Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow зат-зміш arrow ЗМАГАЛЬНІСТЬ У СУДОВОМУ ПРОЦЕСІ
   

ЗМАГАЛЬНІСТЬ У СУДОВОМУ ПРОЦЕСІ

— одна з осн. конст. засад цив. і крим. судочинства (п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України), що означає таку побудову суд. процесу, яка дозволяє всім особам — учасникам певної справи обстоювати свої або представлювані ними права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип 3. у с. п. є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин цив. або крим. справи, ухвалення законного, обгрунтованого і справедливого рішення у справі.

У цив. процесі необхідні для суду дані про юрид. факти, що стосуються предмета доказування, і докази на їх підтвердження подають переважно сторони. Згідно зі ст. ЗО Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та ін. особами, які беруть участь у справі. У разі, коли сторони та ін. особи, які беруть участь у справі, мають труднощі у витребуванні доказів, суд за їх клопотанням сприяє витребуванню таких доказів. У крим. процесі змагальність суд. процесу полягає у тому, що в суд. засіданні ведуть між собою процес, спір дві сторони: сторона обвинувачення і сторона захисту. Кожна з них обстоює свою правову позицію, права та законні інтереси тими засобами, які дозволяє крим.-процес, закон, допомагаючи таким чином судові всебічно, повно та об'єктивно дослідити всі обставини справи з метою з'ясування істини і ухвалення правильного рішення. Юрид. передумовами реального існування і дії принципу змагальності є розмежування у суді трьох осн. функцій — обвинувачення, захисту і вирішення справи; виконання кожної з них уповноваженими на те законом відповідними органами та особами, що є незалежними одна від одної; рівність прав учасників суд. розгляду щодо подання доказів, участі в дослідженні доказів і заявления клопотань (ст. 261 Кримінально-процесуального кодексу України). Суд при цьому не є пасивним. З допомогою сторін він активно досліджує всі обставини крим. справи, залучає нові докази, тому що завдання суду полягає не тільки у виріїиенні спору між сторонами обвинувачення та захисту, а й у з'ясуванні істини та правильному вирішенні справи. Спору у справі може й не бути, якщо прокурор відмовився від обвинувачення або підсудний визнав себе винним у пред'явленому йому обвинуваченні, однак і в таких випадках суд продовжує розгляд справи і вирішує її на заг. підставах, керуючись своїм внутр. переконанням, яке склалося у нього на підставі доказів, досліджених під час суд. засідання (ч. 2 ст. 74, ч. 4 ст. 264, ч. З ст. 323 КПК України).

Літ.: Мотовиловкер Я. О. О принципах объективной истины, презумпции невиновности и состязательности процесса. Ярославль, 1978; Штефан М. Й. Цив. процес. К., 1997; Михеєнко М. М., Молдован В. В., Шибіко В. П. Крим.-процес, право. К, 1999; Михеєнко М. М., Нор В. Т., Шибіко В. П. Крим, процес України. К, 1999.

В. П. Шибіко.

 

Схожі за змістом слова та фрази