Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow танг-тая arrow ТАТАРСЬКА АВТОНОМНА РАДЯНСЬКА СОЦІАЛІСТИЧНА РЕСПУБЛІКА
   

ТАТАРСЬКА АВТОНОМНА РАДЯНСЬКА СОЦІАЛІСТИЧНА РЕСПУБЛІКА

Татарія — у складі РРФСР. Утворена 27.V 1920. Розташована на сході Сх.-Європ. рівнини. В Т.— 37 районів, 18 міст і 23 с-ща міськ. типу. Природа. Більша частина тер. республіки рівнинна і лежить на лівобережжі Волги (Заволжя). На крайньому Пд. Сх.— Бугульминсько-Белебеєвська височина. Правобережжя зайняте пн. відрогами Приволзької височини. Корисні копалини; нафта, газ, гравій, бітум, гіпс, вапняки, доломіти, буре вугілля. Клімат помірно континентальний. Пересічна т-ра липня + 19, +20°, січня —13, —15°. Опадів 400—450 мм на рік. Головні ріки — Волга і Кама. Найбільші притоки Ками — Вятка, Іж (праві), Біла, Ік, Зай, Шешма (ліві). В межах республіки — частини Нижньокамського та Куйбишевського водосховищ. Пн. частина республіки лежить у межах лісової зони, південна — у лісостеповій. Грунти підзолисті, сірі лісові та чорноземні. Під лісом — 16 % всієї території (осика, береза, липа, дуб, клен, сосна, ялина).

Населення. Осн. населення — татари (1642 тис. чол., тут і нижче 1979, перепис) і росіяни (1516 тис. чол.). Живуть також чуваші, мордва, українці та ін. Пересічна густота нас.— 51,1 чол. на 1 км2 (1983). Міське населення становить 68 % (1983). Найбільші міста: Казань, м. Брежнєв (до 1982 — Набережні Челни), Альметьєвськ, Нижньокамськ. Зеленодольськ, Бугульма.

Історія. Тер. сучас. Т. почала заселятися в період раннього палеоліту. До 9 ст. тут жили мадярські (протоугорські) племена, яких витіснили на Дунай булгари. В 10—14 ст. вся тер. Т. входила до складу ранньофеод. д-ви Булгарії. В 1177 (за новими дослідженнями) було засновано фортецю булгар на Волзі — Казань. У 1236 Булгарію завоювали орди Батия, вона ввійшла до складу Золотої орди. В кін. 14 — на поч. 15 ст. на її території почала складатися д-ва, що згодом дістала назву Казанське ханство. В 15—16 ст. йшло формування народності казанських (середньоволзько-при-уральських) татар. У 1552 землі ханства було приєднано до Рос. д-ви. Приєднання краю до Росії, незважаючи на колоніальну політику царизму, мало прогресивне значення для дальшого екон. і культур. розвитку татар та ін. народів Поволжя. Трудящі татари брали участь у сел. війнах під проводом С. Т. Разіна (1667—71) та О. І. Пугачова (1773—75). В 1708 створено Казанську губ. У 18—19 ст. відбувався пром. і культур. розвиток краю. З'явилися підприємства — суконні, суднобудівні, шкіряні, миловарні, мідноплавильні та ін. В 1804 було відкрито Казанський університет. У кін. 18— 1-й пол. 19 ст. відбувався процес розкладу феод.-кріпосницького ладу і формування капіталістичних відносин. Після селянської реформи 1861 в Казанській губ. відбувся Бездненський виступ селян, який підтримали казанські студенти. В кін. 19 ст. в Т. формувався багатонац. пролетаріат, завершувалося формування тат. бурж. нації. У 80-х рр. у Казані виникли перші нелегальні гуртки марксистського напряму, зокрема М. Є. Федосеева, М. Е. Баумана, О. М. Стопані. В 1887 в Казані почалася революц. діяльність В. І. Леніна. Перша с.-д. група в Т. виникла 1897, 1903 створено к-т РСДРП іскрівського напряму. Трудящі Т. брали активну участь у революції 1905—07. Після перемоги Лютн. революції 1917, зважаючи на місц. нац. особливості, більшовики використовували в своїй роботі нац.-демократичні орг-ції, зокрема Мусульм. соціалістичний к-т на чолі з відомим революціонером М. Вахітовим.

