Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow аку-асо arrow АНАРХІЗМ
   

АНАРХІЗМ

(від грец. — безвладдя) — ідейно-теор. та сусп.-політ, течія, в основі якої — заперечення інституціонального, передусім державного управління сусп-вом. А. виник і розвивався як антитеза авторитарист, тенденціям державності. Ще у 6—5 ст. до н. е. давньогрец. філософ Зенон заперечував будь-яку форму держ. ладу на користь вільної солід арності громадян. Основоположником А. дехто (зокрема П. Кропоткін) вважає У. Годвіна. Проте останній пропонував не негайне знищення д-ви, що є наріжним постулатом А., а мінімізацію її функцій з можливою наступною ліквідацією. Засадничі положення цієї сусп.-політ, течії сформульовані в 40-х рр. 19 ст. П. Ж. Прудоном, який запровадив термін «анархія», та М. Штірне-ром. Політ, доктрину А. розробили М. Баку нін і П. Кропоткін. До відомих теоретиків течії належать також Дж. Белделлі, Е. Рек-лю, Б. Такер, Д. Уоррен, К. Хесс та ін. Спільним для ідеологів А. є критика капіталізму і проголошення необхідності його заміни ін. ладом за умови ліквідації д-ви. Прудон, зокрема, заперечуючи політ, боротьбу та робіт, спілки (асоціації), пропонував реформи, які б ліквідували державу і велику приват, власність. За цих умов у сусп-ві панувала б анархія («відсутність пана та суверена»), дрібне виробництво розвивалося б за допомогою зреформованої кредит, системи, а дрібні власники регулювали б свої відносини на засадах «солідарності». М. Штірнер проголошував необхідність бунту невдоволе-ної особистості. Крайній і відвертий індивідуаліст, він оголосив війну д-ві взагалі, прагнув створити в сусп-ві «союз егоїстів», члени якого мали б практично необмежену власність («усе належить мені») і владу над людьми. М. Бакунін та П. Кропоткін наполягали на ліквідації приват, власності і д-ви, всіх її інституцій, тобто обстоювали «рівність і безвладдя» і необхідність революції. Остання, як вони вважали, переростатиме у світову; М. Бакунін називав її «анархічною соціальною революцією», а П. Кропоткін — «комуністичною», що може бути і мирною, і «кривавою». У бакунін. концепції революції, яку він ототожнював з бунтом, переважали руйнівні аспекти. П. Кропоткін більшу увагу приділяв творчим завданням революції, після перемоги якої передбачав негайне запровадження ком. порядків, зокрема розподіл благ за потребами (звідси і назва напряму — «анархо-комунізм»). Анархісти вимагали невідкладної ліквідації д-ви, яку вважали другою (після церкви) осн. помилкою людей, тотального знищення усіх її інститутів, починаючи з уряду («комунізм без уряду»). Будь-яка концентрація, централізація влади проголошувалася несумісною із свободою. Висловлювалися застереження і щодо переродження соц. д-ви, в якій нар. обранці та чиновники можуть зловживати служб, становищем, посилаючись на «державний інтерес». Але безвладдя для А. не тотожне безладдю. Передбачалося формування (неодмінно «знизу догори») системи профес, вироб. осередків, територіальних (сільс. та міських) громад, асоціацій за федераліст, принципом. У громадах допускалося існування суд. та законод. влади, яка діяла б на засадах звичаєвого права. Не виключалася можливість скоєння у такому сусп-ві злочинів, але, як вважали прихильники А., не на соціальному грунті, і до винних мали б застосовуватися не суд.-адміністративні, а лік.-мед. заходи. В кін. 19 — на поч. 20 ст. А. набув певного поширення і в Україні. Один з київ, анарх. гуртків, зокрема, намагався у 1876 організувати повстання у Чигиринському повіті, член цього гуртка Г. Макаревич виїздила за кордон для зустрічі з М. Бакуніним. Гуртки анарх. спрямування діяли також у Харкові, Одесі, Катеринославі, Житомирі, Ніжині, Гуляйполі (до тутешнього осередку входив Н. Махно). А. — антипод законності та правопорядку. Засуджуючи д-ву та владу як уособлення насильства, анархісти самі охоче вдавалися до протизаконних насильницьких дій, зокрема індивід, терору, а в регіонах, що на деякий час опинялися під їхнім контролем, панували сваволя та репресії, створювалися спец. каральні структури (напр., «Комісія» у Гуляйпільській республіці Н. Махна, «Консе-херія по розслідуванню» у контрольованих анархістами регіонах Арагону та Наварри в Іспанії під час громадян, війни в цій країні в 40-х рр. та ін.).

Періоди пожвавлення А. в різних країнах, як правило, не були тривалими, супроводжувалися дезорганізацією сусп. життя. Вияви А. мають місце і в наш час. У 90-х рр. 20 ст., напр., окр. анарх. орг-ції відродилися у Росії, Україні, деяких ін. країнах СНД, але вони не є масовими і не користуються підтримкою населення. Літ.: История полит, учений, в. 2. М., 1996.

К. Е. Жолковський.

 

Схожі за змістом слова та фрази