Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow О-орб arrow ОБЩИННА ВЛАСНІСТЬ НА ЗЕМЛЮ
   

ОБЩИННА ВЛАСНІСТЬ НА ЗЕМЛЮ

- форма зем. власності в Середні віки. В багатьох країнах світу О. в. на з. була основою госп. устрою та землекористування у сільс. поселеннях, жителі кожного з яких становили окр. общину (в Україні — громаду). Община несла податкові та ін. повинності, пов'язані з володінням землею. Розпорядження землями общини здійснювалося за рішенням її органу самоуправління — сходку жителів сільс. поселення.

Община розподіляла та періодично перерозподіляла свої землі між «селянськими дворами» общини залежно від кількості членів двору («душ»), у т. ч. «їдців» та працездатних. Вона також перерозподіляла між дворами виконання повинностей, що накладалися на общину. Кожний сел. двір отримував від неї у користування ділянку польової землі та ін. угідь, які обробляв разом із членами своєї родини. За рішенням сходки виконувалися деякі роботи по спільному використанню земель общини (облаштування доріг, окультурення пасовищ та сіножатей тощо). Сільськогосп. землекористування за О. в. на з. мало характер тимчасового і значною мірою нівелювало заінтересованість селян в ефектив. використанні виділених їм зем. ділянок. Тому з розвитком сусп. в-ва в переважній більшості країн общинне використання земель поступилося місцем сел. (фермерському) землекористуванню, в основі якого лежить приватне (сімейне) володіння землею. В Україні общинне володіння землею зберігалося до 20 ст., коли розпочалася столипінська агр. реформа (1906—11). Із встановленням рад. влади окр. елементи общин, володіння землею були відновлені у формі зем. товариств, які існували до проведення колективізації у с. г. (1929—32).

Літ.: Панченко П. П., Шмарук В. А. Аграрна історія України. К., 2000.

П. Ф. Кулинич.

 

Схожі за змістом слова та фрази