Радянську владу в Казані було встановлено 26.Х (8.ХІ) 1917. В 1918—19 тер. Т. двічі захоплювали білогвардійці, остаточно її визволено на поч. червня 1919. В період громадян. війни 1918—'20 тисячі трудящих Т. в лавах Червоної Армії воювали проти інтервентів і білогвардійців, у т. ч. на тер. України. Зокрема, 2-а Тат. стрілецька бригада брала участь у розгромі врангелівщини. 27.V 1920 було створено Тат. АРСР у складі РРФСР. Установчий з'їзд Рад Тат. АРСР відбувся 26—27.IX 1920. За роки Рад. влади Т. перетворилася на розвинуту індустр.-агр. республіку. Було проведено індустріалізацію, колективізацію сільського господарства, культур. перетворення. Сформувалася тат. соціалістична нація. В період Великої Вітчизн. війни 1941—45 трудящі Т. на фронті і в тилу брали активну участь у боротьбі всього рад. народу проти нім.-фашист. загарбників. Бл. 70 тис. воїнів з Т. нагороджено орденами й медалями СРСР, 200 чол. присвоєно звання Героя Рад. Союзу, в т. ч. понад 40 — за форсування Дніпра восени 1943. Звання двічі Героя Рад. Союзу удостоєний уродженець м. Казані М. Г. Столяров. У Т. працювали евакуйовані з України підприємства. Трудящі Т. допомогли укр. народові у відродженні г-ва після визволення УРСР від нім.-фашист. загарбників. У післявоєнні роки нар. г-во Т. досягло значних успіхів. Трудящі республіки разом з усіма народами СРСР перетворюють у життя лінію партії на удосконалення розвинутого і соціалізму, Тат. АРСР нагороджено орденами Леніна (1934), Жовтневої Революції (1970), Дружби народів (1972).

3. І. Гільмант.

Народне господарство. За роки Рад. влади Т. перетворилася на республіку з розвинутою багатогалузевою пром-стю та значним механізованим с. г. Провідні галузі пром. комплексу Т.— електроенергетика, машинобудування, нафтова, хім. та нафтохімічна. Велике значення має також легка та деревообр. пром-сть. Економіка Т. зазнала значних змін внаслідок відкриття і розробки родовищ нафти (Ромашкінське, Шугуровське, Бавлинське, Заїнське та ін.). У зв'язку з освоєнням нових нафтодобувних районів Зх. Сибіру частка Т. у загальносоюзному видобутку нафти зменшується. На базі попутних газів працює Міннібаевський газобензиновий з-д. Електроенергетика базується на переробці мазуту та природного газу (Заїнська ДРЕС, ТЕС — у Казані, м. Брежнєві, Нижньокамську, будуються Нижньокамська ГЕС, АЕС). Найбільший центр нафтохімії — Нижньокамськ (виробничі об'єднання "Нижньокамськнафтохім" та "Нижньокамськшина"). Розвиваються хімічна (виробниче об'єднання "Органічний синтез": з-ди: синтетичного каучуку, хім. ім. В. В. Куйбишева, побутової хімії — в Казані та хім. з-д — в Менделєєвську), маш.-буд. (виробн. компресорів, нафтового, транспортного устаткування, газової апаратури, годинників, холодильників та ін. продукції — в Казані, Бугульмі, Єлабузі, Чисто-полі, Зеленодольську) та мед. (хі-міко-фарм. об'єднання, виробн. мед. приладів і інструментів) галузі пром-сті. Нова перспективна галузь загальносоюзної спеціалізації — виробн. важких вантажних автомобілів та дизельних двигунів [Камське об'єднання по виробництву великовантажних автомобілів (КамАЗ) — у м. Брежнєві]. У Т. створено Нижньокамський тер.-виробничий комплекс. Провідні галузі легкої пром-сті — шкіряно-взуттєва, хутрова, повстяна, швейна, трикот., льонообр. та ін.; харчової— м'ясна, молочна, маслосироробна, цукрова. Підприємства цих галузей розміщені в Казані, Зеленодольську, Чистополі та ін. містах. Значного розвитку набула деревообр. пром-сть. С. г. має зерново-тваринницький напрям. Посівна площа всіх с.-г. культур 1982 становила 3436 тис. га. Вирощують пшеницю, жито, гречку, овес, тех. і кормові культури, картоплю, овочі. Садівництво. Тваринництво м'ясо-мол. напряму. Поголів'я (тис, 1983): великої рогатої худоби— 1563, свиней — 1125, овець та кіз —1713. Довж. з-ць — 846 км. Гол. залізнична магістраль — Москва — Казань — Свердловськ (частково електрифікована). Судноплавство по Волзі, Камі, Вятці, Білій. Довж. автомоб. шляхів — 7500 км. Т.— початковий пункт нафтопроводу "Дружба". Розвинутий повітр. транспорт.

