Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow мир-міл arrow МІЛЮКОВ
   

МІЛЮКОВ

Павло Миколайович [15(27).I 1859, Москва - 31.III 1943, Париж] - рос. історик, політ, і держ. діяч, публіцист. Закін. 1886 істор. ф-т Моск. ун-ту. Працював у ньому приват-доцентом. 1892 захистив магістер. дисертацію. За ліберальні погляди був висланий до Рязані на 2 роки. 1897 виїхав за кордон, читав лекції у Софійському ун-ті (Болгарія). 1903 викладав історію політ, думки в Росії, у Чиказькому та Гарвард, ун-тах (США).

З 1905 брав активну участь у політичному житті Росії. Один із засновників партії кадетів (голова її ЦК з 1907), депутат 3-ї і 4-ї Держ. дум. Виступав за культурні права українців, проти рос. окупай, політики в Галичині. Був міністром закорд. справ Тимчас. уряду Росії першого складу [до 2(15).V 1917]. Після Жовтневої революції — в еміграції. Очолював Рос. респ.-дем. об'єднання, видавав газ. «Останні новини» в Парижі. Як історик М. критикував реформи Петра І, що завдали непоправних демогр. втрат населенню Росії, деформували соціальну структуру сусп-ва, нівелювали певні прогрес, явища в рос. економіці, спрямували Росію на шлях абсолютизму. Вважав, що єдина культура йде із Заходу на Схід, що історія Росії розвивається у загальноєвроп. контексті, хоча й має певну своєрідність, що для Росії краще бути останньою з європ. країн, ніж першою з азіатських. Православ'я називав однією з «провінційних форм монотеїзму» і звинувачував євразійців у примиренні з більшовиками. Вважав євразійство ідеологічною утопією. У роки Другої світової війни виступив проти співробітництва російської еміграції з нацистами, вітав успіхи Червоної армії.

Осн. праці: «Державне господарство Росії у першій чверті XVIII ст. та реформи Петра Великого», «Головні течії російської історичної думки» (1898), «З історії російської інтелігенції» (1903), «Росія на переломі» (1927), «Спомини» (1958).

Ю. І. Римаренко, І. О. Кресіна.

МІНІМАЛЬНА ЗАРОБІТНА ПЛАТА

- законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитись оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). Умови та порядок встановлення і перегляду розміру М. з. п. регулюються Кодексом законів про працю України, Законом України «Про оплату праці» (1995) та ін. нормативно-правовими актами.

До М. з. п. не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсац. виплати. М. з. п. є держ соціальною гарантією, обов'язковою на всій тер. України для підприємств усіх форм власності і господарювання. Розмір М. з. п. визначається з урахуванням: вартісної величини мінімального споживчого бюджету з поступовим зближенням рівнів цих показників у міру стабілізації та розвитку економіки країни; заг. рівня серед, заробітної плати; продуктивності праці, рівня зайнятості населення та ін. економічних умов. М. з. п. встановлюється у розмірі, не нижчому за вартісну величину межі малозабезпеченості в розрахунку на працездатну особу.

Розмір М. з. п. встановлюється ВР України за поданням КМ України, як правило, один раз на рік під час затвердження Держ. бюджету України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом переговорів представників профспілок, власників або уповноважених ними органів, які об'єдналися для ведення колективних переговорів та укладення генеральної угоди. Розмір М. з. п. переглядається залежно від зростання індексу цін на споживчі товари і тарифів на послуги за угодою усіх сторін колективних переговорів.

Н. М. Хуторян.

 

Схожі за змістом слова та фрази