Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow стрих-судн arrow СТРУКТУРНА ЛІНГВІСТИКА
   

СТРУКТУРНА ЛІНГВІСТИКА

— напрям у мовознавстві, що об'єднує різні школи на основі розуміння мови як структурно організованої знакової системи (див. Знак повний) і використання структурних методів, моделювання, формального опису й математизації. Структурна організація мови полягає в ієрархічних відношеннях окремих її підсистем — рівнів мови, а також у тому, що кожна мовна величина як структурний елемент набуває значимості завдяки її парадигматичним (асоціативним) і синтагматичним (лінійним) відношенням та зв'язкам, зокрема протиставленням (опозиціям) до ін. величин, з якими вона внутрішньо й послідовно взаємопов'язана і взаємозумовлена. Осн. увага С. л. концентрується на відношеннях мовних величин, а не на їхніх реальних властивостях. C. л. ставить завдання передусім у синхронічному (див. Синхронія) описі виділити узагальнені інваріантні величини (фонеми, морфеми, схеми речень), що розглядаються як набори диференційних ознак і співвідносяться з сегментами мовлення на базі строго обмежених правил реалізації. С. л. виникла на основі критичного ставлення до молодограматизму. Безпосереднім її попередником вважають ф. де Соссюра. Концепції й методи С. л. розроблялись окремими її школами (див. Празький лінгвістичний гурток, Глосематика, Дескриптивна лінгвістика, Женевська школа в лінгвістиці), а також ученими, що не належали до цих шкіл (Е. Бенвеніст, А. Мартіне, Є. Курилович, Л. Теньєр, Є. Д. Поливанов, О. О. Реформатський, П. С. Кузнецов та ін.). Певних успіхів С. л. досягла в фонології та морфології. Окремі аспекти С. л. (орієнтація зарубіжних її представників на певні різновиди філос. ідеалізму, особливо неопозитивізму, однобічне перебільшення ролі структурності мови, спроби перетворити С. л. на універсальну теорію мови й універсальний метод її пізнання, ігнорування змістової сторони мови та її позаструктурних зв'язків, а також мовної еволюції, надмірна увага до формального опису, уявлення про мову як про математично точну ідеальну систему) викликали її обгрунтовану критику. На базі С. л. в США виникла породжувальна граматика Н. Хомського, в якій поняття мовної структури трактувалося як механізм породження мовлення, а згодом було підмінене абстрактно ідеалістичним поняттям мовної "компетенції", що суперечить розумінню мови як об'єктивно існуючого сусп. явища. Рад. мовознавство не заперечує можливості застосування структурних методів у різних лінгвістичних дисциплінах, але водночас підкреслює обмеженість абстрактних трактувань структури мови. В СРСР С. л. розвивається в контактах з математичною лінгвістикою та інженерною лінгвістикою. На Україні 1974—81 виходив щорічник "Структурная и математическая лингвистика".

Літ.: Проблеми та методи структурної лінгвістики. К., 1965; Апресян Ю. Д. Идеи и методы современной структурной лингвистики. М., 1966; Засорина Л. Н. Введение в структурную лингвистику. М., 1974; Ревзин И. И. Современная структурная лингвистика. М., 1977; Перебийніс В. С. Теоретичні та прикладні проблеми структурно-математичної лінгвістики. "Мовознавство", 1981, № 4.

С. В. Семчинський.

 

Схожі за змістом слова та фрази