П. В. Абрамов.

Культура. За царизму серед тат. населення кол. Казанської губ. неписьменність сягала понад 88 %. Велика Жовтн. соціалістич. революція забезпечила розквіт соціалістичної культури і освіти тат. народу. В 1982/83 навч. р. в республіці налічувалося 2353 загальноосв. школи (543,3 тис. учнів), 60 серед. спец. навч. закладів (61,5 тис. учнів), 120 профес.-тех. уч-щ (58,2 тис. учнів), 13 вищих навч. закладів (Казанський університет; ін-ти: авіаційний, хіміко-технологічний, пед., мед., інженерно-буд., фінансово-екон. та ін.— в Казані, пед. ін-т в Єлабузі); Казанський філіал Моск. енерг. ін-ту; Леніногорський вечірній загальнотех. та Альметьєвський вечірній ф-т Моск. ін-ту нафтохім. та газової пром-сті. В усіх вузах — 73,6 гис. студентів. Працюють Казанський філіал АН СРСР, н.-д. технологічний і проектний ін-т хім.-фотографічної пром-сті, Всесоюзний н.-д. ін-т техноло-

гії насосного машинобудування, н.-д. та проектний ін-т по впровадженню обчислювальної техніки в нар. господарство, н.-д. ін-т нафтового машинобудування, Всесоюзний н.-д. та проектний ін-т мед. інструментів та ін. наук. установи і проектні орг-ції — в Казані; в Бугульмі — Тат. н.-д. та проектний ін-т нафт. пром-сті. В республіці — 1749 масових б-к (фонд — 22,9 млн. одиниць зберігання), 2567 клубних закладів, 2478 кіноустановок з платним показом, 9 театрів, філармонія, цирк, кіностудія, 10 музеїв, серед яких Держ. об'єднаний музей Тат. АРСР, Будинок-музей В. І. Леніна в Казані та Будинок-музей В. І. Леніна в с. Леніно-Кокушкіно, Музей образотворчих мистецтв Тат. АРСР, Літ. музей ім. О. М. Горького в Казані, краєзнавчий музей в Бугульмі та ін. Видаються 11 респ. газет і журналів, 2 міські, 76 районних та 68 багатотиражних газет. Газети: "Соціалістік Татарстан" ("Соціалістична Татарія"), "Татарстан яшьлере" ("Молодь Татарії"), "Яшь ленінчи" ("Юний ленінець") — тат. мовою; рос. мовою — "Советская Татария", "Комсомолец Татарии" та міська "Вечерняя Казань". Журнали: "Татарстан комуністи" ("Комуніст Татарії"), "Казан утлари" ("Вогні Казанії") та ін. Респ. телебачення та радіомовлення ведуть передачі рос. і тат. мовами. Телецентр — у Казані.

Писемна література виникла в глибоку давнину. До нашого часу дійшов ряд пам'яток: романтичні поеми Галі "Книга про Юсуфа" (1233), Кутба "Хосров і Ширін" (1342), Хорезмі "Книга кохання" (1354), Саїфа Сараї "Гюлістан" (1391); реліг.-дидактичний твір Махмуда Булгарі "Дорога в рай" (1358), поеми Мухамедьяра (16 ст.). У 17—18 ст. з реліг.-дидактичними віршами виступили Мавля Кули, Утиз Імяні та ін. У 19 ст. створилися умови для виникнення просвітительської ідеології і становлення реалістичної поезії, прози, драматургії (Г. Кандалий, М. Акмулла, Я. Ємельянов, М. Акджигіт, 3. Бігєєв, Г. Ільясі, Ф. Халілі). На межі двох століть намітився перехід від просвітительського реалізму 19 ст. до критичного реалізму поч. 20 ст. (Г. Тукай, М. Гафурі, Ф. Амірхан, Г. Камал, Ш. Камал), виник романтичний напрям (С. Рамієв, Дсрдменд, Г. Ібрагімов, М. Файзі). Перші твори тат. пролет. л-ри — п'єси Г. Кулахметова. Велика Жовтнева соціалістич. революція відкрила всі можливості для бурхливого розвитку культури і літератури татарського народу. В 20-х рр. з'явилися твори X. Такташа, X. Туфана, Ф. Бурнаша, К. Тінчуріна, Ш. Усманова, К. Наджмі, М. Максуда, І. Юсфі, Т. Тіззата та ін. 30-і рр. знаменувалися дальшим рухом тат. л-ри по шляху соціалістичного реалізму (твори М. Галяу, М. Амірова, А. Кутуя, Г. Баширова, Ф. Хусні, Ф. Каріма, Ш. Маннура, А. Файзі та ін.). У роки Великої Вітчизн. війни тат. письменники виступали з патріотичними творами (Ф. Карім, А. Кутуй, А. Аліш, Р. Саттар). Безсмертною славою овіяний "Моабітський зошит" М. Джаліля.

