Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Л arrow ЛЛЕВЕЛЛІН
   

ЛЛЕВЕЛЛІН

(Ллеуеллін; Llewellyn) Карл Нікерсон (22.V 1893, м. Вест-Сіетл, шт. Вашингтон — 13.ІІ 1962, Чикаго) — амер. теоретик права. Перед Першою світ, війною навч. у Франції (Сорбонна, Париж). Повернувшись до США, в 1915—18 здобув вищу освіту в Єльській школі права (м. Нью-Гейвен, шт. Коннектікут), де одночасно (1918—19) був гол. редактором «Єль-ського правового журналу». В 1918—20 і 1922—23 працював у цій школі: інспектор, викладач ко-мерц. права, пом. професора, ад'юнкт-професор. Протягом 1924—51 — професор юриспруденції Колумб, школи права (при Колумб, ун-ті). Тут написав більшість своїх праць, зокрема «Колючий чагарник. Про наше право та його дослідження» (1931; в основу книги лягли лекції, прочитані студентам у 1929/30 навч. році). 1930 Л. опублікував відому книгу суд. прецедентів з комерц. права «Справи та матеріали щодо права продажу». На поч. 1950-х pp. брав участь як гол. доповідач у законопроект, роботах над Єдиним комерційним кодексом США. В 1951—60 був професором комерц. права у Школі права Чиказького ун-ту. Л. належать також дослідження у галузі антропології. Брав активну участь у роботі Амер. союзу громадян, прав. Нац. асоціації підтримки кольорового населення. 1960 вийшло зібрання праць Л. — «Традиція загального права». Вважається прибічником «реалістичної» юриспруденції, особливістю якої є крит. сприйняття позитивіст, тлумачення права як сукупності правових норм. Разом з тим близькість ідей Л. до соціол. напрямку в теорії права США дає підстави відносити його до представників соціологічної школи права.

Правова теорія Л. викладена у його осн. праці «Юриспруденція реалізму в теорії і практиці» (1962). Особливості цієї теорії, як і її т. з. реалізм, полягають у: 1) визнанні пост, мінливості, «плинності» права; 2) твердженні про неможливість у силу цього ототожнити право із законом, ін. нормат. юрид. актами і навіть із суд. прецедентом; 3) тезі, що право створюється виключно через практику, діяльність суду, держ. службовців. Ост. твердження, на відміну від двох попередніх, що поділяються також соціол. школою, належить виключно Л., оскільки ін. правники обмежилися визнанням особливої ролі лише суду. Відтак право, за Л., — це сукупність конкр. рішень у конкр. правових справах. Особливий вплив теорія Л. мала у 20 —60-х pp. 20 ст.

Літ.: Туманов В. А. Бурж. правовая идеология. К критике учений о праве. М.. 1971.

Н. С. Прозорова, Ю. Я. Касяненко.