Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow пер-план arrow ПЕРЕПИС НАСЕЛЕННЯ
   

ПЕРЕПИС НАСЕЛЕННЯ

- прямий масовий стат. облік населення, що здійснюється з метою одержання, обробки, узагальнення і поширення відомостей про його чисельність, розміщення та склад: за статтю, віком, сімейним станом, етнічним походженням, національністю, рівнем освіти, родом занять, соціальними групами та ін. демографічними, екон. і етн. ознаками станом на певний момент часу. Ці відомості можуть стосуватися усього нас. країни, її регіонів або окремих груп населення (напр., міського).

Облік населення як функція держави, пов'язаний з її фіскальною і військ, діяльністю, а також завданнями адміністративного упорядкування, відомий ще з рабовласницьких часів (Єгипет, Римська імперія, Давня Греція та ін.). Регулярні П. н. почалися з кінця 18 — початку 19 ст. (у США — з 1790, Швеції — з 1800, Норвегії - з 1815, Франції - з 1831). В істор. л-рі є згадки про облік населення монголо-татарами на захоплених ними територіях, зокрема на Русі в 40—70-х pp. 13 ст. У Речі Посполитій та на укр. землях у її складі проводилися переписи з фіскальною метою: починаючи з 1562 складалися люстрації — описи держ. маєтностей для податкових і військ, потреб, а також (з 1629) — переписи димів (господарств), на основі яких готувалися подимні реєстри (тарифи) для збору подимного податку. В Гетьманщині відбувалися переписи козаків, у результаті чого складалися реєстри або компути, а також ін. верств населення (посполитих і міщанства) — для сплати податків. Ці переписи кін. 17—18 ст. називалися ревізіями. З поч. ліквідації політ, автономії України за указом рос. імператриці Катерини II від 4(15).ХІ 1763 було проведено перепис — Генеральний опис Лівобережної України 1765-69.

На укр. землі, що входили до складу Рос. д-ви, поширювалися її подат. зак-во і пов'язаний з ним облік населення. Так, у 2-й пол. 17 — 1-й чверті 18 ст., із введенням подвірного оподаткування, здійснювалися подвірні переписи, що охоплювали й укр. землі; результати цих переписів фіксувалися у переписних книгах. Після запровадження у Рос. імперії на поч. 18 ст. ревізій облік населення набув порівняно регулярного характеру. Під час ревізій складалися ревізькі казки — іменні списки населення чол. статі, осн. док-т для стягування подушного податку. Всього проведено 10 таких ревізій (у 1718—1856); на Україну їх було поширено, починаючи з 4-ї ревізії: 1781, 1794, 1811, 1815, 1833, 1850, 1857. У 1858 ревізії замінено адм.-поліц. обліком (обчисленням) населення, в основу якого покладено дані посімейних списків. Проведено три такі обчислення (1858, 1863 і 1885). Поточний облік руху населення у Рос. д-ві, в т. ч. в Україні (народження, смерть, шлюби) до 1918 здійснювало духівництво (див. Метричні книги). Починаючи з 60-х рр. 19 ст. і до 1917 в Рос. імперії проводилися місцеві (переважно міські) П. н. Зокрема, в Україні здійснено переписи міст: Житомира (1873), Катеринослава (тепер Дніпропетровськ; 1865, 1873), Києва (1874, 1916), Миколаєва (1875), Одеси (1873, 1879, 1892), Харкова (1866, 1873, 1879, 1912), Херсона (1887), Ялти (1894). Матеріали більшості переписів не публікувалися. Єдиний у дорев. період загальний П. н. Рос. імперії відбувся 1897. В СРСР заг. П. н. проводилися 1920, 1923 (тільки міського населення), 1926, 1937, 1939, 1959, 1970, 1979 і 1989. В Україні прав, основою П. н. є Закон України від 19.Х 2000 «Про Всеукраїнський перепис населення», зак-во про держ. статистику, інформацію тощо. Законом, зокрема, встановлено, що Всеукраїнський П. н. здійснюється за рішенням КМ України, ухваленим не пізніше як за три роки до його початку. До суб'єктів перепису належать: респонденти — гр-ни України, в т. ч. ті, які на встановлену дату перепису перебувають за її межами, а також іноземці та особи без громадянства, які перебувають на тер. України; тимчасовий переписний персонал та ін. працівники, які залучаються до підготовки і проведення П. н., обробки, узагальнення, поширення та використання його результатів; спеціально уповноважені центральні і місц. органи виконавчої влади, органи місц. самоврядування, а також ін. юридичні особи, їх філії, відділення, представництва тощо, які залучаються згідно з їхньою компетенцією до підготовки і проведення перепису; користувачі даних П. н.

Відповідно до чинного зак-ва П. н., як правило, здійснюється методами обходу (безпосеред. відвідуванням) жилих будинків та жилих приміщень в ін. будівлях тимчасовим переписним персоналом і заповненням ним переписної документації, а також отримання письм. (усних) відповідей опитуваних гр-н на запитання згідно з програмою перепису. Програму П. н. становлять осн. первинні (персональні) дані, з'ясування яких здійснюється у процесі проведення перепису, а саме: склад та родинні стосунки домогосподарства; стать; вік; дата і місце народження; сімейний стан; етн. походження; мовні ознаки; громадянство; освіта; джерела засобів існування; зайнятість; міграц. активність; житлові умови. Цей перелік даних може бути скорочено або розширено за рішенням ВР України. Не підлягають включенню до програми П. н. запитання, відповіді на які вміщують інформацію, що належить до держ. або комерц. таємниці, не призначається для стат. цілей або обмежує чи порушує права і свободи людини та гр-нина. Керівництво всіма роботами, пов'язаними з підготовкою і проведенням П. н., обробкою, узагальненням, поширенням та використанням його результатів, здійснює Держкомстат України. Для підготовки і проведення перепису та оброблення його результатів залучається тимчас. переписний персонал — гр-ни України, які досягли 18-річного віку, з числа працюючого та непрацюючого населення. Порядок оплати праці цього персоналу визначається КМ України. Особам, які залучаються до підготовки і проведення перепису, видаються відповідні посвідчення. Фінансування робіт з підготовки та проведення П. н., обробки, узага льнення, поширення та використання його результатів переважно здійснюється за рахунок коштів Держ. бюджету України і частково — за рахунок коштів місц. бюджетів. Перший в історії України як незалежної д-ви Всеукраїнський П. н. проведено з 5 по 14.ХІІ 2001 відповідно до постанови КМ України від 28.IX 1998 «Про проведення Всеукраїнського перепису населення» та розпорядження Уряду України «Про організацію проведення Всеукраїнського перепису населення» від 21.ІІ 2001.

Літ.: Гозулов А. И. Местные переписи населения до революции. «Ученые записки Ростов-на-Дону фин.-экон. ин-та», 1941, т. 1; Його ж. Переписи населения земного шара. ?., 1970.

В. П. Нагребельний

 

Схожі за змістом слова та фрази