Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow мел-мерл arrow МЕНДЕЛЕ МОЙХЕР-СФОРІМ
   

МЕНДЕЛЕ МОЙХЕР-СФОРІМ

[справж. прізв.— Абрамович Шолом Яків; 21.ХІІ 1835 (2.І 1836), містечко Копиль, тепер Мінської обл.—25.ХІ (8.ХІІ) 1917, Одеса] — євр. письменник. З 1856 вчителював у Кам'янці-Подільському, з 1858 — у Бердичеві. В 1869 переїхав до Житомира, 1881 — до Одеси. Друкуватися почав 1857. Писав спочатку мовою іврит природничі, педагогічні та літ.-критичні праці, в яких пропагував ідеї просвітительства. Згодом перейшов на мову ідиш. На творчості М. М.-С. помітний вплив рос. революц.-демократичної л-ри 60-х рр. У повісті "Маленька людина" (1864), драмі "Такса..." (1869) викривав хижацьке обличчя і святенництво верхівки євр. громади. Повість"Фішка Кривий" (1869) прийнята любов'ю і співчуттям до знедолених. Повість "Шкапа" (1873), епопея "Перстень щастя" (1865, переробл. 1888—1911) — про соціальне і нац. гноблення євр. трудящих. Автор сатиричної повісті "Мандри Веньяміна Третього" (1878), автобіографічної — "Шлойме реб Хаїм" (1894—1917).

Тв.: Укр. перекл.— Долина сліз. К., 1928; Перстень шастя. К.. 1928: Мандри Веньямина Третього. Х-" 1934; Вибране. К., 1940.

Менделе мойхер-сфорім - leksika.com.ua