Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow нев-нюр arrow НЕПОТИЗМ
   

НЕПОТИЗМ

[франц. — сімейність, кумівство, від лат.— онук, нащадок, племінник] — роздача римськими папами своїм племінникам та ін. кревним родичам земель, посад, церк. звань тощо. Був поширений у 15—16 ст. Генет. коріння Н. як прав, феномена досить глибоке. Так, Н. досить чітко простежується: у священ, книгах давніх євреїв («першородовідне право» старших дітей щодо молодших та ін. родичів у сім'ях царів і богоугодних людей); у давньорим. цив. праві (напр., у «Законі Валерія» 149 до н. е.); в середньовічному праві герм, духов, і світських князів та їхніх синів і близьких родичів брати участь у виборах імператора Священної Рим. імперії герм, нації, юридично зафіксованого в Золотій буллі 1356; у середньовіч. Франції (право королів, і князів, синів, онуків, племінників та їхніх кровних родичів аж до сьомого коліна на першочерг. зарахування на держ. і військ, службу, одержання кар'єрних підвищень, звань, земель, винагород та ін.). Деякі з цих діянь мали етнолого-юрид. характер. Так, у Великій хартії вольностей 1215 зафіксовано право дітей та онуків рицаря-етночужинця, який щойно став англ. підданим, вступати на військ.-прикордонну, зовнішньоторг. і дип. службу поряд з юнаками-аборигенами. В Росії Петро І спеціальним указом від 1713 закріпив за іноземцями та їхніми нащадками, «які ділом, тілом і душею перейшли у російсько-московське підданство та виявили доблесті й високу громадянськість», права на володіння землями, одержання дворян, звань та зміну «тубільного прізвища і звання на російський лад». У серед. 19 ст. у східнороман. князівствах (Молдові, Трансильванії і Валахїї) діти та онуки натуралізованих циган-рабів (офіційно рабство циган тут скасовано тільки 1918), які виявляли інтелектуальні, мист., ремісн. та землероб, таланти, мали право змінити своє раб. прізвисько на романське (або й слов'янське) прізвище, прийняти правосл. віру, одержати зем. наділ і навіть стати дом. гувернером чи шкільним учителем. Н. закріпився у багатьох народів здебільшого в нормах звичаєвого права та в етиці сімейно-по-бут. і сусп.-політ, життя: у сх. слов'ян це «кумівство»; у зх. слов'ян — «братотаборитство»; у пд. слов'ян — «колозадругарство»; в угро-фін. народів — «право дружньо-родинної кругової поруки»; в араб, країнах — «кумірство»; у тюрк, народів — «курултай-кумачівство»; у германських — у ряді норм магдеб. права та в системі «ганзейських вольностей»; у романських — «легіонерство» та «земляцьке депутатство». Негат. аспекти зазначених етноспециф. не-потистських явищ («кумівство», «кумачівство», «кровноспоріднена порука», «син вождя — вождь», «земляцьке депутатство» тощо) мали місце в СРСР, де діти, онуки, племінники профес. революціонерів, парт, функціонерів, воєначальників, дипломатів тощо — юні особи, які, природно, ще не встигли нічим себе виявити, — «автоматично» одержували «свідоцтво на геніальність» та індульгенції від гіпотетичних огріхів майб. життя.

Нюанси ж позитивного Н. виявляються у незалежній Україні в процесі соціального захисту «дітей війни», «остарбайтерських дітей», «афганців», «воїнів-інтернаціоналістів», «дітей Чорнобиля».

І. М. Варзар.