Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow корот-кюч arrow КРАЇНИ, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ
   

КРАЇНИ, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ

- група найбідніших країн світу, що виступає за створення відповідних міжнар. умов для подолання їх екон., технол., торг., фінансової та ін. відсталості порівняно з індустріально розвиненими країнами. В умовах «холодної війни» вони ототожнювалися з країнами «третього світу», «країнами, що не приєдналися», «нейтральними націями» або «новоутвореними незалежними націями». їх характеристика як «недостатньо розвинених націй» або «нерозвинених націй» має на увазі екон. фактори. У переважній більшості до цих країн відносять ті, які в 60-х рр. 20 ст. у процесі розпаду колоніальних імперій визволилися від колоніальної залежності і стали суб'єктами міжнар. права, тобто повноправними членами міжнар. співтовариства. Для цієї групи країн властива широка політ, концепція, яка грунтується на міжнар. відносинах, що склалися в післявоєнний період, і містить власні підходи до майб. перспектив розвитку цих відносин. Вона виходить як із геогр. фактора (включаючи до сфери своєї дії країни Азії, Африки, Лат. Америки), так і з істор. фактора (охоплюючи країни, що здобули незалежність у ході боротьби проти колоніалізму і на сучасному етапі виступають проти неоколоніалізму). Ця концепція має також юрид. значення, оскільки сучасне міжнар. право визнає особливі права К., що р., на розвиток і необхідність надання їм допомоги з боку міжнар. співтовариства та індустріально розвинених країн. Ці та ін. особливості становища К., що р., генерують певний напрям думок щодо місця та ролі цих країн у міжнар. системі і зумовлюють їх відповідну міжнар.-правову позицію.

Значення появи К., що р., та їх вплив на сучасні міжнар. відносини і сучасне міжнар. право можна порівняти з безпрецедентним зростанням після Другої світ, війни міжнар. інституційної системи. Ці країни змінили структуру міжнар. відносин та структуру традиц. міжнар. права. Останнє як євроцентристське за своїм походженням та характером з «міжнародного права цивілізованих націй», в якому колоніальні народи, що становили переважну більшість нас. світу, розглядалися як «нецивілізовані» або «напівцивілізовані» і були лише його об'єктом, а не суб'єктами, трансформувалося в універсальне міжнар. право, що відображає потреби часу та вимоги нової спільноти народів, заснованої на суверен, рівності та співробітництві. Отже, якщо раніше міжнар. право функціонувало в умовах панування колоніалізму та імперіалізму, то відтепер під впливом новоутв. незалежних держав домінуюча роль у ньому належить принципам суверенітету та рівності між д-вами. Кол. СРСР та ін. соц. країни активно підтримували К., що р., і виступали разом з ними за перебудову міжнар. екон. відносин на справедливих засадах.

1964 на першій сесії Конференції ООН з торгівлі й розвитку (ЮНКТАД) К., що р., створили «Групу 77», учасники якої заявили про свій намір спільно шукати шляхи вирішення найважливіших екон. проблем. Згодом її склад значно розширився і в даний час налічує 120 країн, однак попередня назва збереглася. «Група 77» складається з трьох регіон, підгруп — азіатської, африканської та латиноамериканської, за рекомендацією яких провадиться прийом нових членів. На 1-й нараді держав — учасниць «Групи 77» (м. Алжир, 1967) була прийнята Хартія, яка визначила, що ця Група збиратиметься на рівні міністрів з метою розробки спільної позиції щодо міжнар. екон. проблем у міру необхідності, але обов'язково перед кожною сесією ЮНКТАД. Тоді ж були утворені координаційні «групи 77» при Секретаріаті ООН у Нью-Йорку та штаб-квартирах спец, установ ООН. «Група 77» розробляє та узгоджує позиції К., що р., з найважливіших питань міжнар. екон. відносин та світового розвитку, готує проекти, які виносяться на розгляд органів ООН та ін. міжнар. організацій.

Водночас К., що р., властиві й відмінності на міжнар. арені. Вони пов'язані з тим, що кожна з них певним чином відрізняється своїми ідеол., соціальними і правовими установами та політ, позиціями.

В екон. сфері діяльність «Групи 77» відбиває конфлікт інтересів між розвиненими країнами та К., що р., тобто між країнами, які експортують капітал, та країнами, які його імпортують. Найбільші спори юрид. характеру стосуються ставлення держав до т. з. мінімуму стандарту та стандарту «рівності поводження» у випадках експропріації іноз. власності. Доктрина «мінімуму стандарту» передбачає, що у випадках експропріації іноземних інтересів згідно з міжнар. правом компенсація повинна бути «негайною, повною та адекватною», у той час як стандарт «рівності поводження» виходить з того, що у випадках націоналізації іноз. інтереси не повинні мати право на краще поводження, ніж нац. інтереси. Першу доктрину сповідують США та ін. індустріально розвинені країни, а другу відстоюють країни Азії, Африки та Лат. Америки. Як свідчать дебати та резолюції Азіатсько-Африканського юрид. к-ту, переважна більшість країн Азії та Африки в цьому питанні підтримує позицію латиноамер. держав, що виходять з позиції нац. права (доктрина Кальво). В розробленому К-том проекті конвенції передбачається відшкодування за експропрійовану власність «відповідно до місцевих законів, постанов і наказів». Значний вплив справили К., що р., на розвиток сучас. принципів і норм міжнар. права, особливо на розробку резолюцій ГА ООН, що мають велике правостворююче значення. До них належать такі основоположні документи: Декларація про надання незалежності колоніальним країнам і народам 1960; Декларація про постійний суверенітет нац природними ресурсами 1967; Декларація про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, 1970; Визначення агресії 1974; Декларація про встановлення нового економічного порядку і Програма дії 1974; Хартія економічних прав та обов'язків держав 1974 та ін. К., що p., беруть активну участь у роботі численних міжнар. організацій та в їх органах, у т. ч. в Комісії міжнародного права. Отже, поява на міжнар. арені К., що p., надала міжнар. праву дійсно універсального характеру, а нові елементи різноманітності, привнесені ними у міжнар. життя, сприяли дальшому розвиткові плюралізму міжнар.-правової позиції держав. Це стало важливим чинником посилення ролі міжнар. права та зміцнення стабільності міжнар. публічного порядку.

Літ.: Friedmann W. The Changing Structure of International Law. London, 1964; El-Erian A. International Law and the Developing Countries. В кн.: Transnational Law in a Changing Society. N. Y.—London, 1972; Wang Tieya. The Third World and International Law. В кн.: The Structure and Process of International Law. Hague, 1983.

В. H. Денисов.

 

Схожі за змістом слова та фрази