Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow лек-лєс arrow ЛЕНІНГРАД
   

ЛЕНІНГРАД

(1703—1914— Санкт-Петербург, 1914—24 — Петроград) — другий за величиною і значенням після Москви пром., культурний та наук.центр СРСР. Поділяється на 17 районів. Територія —1350 км2 (606 км2 без міських поселень, підпорядкованих Ленінградській міській Раді). Природа. Л. розташований на берегах р. Неви при її впадінні у Фінську зат. Балтійського м., на островах дельти (42 острови, у т. ч. Васильєвський, Хрестовський, Декабристів, Єлагін та ін.). 10% площі міста займає водна поверхня. В межах Л.— понад 40 невеликих річок, рукавів і проток Неви. Значна частина тер. Л. (острови дельти Неви, примор. смуга між Фінською зат. і лінією Балтійської з-ці та ін.) лежить на висотах, які не перевищують 1,2 —З м над рівнем моря і при сильних зх. вітрах затоплюється (катастрофічні повені були 1824, вода піднялася на 3,75 м вище ординара, 1924 — на 3,69 м, 1978 — на 1,93 м). Всього місто затоплювалося 241 раз. У 1979 ЦК КПРС та Рада Міністрів СРСР прийняли постанову "Про будівництво споруд захисту м. Ленінграда від повеней". Протягом 1979—90 передбачено спорудити захисну дамбу завдовжки 25,4 км. Клімат морський, з м'якою зимою і прохолодним літом. Пересічна т-ра січня— 7,9°, липня + 17,7°. Пересічна кількість опадів 585 мм на рік. На поч. літа в Л.—білі ночі.

С. Б. Лавров.

Історія. Л. розташований на споконвічних руських землях, де у 2-й пол. 1-го тис. н. е. жили ільменські слов'яни. В 13—15 ст. ця територія входила до Новгородської феодальної республіки. Після вигнання швед. загарбників (див. Північна війна 1700—21) в гирлі Неви на о. Заячому за наказом Петра І в травні 1703 було закладено Санкт-Петербурзьку фортецю (див. Петропавловська фортеця), під захистом якої невдовзі розгорнулося будівництво міста Санкт-Петербурга. Споруджувалося воно силами тисяч солдатів і селян, яких зігнали з усієї д-ви, зокрема з України Після заснування Петербурга завершилася віковічна боротьба Росії за вихід до Балт. моря, що диктувалася інтересами екон. і політ. розвитку країни. В 1712 до Петербурга з Москви було перенесено столицю Росії. У 18 ст. в Петербурзі виник ряд значних пром. підприємств (Адміралтейська верф, фарфоровий з-д, Ливарний та Монетний двори, порохові з-дн тощо). В 19 ст. внаслідок інтенсивного індустр. розвитку — відкриття Путіловського (тепер Кіровський), Балт. суднобудівного та ін. з-дів Петербург перетворився на великий пром. центр. У кін. 18 ст. Петербург став центром передової науки і культури, суспільно-політ. думки і революц. руху. 14 (26).ХІІ 1825 тут відбулося повстання декабристів, під впливом якого на Україні вибухнуло Чернігівського полку повстання. У Петербурзі зародився революційно-демократичний рух (див., зокрема, Петрашевці), діяли народницькі орг-ції "3емля і воля", "Народна воля", "Чорний переділ". Висока концентрація виробн., велика кількість робітників-металістів (40%), найбільш свідомої й організованої частини робітн. класу, забезпечили петерб. пролетаріатові авангардну роль у рос. революц. русі. В 1878 в Петербурзі створено "Північний союз російських робітників". У 80-х рр. виникли перші марксистські гуртки (Благоєва група, Бруснєва група та ін.). В 1895 В. 1. Ленін створив петербурзький "Союз боротьби за визволення робітничого класу". Місто було колискою трьох рос. революцій. Після розстрілу мирної демонстрації петерб. робітників Дев'ятого січня 1905 почалася революція 1905—07. Під час Лютневої буржуазно-демократичної революції 1917 повсталі петрогр. робітники й солдати повалили самодержавство. В результаті збройного повстання робітників і солдатів, керованих партією більшовиків, 25.Х (7.XI) 1917 в Петрограді перемогла Велика Жовтнева соціалістична революція. 26.Х (8.ХІ) 1917 Другий Всеросійський з'їзд Рад проголосив перехід влади до рук Рад і сформував перший Рад. уряд — Раду Народних Комісарів на чолі з В. І. Леніним. 2 (15).XI 1917 в Петрограді було прийнято Декларацію прав народів Росії, яка узаконила рівноправність усіх (у т. ч. українського) народів. Ряд членів Петрогр. військ.-революц. к-ту, які керували поваленням бурж. Тимчасового уряду, відіграли значну роль у боротьбі за встановлення Рад. влади на Україні (В. О. Антонов-Овсієнко, А. С. Бубнов, П. Ю. Дибенко, Ю. М. Коцюбинський, М. І. Подвойський, М. О. Скрипник та ін.). До березня 1918 Петроград був столицею РРФСР. Під час громадян. війни 1918—20 робітники Петрограда брали участь у збройній боротьбі проти внутр. і зовн. контрреволюції, зокрема в боях за визволення України. В 1919 двічі було відбито наступ на Петроград білогвард. військ ген. Юденича (див.Петроградська оборона 1919). За видатні заслуги в розгромі інтервентів і білогвардійців пролетаріат Петрограда 1919 нагороджено орденом Червоного Прапора РРФСР.

