Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Енциклопедичний словник-довідник з туризму arrow п arrow ПОЛО МАРКО
   

ПОЛО МАРКО

(бл. 1254-1324) - венеціанський мандрівник. Народився на о. Корчула (Далматинські о-ви, нині в Хорватії). До 17 років прожив у Венеції. У 1271 р., разом з батьком Нікколо і дядьком Маффео, які до цього вже тричі перетинали Азію, вирушив у подорож до Китаю. Папа Григорій X дав їм листи й дарунки для Хубілай-хана, четвертого сина Чингізхана. Крім того, у них була охоронна грамота - золота дощечка з особистою печаткою хана. З ними послали також двох ченців, які, однак, злякалися небезпек і повернули назад. Венеціанці проїхали "Малу Вірменію" й "Туркоманію" (п-ів Мала Азія), Велику Вірменію (більша частина сучасної Вірменської республіки), Грузію, королівство Мосул, Багдад, Тебріз, де була генуезька колонія. Через Іран, Ормуз, Сапурган (Шибарган) і Пн. Афганістан вони прибули до Бадахшану на р. Амудар'ї; звідти через Кашмірську долину піднялися на Памір; спустилися ущелиною р. Гез і вийшли до Сх. Туркестану (нині Сіньцзян); Побували також у Самарканді, пройшли пустелю Гобі й столицю тодішньої Монголії Каракорум. Біля м. Ланьчжоу їх зустрів кінний загін, який послав великий хан, а ще через 40 днів вони увійшли до Ханбалика (сучасний Пекін). Подорож П. через Азію тривала 3,5 роки (1271-1275). На китайській службі, як довірена особа хана, П. пробув 17 років. Як твердить він сам, хан направив його послом ум. Караджан (провінція Юнь-нань), потім на 3 роки (приблизно з 1284 по 1287 рр.) призначив правителем м. Янчжоу. У його "Книжці" є також згадки про о. Чіпангу (Японія) й тамтешніх жителів, проте навряд чи сам він побував там особисто. Для від'їзду венеціанців Хубілай спорядив 14 суден, дав їм охоронну грамоту й провідників, а також уповноважив бути його послами до папи, французького й іспанського королів та інших християнських володарів. Венеціанці поверталися на батьківщину морем, навколо Пд. Азії. За дорученням великого хана вони супроводжували двох царівен - китайську і монгольську, яких видавали заміж в Іран. Під час цього переходу П. почув про Індонезію - "7448 островів", але побував тільки на Суматрі. Від Шрі-Ланки флотилія йшла повз Нікобарські й Ан-даманські о-ви, Зх. Індію й Пд. Іран, через Ормузьку протоку до Перської зат. Згодом П. розповідав про африканські країни, які він, очевидно, не відвідував. Після трирічного плавання венеціанці доставили царівен до Ірану (бл. 1294), а в 1295 р. прибули додому. Бл. 1297 р. П. потрапив заручником в полон до генуезців. У в'язниці в 1298 р. він продиктував своєму співкамернику Рустіччано "Книгу". Через рік П. був звільнений і повернувся на батьківщину. Більшість дослідників гадають, що П. справді здійснив ті подорожі, про які він говорить у своїй "Книзі". Однак автор не згадує про такі суто китайські подробиці, як Велика Китайська стіна, поширений серед китаянок звичай спотворювати ступні ніг, культ чаю тощо. Враховуючи, що П. майже не знав китайської мови й географічної номенклатури, деякі історики в першій пол. XIX ст. припустили, що він взагалі не бував у Китаї. Незважаючи на це, в XIV-XV ст. "Книга Марко Поло" відіграла велику роль в історії великих відкриттів. Вона була настільною працею для картографів і мореплавців, у т. ч. й Колумба. Перевидана багатьма мовами світу.

 

Схожі за змістом слова та фрази