Про успіхи тат. л-ри у післявоєнний період свідчать романи Г. Баширова, К. Наджмі, А. Абсалямова, М. Амірова, Г. Губая, Ф. Хуспі, поезії 3. Нурі. Значний внесок у розвиток прози 60—70-х рр. зробили І. Газі, Ш. Маннур. А. Єнікі, А. Расіх, Г. Ахунов, Р. Тухватуллін, Ш. Бікчурін, М. Маг-дєєв, А. Баянов, Е, Касимов та ін.; поезії — X. Туфан, С. Хакім, І. Юзєєв, Г. Афзал, Ш. Галієв, Н. Арсланов, Р. Харісов, Р. Файзуллін, Г. Рахім, М. Аглямов, Зульфат та ін.; драматургії — X. Вахіт, Т. Мінуллін, Ю. Амінов, Щ. Хусаєнов, А. Гілязов, Д. Валєєв та ін. У галузі літ. критики і літературознавства працюють X. Усманов, М. Гайнуллін, Г. Халіт, І. Нуруллін, М. Хасанов, Р. Мустафін, Ф. Мусін та ін. З статтями про укр. л-ру виступив Г. Ібрагімов. Тат. мовою видано твори Т. Шевченка, І. Франка, укр. рад. письменників. На Україні опубліковано твори Г. Тукая, М. Джаліля, А. Абсалямова, Г. Баширова. Спілка письменників — з 1934. На тер. Тат. АРСР у містах волзьких булгар (Сувар, Біляр, Булгар та ін.) з 10—13 ст. збереглися залишки оборонних дерев'яних мурів, прямокутних у плані житл. будинків, руїни домонгольських будівель. У період панування Золотої орди (з серед. 13 ст.) споруджували кам. і цегляні фортеці, палаци, мечеті (соборна мечеть, т. з. Чорна палата в Булгарі), мавзолеї, лазні (т. з. Червона палата в Булгарі), прикрашені фресковим розписом, кольоровою керамікою, орнаментальним різьбленням. Після приєднання Казанського ханства до Росії архітектура розвивалася під впливом рос. буд-ва (Казанський кремль, осн. буд-во І6 ст.), у 18 ст. — у стилі барокко, в 19 ст.— класицизму (Казанський ун-т, 1825—30-і рр., арх. П. П'ятницький, М. Корінфський), у кін. 19 — на поч. 20 ст. — еклектизму. Нар. житло татар — дерев'яні зрубні будинки, розфарбовані й прикрашені численними декоративними деталями. За рад. часу в Тат. АРСР розгорнулося пром. і цивільне буд-во, реконструйовано старі (Казань, Бугульма, Чистополь та ін.) і споруджено нові міста (Набережні Челни, тепер Брежнєв; Нижньокамськ, Леніногорськ та ін.) і с-ща (Актаниш, Шапші та ін.). Серед споруд: Будинок друку (1933—37, арх. С. Пен), Татарський театр опери та балету ім. Муси Джаліля (1933—56, арх. М. Скворцов та І. Гайнутдінов), стадіон їм. В. І. Леніна (1960, арх. П. Саначин та ін.), річковий вокзал (1962, арх. Гайнутдінов), будинок обкому КПРС (1962, арх. Г. Солдатов та ін.), концертний зал консерваторії (1967, арх. М. Агішев та ін.), цирк (1967, арх. Г. Пічуєв), усі — в Казані. З 1938 діє Тат. відділення Спілки архітекторів СРСР. З найдавніших творів мистецтва на території Т. збереглися неолітичні кремнієві фігурки з зображенням тварин і птахів, кераміка з геом. орнаментом, посудини часів бронзи. Здавна розвивалися різні види декор.-ужиткового мистецтва: гравірування й карбування на металі, вишивка золотими нитками, аплікація на тканинах і шкірі, різьблення на камені, килимарство. В 19 ст. з'явилися живопис і графіка (художники Л. Крюков, В. Турін). У 1895 відкрито першу худож. школу в Казані, де викладали П. Беньков та М. Фешин. На поч. 20 ст. з'явилися перші графіки-ілюстратори М. Галєєв, Г. Гумеров. Після перемоги Великого Жовтня в Т. було створено (1923) філіал АХРРу, куди увійшли такі митці, як П. Беньков, П. Радімов, В. Тимофєєв. У 20—30-х рр. формувалися нац. худож. кадри (живописець, скульптор і графік Б. Урманче, скульптор С. Ахун, графік Ф. Тагіров). Велику роль у цьому процесі відіграла утворена 1939 Спілка художників Тат. АРСР. У роки Великої Вітчизн. війни переважало мист. агітплаката. Серед відомих майстрів 50—80-х рр.— живописці І. Рафіков, Г. Рахманкулова, Л. Фаттахов, X. Якупов; скульптори Б. Урманче, Н. Адилов, Р. Нігматулліна, В. Маликов; графіки І. Колмогорцева, І. Язинін. Серед традиційних видів декор.