Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow конс-корон arrow КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРОЕКТ М. М. МУРАВЙОВА
   

КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРОЕКТ М. М. МУРАВЙОВА

— політ.-правова програма Північного т-ва декабристів, засн. 1821 у Санкт-Петербурзі. Викладений у кількох варіантах Осн. статуту Всеросійського союзу, гол. автором та ідейним натхненником яких був М. М. Муравйов. Пн. т-во декабристів, до якого входили й українці, керувалося ідеями верховенства народу і поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, передбачало федерат, устрій Росії у складі 13 держав, 2 областей та 569 повітів. На укр. землях мали з'явитися Чорноморська держава (3 млн. 465 тис. населення чол. статі, столиця м. Київ) та Українська держава (відповідно 3,5 млн. чол., столиця м. Харків). Законод. органом федерації мало бути Народне Віче з двох палат — Верховної Думи і Палати народних представників.

42 члени Верх. Думи (по 3 від кожної д-ви і З від областей) мали обиратися законод. органами держав на 6 років. 14 депутатів передбачалося переобирати через кожних 2 роки. Для членів Думи встановлювалися цензи: віковий (ЗО років), осілості (9 років), майновий (володіння нерухомим майном вартістю 1500 фунтів срібла або рухомим — у 3 000 фунтів). До компетенції Верх. Думи, крім законод. функцій, мав належати суд над міністрами, верх, суддями, питання війни і миру, призначення суддів, головнокомандувачів сухопут. і мор. сил, корпусних командирів, начальників ескадр і верховного блюстителя. Палата нар. представників мала обиратися на 2 роки гр-нами д-ви чол. статі: по 1 депутату від 50 тис. обивателів — чоловіків. Чорноморська д-ва мала б посилати до Палати 69 депутатів. Українська — 70. Всього Палата налічувала б 450 нар. представників. Чергові збори Нар. Віча передбачалося відкривати кожного першого вівторка грудня, тобто раз на рік. Палата нар. представників наділялася виключ. правом на встановлення податків. Проекти законів мали пройти три читання у кожній з палат з інтервалом у 3 дні між кожним читанням. Імператору надавалося право вето, яке могло бути подоланим 2/3 голосів кожної з палат. Закон набував чинності після згоди більшості Верх. Думи і Палати нар. представників. До компетенції Нар. Віча декабристи відносили прийняття цив., крим., торг, і військ, законів для всієї федерації, встановлення заг. правил судочинства та внутр. управління, оголошення війни, надзв. стану, амністії і помилування, розпуск владних органів окр. держав, вирішення військ, питань, затвердження бюджету (на 2 роки), обрання правителів автономій, проголошення регентства чи спадкоємця імператора.

Передбачалось і функціонування парламентів окр. держав. Кожний з них мав складатися з палати виб. представників і думи: палата обиралася б на 1 рік (депутат від 10 тис. гр-н чол. статі) в ост. вівторок вересня на спец, зібраннях; дума обиралася б на 4 роки з щоріч. ротацією 1/4 її складу (депутат від 30 тис. чол.). Парламент д-ви повинен був збиратися двічі на рік. Проект конституції не визначав повноваження парламентів держав щодо ухвалення законів. До їхньої компетенції пропонувалося віднести прийняття постанов щодо внутр. управління, адм. поділу д-ви, встановлення місць обрання народних представників, місц. податків, буд-ва доріг, каналів, заснування громад, закладів, шкіл, лікарень, а також право на клопотання перед Нар. Вічем про внесення змін до конституції федерації. Всю викон. владу проект конституції віддавав «верховному чиновнику російського уряду», спадкоємному за прямою лінією (від батька до сина, від тестя до зятя) — імператору. Після складання присяги Нар. Вічу йому надавалося право накладати вето на закони. Він вважався верх, військовим начальником з правом призначення і звільнення керівників галузевих викон. департаментів, ведення переговорів з іноз. д-вами і укладання мирних трактатів, які після ухвалення 2/3 присутніх на засіданні членів Верх. Думи вважалися «верховними законами», призначення дип. представників, скликання обох палат тощо. Але для імператора встановлювались і суттєві конст. обмеження. Верховний чиновник не мав права в ухвалюваних трактатах звужувати конст. статус рос. громадян, оголошувати війну, відчужувати рос. землі, застосовувати військ, силу для придушення виступів усередині д-ви. Імператор зобов'язувався подавати вищому представн. органові регулярну інформацію про стан д-ви. Конституція забороняла імператору виїжджати за кордон, зазначаючи, що такі від'їзди гальмують управління д-вою. порушують рівновагу влад, спричиняють зайві витрати, містять загрозу перетворення імператора, віддаленого від вітчизни, на знаряддя реалізації злих намірів її ворогів, впливу їх на верх, правителя. Виїзд імператора за кордон розцінювався як зречення престолу, який негайно мав зайняти спадкоємець імператора. Суд. влада визначалась у проекті досить розпливчасто, її мало очолювати Верховне судилище з 5 або 7 суддів, обраних Нар. Вічем з числа власників майна вартістю не менше 150 тис. рублів. Ін. суддів верх, судових місць «з поради і згоди Верховної Думи» повинен був призначати імператор, а в окр. д-вах чергових суддів — правителі цих держав. У преамбулі проекту конституції наголошується, що спроба правителя піднятися над законом ставить його як поза законом, так і поза сусп-вом. Джерелом верх, влади визнавався виключно народ. При цьому докладно визначались умови набуття і втрати громадянства. Всі гр-ни вважалися рівними перед законом. Проголошувалися права і свободи: думки, слова, друку, зборів, союзів, віросповідання, вибору професії, місця проживання, судового захисту, безпеки життя і власності, недоторканність власності. Кріпосн. стан, рабство, поділ людей на стани і 14 рангів передбачалося скасувати. За конституцією її не мали права змінювати ні імператор, ні Палата нар. представників, ні Верх. Дума, ні Нар. Віче в цілому. Такі повноваження надавалися виключно установчій владі — Народним чи Державним зборам, порядок скликання яких у проекті не визнача вся. Найвищий нагляд за дотриманням конституції покладався на імператора. Конституція М. М. Муравйова була поміркованішою за «Руську правду» П. І. Пестеля. Через це вона відкидалася його однодумцями з України, а також К. Ф. Рилєєвим та його соратниками з Санкт-Петербурга, які схилялися до ідей, висловлених декабристами Південного товариства у Тульчинсько-Київському конст. проекті.

Літ.: Довнар-Запольский М. В. Идеалы декабристов. М., 1907; Баталій Д. Декабристи на Україні. X., 1926; Бази-левич В. Декабристи на Київщині. К., 1926; Декабристи на Україні, т. 1—2. К., 1926—30; Дружинин Н. Декабрист Никита Муравьев. М., 1933; Муравьев Н. Проект конституции. В кн.: Избр. социально-полит, и филос. произведения декабристов, т. I. M., 1951; Нечкина М. В. Декабристы. М.. 1982.

О. М. Мироненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази