Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow трол-тук arrow ТРОЦЬКІЗМ
   

ТРОЦЬКІЗМ

— ворожа марксизму-ленінізму дрібнобурж. опортуністична течія в робітничому русі. Т. маскує свою контрреволюц. сутність "лівою", псевдореволюц. фразеологією. Назва течії пов'язана з прізвищем Л. Д. Троцького(1879—1940), який з поч. існування більшовизму став його непримиренним ворогом. Т., що виник в Росії на поч. 20 ст. як різновид меншовизму, виступав проти ленінської теорії соціалістичної революції, проти союзу робітничого класу і селянства, проти диктатури пролетаріату, створення марксистсько-ленінських пролет. партій нового типу. Для політики Т. характерні соціальна демагогія, авантюризм, безпринциповість; для філософії — суб'єктивізм і волюнтаризм, схематизм і софістика, еклектизм і догматизм. Цими рисами відзначається осн. ідеологічна концепція Т.— "теорія перманентної революції", що спотворює марксистську ідею безперервної революції, спекулює на ній, заперечує ленінське вчення про переростання бурж.-демократичної революції в соціалістичну. Для цієї "теорії" характерні погляд на селянство як на антиреволюц. силу, зневіра в здатність пролетаріату повести за собою трудящі маси, авантюристичне прагнення "підхльоснути" революцію (яку Т. розглядає як вольовий акт, не пов'язуючи її з об'єктивними умовами), перескочити через її необхідні етапи, настанова на "експорт революції" і розвиток "революц. війн", оскільки, мовляв, перемога соціалістичної революції в одній країні чи групі країн неможлива без підтримки її революціями в ін. країнах. Після поразки революції 1905—07 в Росії Т. став різновидом ліквідаторства, незабаром на його основі сформувався Серпневий антипартійний блок 1912. Після перемоги Великої Жовтн. соціалістичної революції навколо Т. в Рад. країні групувалися найрізноманітніші антипарт. елементи. Троцькісти виступали проти ленінського плану побудови соціалізму в СРСР, вимагали запровадження в Рад. д-ві військ. методів керівництва, примусової праці, "одержавлювання профспілок" тощо, сіяли тим самим розбрат між робітн. класом і селянством, підривали довіру народу до партії. Вони намагалися порушити єдність партії, декларуючи свободу фракцій і угруповань. На поч. 20-х рр. вони нав'язали партії дискусію про профспілки, намагаючись протиставити їх партії, виступали проти запровадження нової економічної політики. Десятий з'їзд РКП(б) (1921) засудив платформу Т. і кваліфікував її як дрібнобурж. ухил. На розкол партії був спрямований створений 1926 на базі Т. троцькістсько-зінов'євський антипартійний блок. Партія, її місц. орг-ції, зокрема комуністи України, дали рішучу відсіч троцькістам. П'ятнадцятий з'їзд ВКП(б) (1927) визнав належність до Т. несумісною з перебуванням у лавах партії, виключив з неї активних троцькістів. VI конгрес Комінтерну (1928) викрив розкольницьку діяльність троцькістів у міжнародному комуністичному русі й закликав усі компартії до боротьби проти Т. Троцький, висланий 1929 за кордон, розгорнув там антирад., антикомуністичну діяльність. Намагаючись скоординувати дії прихильників Т., він 1938 створив ворожий соціалізму "Інтернаціонал

4-й". Т., що зазнав ідейного й орг. розгрому, не мав відчутного впливу на трудящих. У 60—70-х рр. діяльність Т. дещо пожвавилася, оскільки псевдореволюц. фразеологія троцькістів справила певне враження на частину непролет. прошарків країн Заходу, що втягуються в антиімперіалістичний рух; до цього спричинилося й намагання ідеологів антикомунізму ширше використати Т. у боротьбі проти соціалізму. В цей час Т. став близьким до маоїзму та ін. "лівих" течій, включаючи анархізм та "лівий" екстремізм. Загалом су-час. Т. не становить чогось єдиного в орг. та ідеологічному відношеннях. Кілька ворогуючих між собою угруповань претендують на роль міжнар. центру Т.— "4-го Інтернаціоналу". Проте всі вони єдиним фронтом виступають проти міжнар. комуністичного руху, проти країн соціалістичної співдружності, всіляко фальсифікують їхню внутр. і зовн. політику, пропагують ідею контрреволюц. перевороту, проголошують своїм ідеалом "зрівняльний соціалізм" (див. Зрівняльний комунізм). Спільне для всіх відтінків Т.— знавіснілі антирадянщина, антикомунізм. Т.— ворог політики мирного співіснування й розрядки міжнар. напруженості, яку вони тлумачать як примиренство з капіталізмом і навіть проповідують ядерну війну, вважаючи її "каталізатором революції". Троцькісти всіляко намагаються підірвати єдність антимонополістичного, антиімперіалістичного руху, ізолювати нац.-визвольний рух і взагалі роз'єднати революц. сили сучасності, демагогічно заявляючи, ніби об'єднання їх заважатиме розв'язанню осн. завдання — поваленню капіталізму, протиставляючи робітн. класу студентство, якому Т. відводить роль "революц. авангарду". Деякі троцькісти вбачають осн. рушійну силу революції в селянстві країн, що розвиваються, хоча Т. цілком відкидає можливість некапіталістичного розвитку. Т. вороже ставиться до масових виступів трудящих із загальнодемократичними вимогами, вважаючи подібні акції, як і інші випробувані форми боротьби трудящих, "недостатньо революційними". Замість них Т. пропонує негайну громадян. війну, негайне захоплення робітниками підприємств, а молодим країнам замість антиімперіалістичної та антифеод. революції — "негайну і повсюдну боротьбу за соціалізм". При цьому Т. ігнорує нац. та істор. особливості окремих країн, практично не рахується з їхнім суверенітетом. Яскравим проявом космополітизму сучас. Т. є висунутий ним лозунг Сполучених соціалістичних штатів Європи, який повністю відкидає суверенітет європ. соціалістичних країн. Т. вдасться до найпідступніших методів підривної контрреволюц. діяльності, зокрема до дворушницької тактики т. з. ентризму, тобто проникнення в масові демократичні орг-ції, зокрема в профспілки, з метою підриву їх ізсередини. Фактично розкольницька, антиреволюц. діяльність троцькістів у робітн. і нац.-визвольному русі робить Т. прямим пособником найреакційніших кіл імперіалізму. Марксистсько-ленінські партії ведуть рішучу боротьбу проти Т., викривають його контрреволюц. сутність.

Літ.: Борьба В. И. Ленина и Коммунистической партии Советского Союза против троцкизма. М., 1970; Исторический опыт борьбы КПСС против троцкизма. М., 1975; Сламихин Н. А. Разоблачение В. И. Лениным теории и практики троцкизма (1917 —1924 гг.). М., 1977; Басманов М. В обозе реакции: троцкизм 30 — 70-х годов. М., 1979; Королёв С. А. Современный троцкизм — орудие антикоммунизма. М.. 1980; Бачинський П.. Бородін О. Боротьба КП України проти троцькізму. за єдність рядів партії

С1918 — 1927 рр.). К. 1968.

В. С. Левін.