Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow мін-мян arrow МІСТЕЧКО
   

МІСТЕЧКО

— особливий вид населених пунктів в окр. регіонах Рос. імперії: на Кавказі, в Прибалтиці та зх. губерніях (Віденській, Ковенській, Гродненській, Мінській, Могильовській, Вітебській, Подільській, Волинській і Київській). Найбільше М. було в губерніях, утв. на територіях, приєднаних до Рос. імперії після поділів Польщі. На цих теренах М. засновувалися ще у 12 ст. В Зх. краї Рос. імперії М. створювалися урядом. М. переважали у місцях пост, проживання євреїв. З огляду на переважання у них мешканців, зайнятих торг., пром. справами, М. наближалися за своїм статусом та екон. значенням до нас. п. міського типу. Жителі М. вважалися міщанами. Рос. зак-во (передусім Закони про стани) передбачало функціонування в М. Зх. краю особливого міщан, впорядкування. Його організація та діяльність регулювалися «Правилами про громадське врятування у містечках Західних губерній, вилучених із відання місцевих установ», які були додатком до ст. 566 (примітка) Законів про стани у ред. 1875. Так, у М., вилучених з відання міських установ, їх пост, мешканці (за наявності не менше 10 дворів або домовласників) як христ. так і нехрист, віросповідання становили самост. міщанські громади. Ці громади для ведення справ М. обирали міщан, старосту і його помічника. Якщо М. налічувало 50 і більше дворів, допускалося запровадження міщан, управи, яка складалася з міщан, депутатів. Мешканці М., в яких було менше 10 дворів або домовласників, приписувалися до мішай, громад міст, інших М., в яких існували міщан, громади, або до волостей. На відміну від сіл, у М. (як і в містах та посадах) стягувалися податки з нерухом. майна замість подушного податку з міщан. На органи самоврядування М. покладалися важливі функції: вони розподіляли всередині громади покладені на неї натуральні земс. повинності, складали і розсилали окладні листи для сплати податку з нерухом. майна, розглядали скарги про неправильний розподіл податків, видавали міщанам паспорти, а також свідоцтва про прикріплення до призовної дільниці, складали призовні списки військовозобов'язаних. М. в Україні ще існували в 1-й чверті 20 ст., в т. ч. за рад. періоду. Так, у кін. 1917 їх тут налічувалося понад 100. У 1924 в УСРР здійснено уточнення класифікації нас. п. і складено списки міських поселень. Правотою основою для встановлення категорій нас. п. УСРР була «Інструкція про порядок переведення населених пунктів до категорії міських або сільських поселень», затв. ВУЦВК 14. IV 1924. Нею встановлено поділ нас. п. в Україні виключно на міські і сільські. Міські, в свою чергу, поділялися на селища міського типу (не менше 3 тис. мешканців) і міста (понад 10 тис. мешканців). Існування М. вже не передбачалося. Однак термін «містечко» ще використовувався у деяких нормат. актах кін. 1924 і 1925, виданих укр. мовою (постанови ВУЦВК і РНК УСРР «Про встановлення точного списку міст і містечок на Чернігівщині» від 10.XII 1924, «Про встановлення точного списку міст і містечок скасованої Київської губернії» від 9.ІХ 1925, «Про земельні розпорядки в смузі міст і містечок» від 23.IX 1925 та ін.). Постановою ВУЦВК і РНК УСРР «Про загальну назву селищ міського типу» від 28.Х 1925 з метою «точно встановити загальну назву селищ міського типу й виразно їх відмежувати під час переведення розподілу залюднених пунктів на міста, селища міського типу і сільські селища» було вирішено в укр. тексті зазначених актів ВУЦВК і РНК УСРР назву «містечко» замінити на «селище міського типу». Відтоді термін «містечко» у нормат. актах більше не використовується.

В. Д. Гончаренко.

 

Схожі за змістом слова та фрази