-ужиткового мистецтва—виготовлення виробів з шкіри, вишивка. До Великої Жовтн. соціалістич. революції музика розвивалася в усній традиції, представлена одноголосими піснями без інструм. супроводу. Ладова основа тат. пісні ангемітонна пентатоніка. Нар. інструменти: духовий — курай, язичково-щипковий — кубиз, гармонь, мандоліна, домра, гуслі та ін. Одним з осередків про фес. муз. культури в 20-х рр. 20 ст. був Тат. театр ім. Червоного Жовтня (з 1939 — ім. Г. Камала), в якому йшли вистави з музикою С. Сайдашева, а також було поставлено перші тат. опери "Саиія" (1925), "Ешче" ("Робітник", 1930) Г. Аль-мухаметова, В. Виноградова, С. Габаші. В 1937 було створено Філармонію ім. Г. Тукая, ансамбль пісні і танцю, Будинок нар. творчості, 1939 — Тат. театр опери та балету. Жанр опери розвивали Н- Жиганов, X. Валіуллін, М. Музафаров, Дж. Файзі; балету — Ф. Яруллін; муз. комедії — Файзі. Симф. музику писали Жиганов, Музафаров, А. Монасипов та ін., інструм. концерти — Р. Яхін, А. Леман, М. Яруллін та ін. Основоположник тат. ораторії — М. Яруллін. У галузі камерної вокальної та інструм. музики працюють Яхін, Р. Єнікєєв, Монасипов, Ф. Ахметов, І. Якубов та ін. Серед виконавців: співаки — нар. арт. СРСР А. Аббасов, нар. артисти Тат. АРСР 3. Байрашева, А. Ізмайлова, Г. Кайбицька, нар. артисти РРФСР М. Булатова, Ф. Насретдінов, М. Рахманкулова, 3. Хісматулліна, В. Шаріпова; диригенти — засл. діяч мист. РРФСР X. Фазлуллін, засл. діяч мист. Тат. АРСР Дж. Садрижиганов. У республіці працюють: Тат. театр опери та балету ім. М. Джаліля, Філармонія ім. Г. Тукая (в її складі — симф. оркестр, ансамбль пісні і танцю), консерваторія (1945). Спілка композиторів Тат. АРСР— з 1939. Між Тат. АРСР і Україною існують творчі зв'язки. На сцені Київ. театру опери та балету було поставлено балет "Шурале" Ф. Ярулліна (1954). У Казані працювали укр. рад. диригенти Я. Вощак, Н. Рахлін, який був засновником і худож. керівником Держ. симф. оркестру Тат. АРСР і професором консерваторії. Джерела театр. мистецтва тат. народу — в нар. іграх та видовищах. Формування нац. театру почалося в кін. 19 — на поч. 20 ст. (виникли перші аматорські театр. трупи). Зародження профес. театр. мистецтва належить до часів революц. піднесення 1905—06. Першу публічну виставу було показано 1906 в Казані. Було організовано пересувні трупи—"Сайяр", "Ширкат" (Оренбург), "Нур" (Уфа), що гастролювали в районах Поволжя, Уралу, Криму, Сибіру, Туркестану, Закавказзя. Після Великої Жовтн. соціалістич. революції перед театр. мистецтвом Т. відкрився широкий шлях розвитку. В роки громадян. війни ряд труп виступав з агітаційним репертуаром в частинах Червоної Армії. В 1920 на основі різних театр. колективів у Казані було створено "Першу татарську показову державну трупу" (спочатку називався Тат. театр ім. Червоного Жовтня, з 1939 — Тат. театр ім. Г. Камала). В 20—30-х pp. активно розвивався тат. театр, широко розповсюджувалися селянські театри: "Сабанчі" (1920), Театр робітничої молоді (1932), "Ешче", Респ. пересувний театр (обидва — 1933), створено колгоспно-радгоспний філіал Театру ім. Г. Камала, колгоспно-радгоспний Мензелінський театр (1935). В репертуарі театрів — п'єси нац. драматургів: "Американець", "Без вітрил", "На річці Кандре" К. Тінчуріна, "Старик Камалі" Ф. Бурнаша, "Іскри", "Злива" Т. Гіззата, п'єси А. Кутуя, Ш. Камала, твори класиків і сучас. рос. драматургів— М. Гоголя, О. К. Толстого, О. Арбузова, ставили також У. Шекспіра, Ф. Шіллера, П. 0. Бомарше та ін. В роки Великої Вітчизн. війни організовували фронтові театри, концертні бригади, що ставили п'єси К. Симонова ("Російські люди"), О. Корнійчука ("Фронт") та ін. В 50-х pp. здійснено постановку п'єс нац. драматургів — X. Вахіта, А. Гілязова, Ш. Хусаєнова, Д. Валєєва, Т. Мінулліна та ін. На межі 50 і 60-х pp. у театр прийшло нове покоління режисерів — М. Салімжанов, П. Ісанбет, Р. Тумашев, М. Мустафін, акторів —випускників тат. студій Держ. ін-ту

