Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow підд-піра arrow ПІДЙОМНИЙ КРАН
   

ПІДЙОМНИЙ КРАН

— машина періодичної дії, що нею піднімають і переміщують на невелику віддаль вантажі. Осн. складовими частинами П. к. є: несучі конструкції (мостова або консольна ферма, башта, щогла, стріла), гол. вантажопідйомний механізм (лебідка, тельфер), силова установка, електроустаткування, напрямні й підтримуючі елементи (ланцюги, канати) та вантажозахватні пристрої (гак, електромагніт, грейфер тощо). За конструктивними ознаками і схемою дії розрізняють П. к. (мал.) стаціонарні й пересувні; поворотні й неповоротні. Поворотні П. к. поділяють на залізничні, велосипедні (з рейками на різних рівнях), пневмоколісні, автомобільні, гусеничні, настінні й покрівельні. Є також поворотні крани плавучі (на самохідних і несамохідних понтонах) і суднові (на суднах). Поворотна частина П. к. спирається на портал (портальний кран), рухому або нерухому колону чи поворотний круг. В деяких машинах вона має вигляд башти (баштовий кран) або щогли (щоглово-стріловий кран). До неповоротних належать: крани мостові — з котючою мостовою фермою, що переміщується по рейках, укладених на підкранові балки (найпростіший кран такого типу — кран-балка); крани перевантажувальні (мостові перевантажувачі, козлові, кабельні) та настінно-консольні. Є також неповоротні плавучі крани. У важ-кодоступних місцевостях застосовують вертольоти-крани (див. Вертоліт).

Основна характеристика П. к.— вантажопідйомність, що у деяких кранів (наприклад, плавучих неповоротних) становить 1500— 2500 т. Найпростіші П. к. з ручним приводом виготовляли (до кінця 18 ст.) з деревини. Перші суцільнометалеві машини з ручним приводом почали експлуатувати у 20-і рр., з мех. приводом — у 30-і рр. 19 ст. Паровий кран створено 1830, гідравлічний — 1847 (Великобританія), кран з одним електр. двигуном — 1880—85, з багатьма — 1890, з двигуном внутр. згоряння — 1895 (США, Німеччина). В Росії промислове виробництво П. к. почалось наприкінці 19 ст. В СРСР П. к. виготовляють Ленінгр. з-д підйомно-транспортного устаткування ім. С. М. Кірова, Нікопольський з-д будмашин, Одеське виробниче об'єднання важкого кранобудування ім. Січневого повстання тощо. Розвиток кранобудування пов'язаний зі збільшенням вантажопідйомності й осн. параметрів кранів (довжини прогонів, вильоту стріли, висоти підйому вантажів), підвищенням їхньої продуктивності, маневреності й точності дії, застосуванням автом. систем керування, зниженням динамічних навантажень і маси кранів тощо. В СРСР П. к. виготовляють, встановлюють і експлуатують відповідно до "Правил влаштування і безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів", затверджених Держ. гіртехнаглядом СРСР. Застосовують П. к. у цехах пром. підприємств, у буд-ві, на транспорті, в ін. галузях г-ва. Див. також Котлонагляд.

Літ.: Справочник по кранам, т. 1—2. Л., 1971 — 73: Грузоподъемные машины. М., 1973; Трофимов А. П. Землеройные и подъемно-транспортные машины.К., 1978; Епифанов С. П., Поляков В. И. Краны стреловые иневмо-колесные и гусеничные. М., 1979.

Г. Ф. Маслов.

Підйомний кран - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази