Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow плат-пон arrow ПОКАРАННЯ
   

ПОКАРАННЯ

— захід примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає у передбаченому законом позбавленні (обмеженні) прав і свобод засудженого. Чинне укр. зак-во не дає визначення поняття «покарання», вказуючи лише, що П. має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і ін. особами (ст. 50 КК України). Це поняття пройшло тривалий і складний шлях розвитку від примітив, помсти («око за око», «зуб за зуб») до сусп. розуміння його завдань як засобу виправлення, запобігання новим злочинам, але кара залишилася його суттю, якісною властивістю. Якщо П. і залишилося до певної міри відплатою за вчинений злочин, то вона не є превалюючою. Осн. суть П. полягає у виконанні ним важливих сусп. функцій: виправлення винних та запобігання новим злочинам. На значні зміни в розумінні П. вказує ч. З ст. 50 КК, за якою П. не має на меті завдати фіз. страждань або принизити люд. гідність. Осн. ознака П. полягає у тому, що це примус, який застосовується тільки від імені д-ви через винесення вироку суду, тоді як ін. види примусу застосовуються служб, особами чи навіть органами д-ви. Лише суд може призначити П. Види П. як засобу держ. при мусу перелічені в ст. 51—64. До осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі види П.: 1) штраф; 2) позбавлення військ., спец, звання, рангу, чину або кваліфікац. класу; 3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 4) громад, роботи; 5) випр. роботи; 6) служб, обмеження для військовослужбовців; 7) конфіскація майна; 8) арешт; 9) обмеження волі; 10) тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; 11) позбавлення волі на певний строк; 12) довічне позбавлення волі (див. окремі статті). Норми, якими встановлюється відповідальність за конкр. злочин, у санкціях передбачають як основне покарання, так і додаткове покарання за нього. Санкція визначає вид і розмір П. Вона може бути відносно визначеною чи альтернативною. Є два види відносно визначених санкцій: 1) санкції, в яких вказано як нижчу, так і вищу межі П. («від» і «до») — напр., ст. 111, 113, 199 та ін.; 2) санкції, в яких вказано лише вищу межу П. («до») — ч. 1 ст. 189, ч. 1 ст. 206 та ін. Якщо в санкції вказано лише вищу межу П., то нижчою межею буде та, яка встановлена для цього виду П. у Заг. частині КК. Відносно визначені санкції вказують лише на один осн. вид П. Однак такі санкції можуть вказувати і на додаткове П. або кілька додаткових П. (напр., ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 201, ч. З ст. 212). Додаткові П. можуть бути обов'язковими (ст. 211, 221, ч. 2 ст. 222). Альтернат, санкції вказують на 2 і більше осн. видів П., з яких суд обирає один (ст. 219, 222 та ін.). В КК цей вид санкції зустрічається досить часто, що значною мірою сприяє індивідуалізації П.

Строки П. обчислюються у роках, місяцях та годинах. Однак при заміні або складанні П., а також у разі зарахування поперед, ув'язнення допускається обчислення строків П. у днях (ст. 73). Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене П., необхідне й достатнє для її виправлення та запобігання новим злочинам (ч. 2 ст. 65).

П. призначається лише особі, яка визнана винною у вчиненні злочину, і лише судом від імені д-ви. П. не є єдиною реакцією д-ви на злочин. Можливе також звільнення винного від крим. відповідальності (ст. 44 — 49) та ін. Тому П. завжди є наслідком злочину, проте для злочину — це типовий, але не єдиний наслідок. Характерна ознака П. — судимість, яка є його прав, наслідком і з якою пов'язані деякі обмеження у разі вчинення нового злочину та в ін. випадках, передбачених законами України (ч. 2 ст. 88).

П. є важливим засобом б-би зі злочинністю. Крим, політика передбачає застосування суворого П. до осіб, які вчинили тяжкі злочини, не бажають виправлятися і знову вчиняють їх. Однак зак-во не лише передбачає посилення відповідальності із зростанням тяжкості злочинів, а й зворотний процес: пом'якшення відповідальності й навіть звільнення від неї при досягненні цілей П., при вчиненні злочинів, які не є тяжкими. За принципом індивідуалізації відповідальності П. визначається з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують чи обтяжують П. Крім того, зак-во, встановлюючи відносно визначені чи альтернат, санкції, дає можливість також індивідуалізувати П. конкретної особи, а інколи, за виняткових обставин, призначити більш м'яке П., ніж передбачено застосовуваною нормою (ст. 69). Пом'якшення П., його негат. наслідків можливе і в процесі його відбування. Так, закон встановлює можливість звільнення засуджених від відбування П. (ст. 74—87).

В. В. Скибицький.

 

Схожі за змістом слова та фрази