театр. мистецтва ім. А. В. Луначарського (1949), Театр. уч-ща ім. М. Щепкіна (1961), Ленінгр. ін-ту театру, музики і кінематографії (1973), Казанського театр. уч-ща (засн. 1961). Розширюються творчі зв'язки з братськими театр. культурами — рос., казах., азерб., узб., башк., українською, проводиться обмін гастролями театр. колективів, до роботи запрошують режисерів з ін. республік країни. В Казані працює Великий рос. драм. театр ім. В. І. Качалова (засн. 1791), діяльність якого значно вплинула на формування тат. театрального мистецтва. Діють такі театри: Тат. академічний театр ім. Г. Камала, юного глядача ім. Ленінського комсомолу, Тат. драми і комедії, ляльок, Тат. пересувний драм. театр. На сценах різних театрів Тат. АРСР ідуть рос. і тат. мовами "Назар Стодоля" Т. Шевченка, "Украдене щастя" І. Франка, "Загибель ескадри", "Калиновий гай" О. Корнійчука, "Під золотим орлом" Я. Галана, "Не називаючи прізвищ" В. Минка, п'єси М. Стельмаха, В. Собка, В. Врублевської та ін. Серед відомих діячів театр.мистецтва — нар. артисти СРСР X. Г. Абжалілов, Ф. Халітов, нар. артисти РРФСР Ш. Біктіміров, В. Павлова, Г. Шамуков. Ю. М. Воронін (освіта), Р. К. Ганієва (література). Літ.: История Татарской АССР (С древнейших времен до наших дней). Казань, 1968; История Татарской АССР. Казань, 1980; Татария в прошлом и настоящем. Казань, 1975; Агроклиматические ресурсы Татарской АССР. Л., 1974; Народное хозяйство Татарской АССР за 60 лет. Казань, 1980; История татарской советской литературы. М., 1965; Гайнуллин М. Татарская литература и публицистика начала XX века. Казань, 1966; Нуруллин И. 3. Путь к зрелости. О зарождении и развитии критического реализма в татарской литературе. Казань, 1971; Червонная С. М. Изобразительное искусство Советской Татарином., 1983.

татарська автономна радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaтатарська автономна радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaтатарська автономна радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaтатарська автономна радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaтатарська автономна радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaтатарська автономна радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaтатарська автономна радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaтатарська автономна радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaтатарська автономна радянська соціалістична республіка - leksika.com.ua

татарська автономна радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaтатарська автономна радянська соціалістична республіка - leksika.com.ua

татарська автономна радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaтатарська автономна радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaтатарська автономна радянська соціалістична республіка - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази