Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Ш arrow ШТЕЙН
   

ШТЕЙН

(Stein) Лоренц фон (15.ХІ 1815, м. Барби, побл. м. Екернфйорда, Німеччина — 23.IX 1890, передмістя Вейдлінгау, Відень, Австрія) — нім. правознавець. Навч. у Кільському ун-ті, закін. 1840 Єнський ун-т. З 1846 — професор Кільського ун-ту. З 1855 по 1885 працював на каф. держ. права Віден. ун-ту. Найважливішими для прав, і політ, думки є праці Ш.: «Соціалізм і комунізм сучасної Франції» (1842), «Соціалістичний і комуністичний рух у французьких революціях» (1846), «Історія соціального руху у Франції з 1789 року до наших днів» (т. 1—3, 1850), «Система науки про державу» (т. 1—2, 1852—56), «Вчення про управління» (т. 1—7, 1865—68), «Сучасне та майбутнє науки про державу і право Німеччини» (1870), «Сучасне і майбутнє науки права» (1880). Науку права Ш. ототожнював з наукою про д-ву. Він критикував популярних тоді позитивістів, що перетворили прав, науку на «просте знання позитивних законів» і протиставляв їм власне розуміння юриспруденції як «науки тих сил, що породжують право», науки, що пояснює елементи й основи розвитку юрид. явищ. Витоки д-ви Ш. вбачав у первіс. формах сусп. організації життя індивідів, які на певному етапі еволюції виявилися неспроможними задовольняти власні потреби індивід, працею. Це призвело до підпорядкування сильними слабких, до бажання багатих узяти гору над бідними. В результаті виникло сусп-во, в якому запанували несправедливість, нерівність, несвобода. Зняти цю суперечність допомогла д-ва як найвища форма співжиття людей. Д-ва

Штейн Лоренц фон - leksika.com.ua

з часом стала колект. індивідом, здатним до самосвідомості як найвища інтелект, особа. її завдання — забезпечити свободу, матеріальний добробут і дух. зростання кожного з гр-н. Воля д-ви повинна бути віддзеркаленням не волі якогось класу чи ін. політ, сили, а відповідати сумар. волі всіх людей, що населяють країну. Саме д-ва може створити з таких воль самоорганізуючу систему, яка й забезпечує права та свободи особи. Щоб виконати свою істор. роль у відновленні свободи і рівності, д-ва повинна стати над сусп-вом, підпорядковувати його собі. Для демократії, республіки таке завдання непосильне, оскільки тут при формуванні основ управління надто велику роль відіграє саме сусп-во. Ідеальна держава — «соціальна конституційна монархія» прусського зразка, яка стоїть над сусп-вом, класами і партіями. Зміст законод. влади становить самовизначення волі д-ви, зміст викон. влади — держ. управління у трьох гол. галузях: г-во, правосудця і внутр. управління. Викон. влада поділяється на розпорядчу і примусову. Всю її діяльність регулює адм. право. На первіс. етапах розвитку д-ви різниці між законами і адм. актами майже не існує. Як загальнодерж. воля закон починає розумітися лише за умов конст. монархії і ухвалюється виключно нар. представництвом. Акти викон. влади набувають юрид. сили лише у випадку повної їх відповідності законам як відображення держ. волі. Якщо розпорядження суперечить закону, це тягне відповідальність міністрів у двох формах — політ, чи судовій. В адм. відношенні конст. монархія поділяється на округи, провінції, міста і громади, які діють на принципах самоуправління. Утворюються такі авт. одиниці й в загальнодерж. масштабі. Це станові, класові, пром., землероб., комерц. та ін. громад, об'єднання, які становлять систему «суспільного союзного устрою». Вони активно співпрацюють з викон. владою, особливо у сферах соціально-культур. і держ. будівництва.

III. вважається одним з провід, теоретиків прав, д-ви, яку він визначав як д-ву, «що має конституційне адміністративне право», «де управління ведеться згідно з духом конституції», а закон «спирається на конституцію», де «встановлюються гарантії панування закону над розпорядженням, а конституції — над законом». У прав, д-ві Ш. законод. влада «панує» над виконавчою, а монарх «забезпечує домінування загальнодержавної волі» і є «найвищим захисником інтересів слабких і пригнічених». Монарх виступає як «верховне осереддя держави», «найвище особисте її начало». Змальовуючи надкласову соціальну конст. монархію як протиотруту від соціалізму і комунізму, Ш. водночас виступив з піонерськими у світ. л-рі працями щодо істор. вивчення цих нових явищ, наук, критики. Одним з перших дав визначення понять «соціалізм» і «комунізм», чітко розрізняючи їх між собою.

Літ.: Пахман С. В. О совр. движении в науке права. СПб., 1882; Гумплович Л. Общее учение о гос-ве. СПб., 1910; История правовых и полит, учений. М., 1999; Мироненко О. М. Права і свободи людини у політ, і прав, вченнях мислителів Німеччини. К., 1995.

О. М. Мироненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази