Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Енциклопедичний словник-довідник з туризму arrow п arrow ПЕКІН
   

ПЕКІН

(Бейцзін, у 1928-1949 р. - Бейпін) - столиця Китаю. З прилеглими районами виділений у самостійну адміністративну одиницю центр, підпорядкування. Загальна площа - 17,8 тис. км2. Розташований на Великій Китайській рівнині, біля підніжжя Сішаньських гір - за 160 км від зат. Бохайвань Жовтого моря, біля початку Великого каналу, найбільшої та найдавнішої гідротехнічної споруди країни, що сполучає П. з м. Ханчжоу та великими р. Янцзи та Хуанхе. Перші достовірні відомості про місто відносяться до II тис. до н. е. Найстаріша з відомих його назв - Цзі. Столицею Китаю та резиденцією імператора вперше став у XIII ст., потім був період правління монгольських династій, під час якого значення П. зменшилося. У різні періоди своєї історії місто мало також назви Чжунду, Даду, Ханбалик (за монгольського панування). Остаточно як столиця Китаю утвердився в XV ст. Нині П. разом з передмістями налічує 15,8 млн мешканців. Тут є міжнародний аеропорт Шоуду, метрополітен. Основні галузі виробництва: металургія, машинобудування, нафтохімія, військова, радіоелектронна, текстильна, поліграфічна, харчова промисловість, традиційні народні художні ремесла. У місті розташована Академія наук КНР, університет, театри (в т. ч. знаменита Пекінська опера),

Музей історії Китаю, Музей китайської революції, художня галерея. Найстаріша частина П., як і більшість давніх китайських міст, розпланована строго геометрично у вигляді квадрата, орієнтованого по сторонах світу. Серед найвизначніших пам'яток - комплекс Імператорського палацу (найдавніші будівлі зведено в XV ст.), музей "Гугун", колишнє "Заборонене місто" (вхід до нього дозволявся небагатьом): чудовий парк з безліччю дерев'яних одноповерхових павільйонів, прикрашених вигадливим різьбленням і розписаних надзвичайно яскравими барвами; вони розташовані у строго продуманому порядку і головний з них має назву "Зал Вищої Гармонії". Канал, що тече парком, називається Золотою річкою, а п'ять перекинутих через нього мостів символізують п'ять чеснот. На пд. від "Забороненого міста" знаходиться Храм Неба. Його кругла в плані будівля символізує небо і сонце, квадратна стіна довкола - земний світ. Трохи далі лежить найбільша в світі площа Тяньаньмень, на якій у 1949 р. Мао Цзедун повідомив про утворення Китайської Народної Республіки, і архітектурний ансамбль якої відноситься здебільшого до епохи новітньої історії Китаю. Тут можна побачити 38-метровий квадратний обеліск із висловлюваннями Мао, його мавзолей і Великий народний палац, де засідає уряд країни. Серед парків П. особливо вирізняється красою Бейхан, що оточує озеро з тією ж назвою. У центрі озера знаходиться о. Нефритовий з Білою Пагодою, усипальнею ченців-ламаїстів, збудованою з білого черепашнику. Неподалік - Вугільна гора з обеліском на тому місці, де в 1644 р. покінчив із собою останній імператор династії Мін. У ламаїстському монастирі ХУІІ-ХУІІІ ст. знаходяться гігантські статуї Будди. За 20 км від міста розташований Літній імператорський палац, найдавніші павільйони якого відносяться до XII ст. У центрі палацового парку - штучне озеро, оточене критою галереєю для прогулянок у дощову погоду. З П. можна здійснити екскурсію до гробниць імператорів династії Мін і до вцілілої ділянки Великої Китай ської стіни, що знаходиться за 90 км від міста.

Посланці Києва тричі підписували в П. документи щодо співпраці: 13 грудня 1993 р. - "Угоду про встановлення дружніх зв'язків", 16 червня 2000 р. - "Протокол про розвиток співробітництва", 28 вересня 2000 р. - "Протокол про дружні зв'язки на 2001-2002 роки".

 

Схожі за змістом слова та фрази