Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow М-мил arrow МАЗЕПА
   

МАЗЕПА

(Мазепа-Калединський) Іван Степанович (20.III 1639, за ін. даними 1629, 2.Х 1639 або 1644, с. Мазепинці, тепер Білоцерківського р-ну Київ. обл. — 22.IX 1709, м. Бендери, тепер Молдова; похований у м. Галаці, тепер Румунія) — укр. держ. діяч, гетьман України (з 1687), князь (з 1707). З українського шляхетського роду. Навчався у Києво-Могилянській колегії, у Варшавській єзуїтській колегії та 1656—59 в ун-тах Німеччини, Італії, Голландії та Франції. Служив при дворі польс. короля Яна Казимира, виконував ряд його дип. доручень в Україні-Гетьманщині. 1663 повернувся до родинного маєтку. Наприкінці 1669 став ротмістром надвірної хоругви гетьмана П.Дорошенка, згодом — генеральним писарем. Виконував дип. доручення гетьмана у Кримському ханстві. 1674 перейшов на службу до гетьмана І. Самойловича. 1682 зайняв посаду генерального осавула. 25.VІІ 1687 під час ради на р. Коломак обраний гетьманом. Брав участь у походах рос. царя Петра І. 24.Х 1708 проголосив вихід Війська Запорізького з-під влади Рос. д-ви та вступив у союз зі швед, королем Карлом XII. Після поразки в Полт. битві 27.VI 1709 разом зі своїм урядом, частиною війська відійшов у тур. володіння.

Після обрання гетьманом проводив активне реформування соціальної, фін., військ, та осв. сфер в Україні. 1692 розпочав ревізію землеволодіння, спрямовану на відновлення системи служб, землекористування та збільшення надходження податкових коштів до скарбу Війська

Іван Мазепа - leksika.com.ua

Запорізького. Здійснював заходи щодо впорядкування станової структури сусп-ва. Сприяв створенню спадкового привілейованого стану (бунчукові, військові та значкові товариші). 1691 підтвердив невідчужуваність служб, землекористування і станові права козацтва. 1692 та 1701 обмежив податки та повинності селян, увів можливість їх прямої апеляції до гетьмана з позовами проти приватних власників чи користувачів маєтностей. 1701 перевів до селянського стану козацьких підсусідків. Зробив спробу перекласти частину повинностей на користь Війська Запорізького із селянства на землевласників і землекористувачів. Обмежував використання селянства та міщанства на військові потреби рос. уряду. Прагнув до збільшення регулярної найманої армії.

З 1704 здійснював заходи щодо госп. освоєння та відновлення адміністрації Війська Запорізького на Правобереж. Україні. Здійснював політику впорядкування відносин Війська Запорізького та Запорізької Січі шляхом прямого підпорядкування останньої гетьману. Спрямував значну частину скарбу Війська Запорізького на розвиток освіти і культури в Україні, підтримку правосл. церкви. У листі до рос. царів Івана та Петра від 13.IV 1692 М. поставив питання щодо обмеження функцій цар. уряду в питаннях формування системи влади в Гетьманщині. Зокрема, зазначав, що юрисдикцію над гетьманом Війська Запорізького повинен мати тільки Ген. суд, що виносить рішення про його відставку чи покарання. Цар міг робити подання до Ген. суду в цих питаннях та затверджував суд. вироки. Чільне місце у висловлюваннях, публіч. виступах (зокрема, промові 24.Х 1708), док-тах (листі до І. Скоропадського від ЗО.Х 1708 тощо) М. займають питання розвитку укр. державності. Центральною для нього була тема «вільного народу» — безперервного істор. державотворення та вільного волевиявлення українців, що як тер. міжстанова корпорація після падіння Київ. Русі зберігали автономію, входячи через конст. договори до складу ін. держав. Порушення договірних умов укр. автономії з боку урядів відповідних держав вважав правомірною підставою її виходу з таких держ. утворень. На думку М., умовою розвитку державотворення є об'єднання усіх політ, сил Війська Запорізького навколо гетьмана. Перешкодою на цьому шляху він вважав невизначеність зовнішньополіт. орієнтації, відсутність ідеї єдиновладдя серед укр. політ, та військ, еліти. Згубною для України М. називав громадян, війну із залученням зовн. союзників, а передумовою сталого розвитку — мир.

Гол. причиною виходу свого уряду з-під цар. влади називав порушення останньою принципів укр.-рос. договорів: неспроможність Рос. д-ви забезпечити військ, захист тер. Війська Запорізького, самочинне збільшення Росією адм. присутності в укр. автономії, порушення владної вертикалі в Гетьманщині, плани щодо реорганізації її соціального та політ.-адм. устрою і примус, переселення українців на ін. землі. Дипломатія М. була спрямована на: забезпечення мирного та авт. розвитку, екон. інтересів України, а згодом — на здобуття нею незалежності та проголошення нейтралітету; захист реліг. і культур, прав укр. населення. М. входив у дип. відносини з урядами та окр. групами знаті Речі Посполитої, Кримського ханства, Швеції, Молд. князівства, із Всевеликим військом Донським та ін.

8.IV 1709 між урядом М., Запорізькою Січчю та Швецією було укладено тристор. угоду, оригінал і достовірний зміст якої невідомі. Деякі дослідники припускають, що протягом 1707—09 М. уклав також ін. договори зі Швецією та Річчю Посполитою.

Літ.: Костомаров М. Мазепа і мазепинці. Л. 1895; Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. Н.-Й., 1960; Бор-шак І. Іван Мазепа. Орлик. Войнаровський. Л., 1991; Іван Мазепа. К., 1992; Мацьків Т. Гетьман Іван Мазепа в західно-європ. джерелах 1687-1709. К., 1995; 3 епістолярної спадщини гетьмана Івана Мазепи. К., 1996.

О. В. Кресін.

 

Схожі за змістом слова та фрази