Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow право оп-прим arrow ПРАВОВА СИСТЕМА
   

ПРАВОВА СИСТЕМА

- сукупність взаємопов'язаних між собою системи права та засобів її реалізації. Базується на праві, а тому й називається правовою. Але вона не зводиться тільки до права. П. с. за змістом і формою не є адекватною системі права. Це більш широка категорія, комплексне утворення, що охоплює і саму систему права як її складову частину. Поняття «правова система» увійшло до наук, обігу з серед. 80-х рр. 20 ст. Воно об'єднує всі елементи прав, матерії, вказує на зв'язки між ними, націлює правотв., правозастос. та правоохор. органи на розв'язання практ. завдань впровадження прав, засад в усі сфери сусп. життя. До осн. елементів П. с. належать: система права і система зак-ва; прав, відносини; юрид. практика, тобто діяльність правотв., правозастос. і правоохор. органів; прав, політика та ідеологія; правосвідомість і прав, культура; юрид. наука й освіта тощо. П. с. сучас. держав мають багато спільного щодо структури і порядку функціонування цих систем, але їм властиві і певні нац. особливості, специфіка їх істор. розвитку. П. с. України є засобом нормотв. закріплення і реалізації внутр. і зовн. політики д-ви. Ця система має внутр. ієрархічну структуру і взаємодіє з навкол. середовищем. Нормативною, цементуючою основою даної системи є істотно оновлене за роки незалежності право, виражене в нац. зак-ві. Навколо нього, як електрони навколо ядра, обертаються всі ін. елементи П. с. Заснована на нац. системі права, П. с. України є одним з виявів держ. суверенітету. Юрид. практика є результатом діяльності правотв., правозастос. і правоохор. органів. До них в Україні, зокрема, належать ВР України, Президент України і КМ України, ін. органи викон. влади та органи місц. самоврядування, суд. система, прокуратура та ін. правоохор. органи. Практ. діяльність цих органів у прав, сфері надає динамізм)' П. с. України, а також дозволяє оцінити стан нац. зак-ва (права) і ступінь його реального впливу на характер регульованих ним сусп. відносин.

Засадничою основою розвитку П. с. України є прав, політика д-ви. Вона стосується і правотв., і правозастос, і правоохор. діяльності. Стратегічні й тактичні аспекти цієї політики відображені в концепціях розвитку зак-ва, юрид. освіти і науки, суд.-прав. та адм.-прав, реформ, реформи правоохор. органів України тощо. На характер П. с. істотно впливають також міжнар.-прав. фактори. Йдеться, зокрема, про загальновизнаний принцип пріоритетності норм міжнар. права над нормами нац. зак-ва, зх. модель орг. забезпечення прав і свобод людини тощо. На основі використання міжнар. досвіду вітчизняна П. с. поповнилася, зокрема, такими її новими елементами, як КС України (1996), Уповноважений ВР України з прав людини (1997) та ін.

Літ.: Прав, система України: теорія і практика. К., 1993; Опришко В. Ф. Конст. основи розвитку зак-ва України. К., 2001; Оніщенко Н. М. Прав, система: проблеми теорії. К., 2002; Прав, системи сучасності. Глобалізація. Демократизм. Розвиток. К., 2003.

Ю. С. Шемшученко.

 

Схожі за змістом слова та фрази