Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow рен-рос arrow РЕСПУБЛІКА
   

РЕСПУБЛІКА

[лат. res publica (respublica) - суспільна справа, від res — справа, предмет і publicum — суспільний, державний, громадський] — форма держ. правління, що виникла як своєрід. антитеза єдиновладдю (монархії). У Давньому Римі поява терміна res publica засвідчила зміни в організації держ. владарювання порівняно з поперед, періодом царів. Колег, способи (засоби) організації та здійснення владарювання були характер, ознакою респ. форм, які існували за умов рабовласн. і феод. д-ви. Водночас навіть у ті часи розвиток цих форм супроводжувався запровадженням певних засад виб. політ, представництва.

Саме виборне політ, представництво характеризує сучасні респ. форми, виникнення яких знаменувало нову епоху, започатковану бурж. революціями 17—18 ст. Парламент як пред-ставн. орган замінив відповідну станову установу, а президент як глава держави в Р. — політичного та екон. володаря, яким був абс. монарх. Змінилася і природа держ. владарювання, в основу організації та здійснення якого було покладено принцип народного суверенітету. Осн. респ. формами держ. правління на сьогодні є: президентська, парламентарна (парламентська) і змішана республіканська. Презид. Р. вперше була утворена в США за конституцією 1787. Форма власне парламентської Р. пов'язана з прийняттям конст. актів у Франції 1875. Змішана респ. форма виникла у зв'язку з прийняттям конституції Франції 1958. Саме змішану респ. форму державного правління прийнято за чинною Конституцією України. Для всіх названих різновидів респ. форми характерним є те, що одноособ. глава д-ви — президент — обирається шляхом загальних або ступеневих (парламентом чи спец, колегією) виборів. Водночас у кожній з відповід. держав існують особливості щодо організації конст. механізму здійснення держ. влади. Багатоваріантність респ. форм держ. правління виявляється і в тому, що існують її різновиди, які можна класифікувати окремо від основних. Насамперед, це директоріальна P., прийнята у Швейцарії з 19 ст. Зі складу уряду, сформованого парламентом, сам парламент щорічно обирає президента країни, який не є главою д-ви, хоча, окрім повноважень глави уряду і водночас керівника окр. м-ва, він виконує деякі представн. функції. Політ, історії відомі й ін. приклади директоріальної Р. Іноді директоріальна Р. слугувала як тимчасова (перехідна) форма. Прикладом є респ. форми, що існували в Україні за часів нац.-визв. змагань 1917—20.

У деяких федерат, д-вах назву «республіка» мають усі або частина суб'єктів федерації (Рос. Федерація). В окр. пострад. країнах термін вживається як юрид. титул автономних тер. утворень, що зумовлено певною традицією або політ, компромісами, досягнутими у процесі держ. розвитку (Азербайджан, Грузія, Узбекистан, Україна). Існує також практика іменування Р. тер. утворень, які виникли внаслідок сепаратизму, збройної агресії, анексії тощо і не визнані як суверенні д-ви.

Літ.: Еллинек Г. Право совр. гос-ва, т. 1. СПб., 1908; Шаповал В. М. Конст. право зарубіж. країн. К, 1997.

В. М. Шаповал.

 

Схожі за змістом слова та фрази