Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow масн-мач arrow МАТЕРІАЛІЗМ
   

МАТЕРІАЛІЗМ

(від лат. materia-lis— речовинний)— науковий, протилежний ідеалізмові філософський напрям, який у розв'язанні основного питання філософії виходить з того, що природа, буття і матерія є первинними, а свідомість, мислення і дух — вторинними. Згідно з М., світ як природа є матеріальним, тобто існує сам по собі, ніким не створюваний і не знищуваний, закономірно змінюється, розвивається в силу своїх власних причин; він становить єдину і останню реальність, яка виключає будь-яку надприродну силу, а свідомість, мислення, дух є властивістю матерії й її ідеальним відображенням. Можна виділити три форми М.: стихійний матеріалізм як набуту в процесі істор. досвіду впевненість людей в об'єктивному існуванні зовн. світу, природничонауковий, або, за виразом В. І. Леніна, природничо-істор. М. (див. Повне зібр. тв., т. 18, с. 225) — філософськи неосмислене переконання переважної більшості природознавців в об'єктивній реальності й пізнаванності досліджуваних природних об'єктів — та філос. М. як свідомо створюваний науково обгрунтований світогляд. Філос. М. розвивається в тісному взаємозв'язку з наукою, спираючись на її дані й сприяючи її дальшому розвиткові. Протягом усієї історії філософії точиться непримиренна боротьба М. проти ідеалізму та релігії, що є в кінцевому підсумку виявом класової боротьби в суспільстві. Осн. істор. формами філос. М. є: наївний М. Старод. Сходу (Лао-цзи, Ян Чжу, Ван Чун, школа локаята), Старод. Греції та Риму (Геракліт, Анаксагор, Емпедокл, Левкіпп, Демокріт, Епікур та ін.); метафізичний матеріалізм (механістичний) 17 — поч. 19 ст. (Г. Галілей, П. Гассенді, Б. Спіноза, Дж. Локк, Ж. О. Ламетрі, Д. Дідро, К. А. Гельвецій, П. А. Гольбах, М. В. Ломоносов, О. М. Радищев, Л. Фейєрбах), діалектичний матеріалізм і історичний матеріалізм, створений К. Марксом і Ф. Енгельсом і розвинутий у нових історичних умовах В. І. Леніним. Виділяють також ряд перехідних форм М.: матеріалістичні тенденції у вченнях Ібн-Сіни і Ібн-Рушда та в номіналізмі за середньовіччя; М. епохи Відродження, який безпосередньо передував М. 17—18 ст.; М., що виходив за рамки метафіз. М. (Дж. Толанд, А. К. Сен-Сімон). Окреме істор. місце посідає М. представників рос. та укр. революційного демократизму — О. І. Герцена, В. Г. Бєлінського, М. Г. Чернишевського, М. О. Добролюбова, Т. Г. Шевченка, І. Я. Франка, П. А. Грабовського, Лесі Українки та ін. Домарксистський М., особливо М. 17 — поч. 19 ст., відіграв значну роль у боротьбі з ідеалізмом, в ідейному обгрунтуванні атеїзму, в філософ. осмисленні даних природознавства та в розробці пізнання теорії. Проте всім його формам була притаманна метафіз. обмеженість, що виявилась у намаганні звести невичерпну різноманітність матерії до незмінних першооснов і відомих природознавству механічних законів (див. Механіцизм), у споглядальному характері, в неспроможності дати матеріалістичне тлумачення сусп.-істор. процесу, в абстрактному розумінні сутності людини. Негативну роль в історії філософії і природознавства відіграв т. з. вульгарний матеріалізм, який визначився як особлива філос. течія з середини 19 ст. і являв собою по суті позитивістську реакцію стихійного матеріалізму природознавців на ідеалістичну філософію. Вади попереднього М. подолали К. Маркс і Ф. Енгельс. Критично переосмисливши досвід та ідейну спадщину попередньої філософії (зокрема, діалектику Г. В. Ф. Гегеля й матеріалізм Л. Фейєрбаха) з позицій потреб практики революц. пролетаріату, "знайшовши в історії розвитку праці ключ до розуміння всієї історії суспільства" (Маркс К. і Енгельс Ф. Твори, т. 21, с. 302), вони поширили М. на розуміння сусп. явищ, поєднали М. і діалектику, створивши тим самим якісно новий тип М.— діалектичний і історичний матеріалізм, який став ядром комуністичного світогляду й духовною зброєю революц. перебудови суспільства на комуністичних засадах.

Літ.: Енгельс Ф. Людвіг Фейербах і кінець класичної німецької філософії. Маркс К. і Енгельс Ф. Твори, т. 21; Ленін В. І. Повне зібрання творів: т. 18. Матеріалізм і емпіріокритицизм: т. 26. Карл Маркс: ВойткоВ. І. Діалектико-матеріалістична філософія. К., 1972; Ойзерман Т. И. Формирование философии марксизма. М.. 1974; Диалектический и исторический материализм — философская основа коммунистического мировоззрения. К." 1977.

О. І. Яценко.

 

Схожі за змістом слова та фрази