Після смерті В. І. Леніна на прохання трудящих міста 26.І 1924 Петроград був перейменований на Ленінград. Пром-сть Л. відіграла велику роль у соціалістич. будівництві й тех. реконструкції нар. г-ва СРСР, зокрема нар. г-ва України. Під час Великої Вітчизн. війни Л. витримав 900-денну блокаду фашист. армій. Заслуги учасників героїчної оборони Л. (див. Ленінградська битва 1941 — 44) відзначені встановленою 1942 медаллю "За оборону Ленінграда". Л. нагороджено 2 орденами Леніна (1945, 1957), орденом Жовтневої Революції (1965) і як місто-герой — медаллю "Золота Зірка" (1965).

3. В. Степанов

Народне господарство Сучас. пром. комплекс Л. відзначається поєднанням різних галузей важкої індустрії, легкої та харч. пром-сті. Л. (разом з Ленінгр. обл.) виробляє 3% пром. продукції країни. Діє бл. 800 наук.-виробничих орг-цій. Провідне місце посідає важка пром-сть, насамперед машинобудування й металообробка, що спеціалізуються на виробн. складної, дрібносерійної та індивідуальної машино- та приладобудівної продукції для нар. г-ва країни. На Л. припадає бл. 52% загальносоюзного виробн. турбін і генераторів, 26%—поліграф. устаткування, 12%—ковальсько-пресових машин, 11%— приладів і засобів автоматизації, понад 7% — електрозварювального устаткування та ін. Л.— один з гол. центрів суднобудування в країні. На Адміралтейському, Балтійському та ін. з-дах виробляють судна різних типів — рефрижератори, танкери, науково-дослідні, атомні криголами ("Ленін", "Арктика", "Сибір", "Дніпро"). Далеко за межами нашої країни відома продукція об'єднань: ленінградське виробниче об'єднання "Кіровський завод", ленінградське виробниче електромашинобудівне об'єднання "Електросила" ім. С. М. Кірова, Невський машинобудівний завод ім. В. І. Леніна, Іжорський завод, ленінградське виробниче об'єднання турбобудування "Ленінградський металічний завод", "Світлана", "Поліграфмаш" та ін. Великого розвитку набуло в Л. енерг. машинобудування, налагоджено вироби, унікальних енергоагрегатів для Братської, Красноярської та Саяно-Шушенської гідроелектростанцій, устаткування для атомної енергетики. Л.—важливий район радіо-електротех., електронної пром-сті, нриладо- та верстатобудування, виробн. устаткування для трикотажної, взуттєвої, тютюнової, поліграф. та ін. галузей пром-сті. Виділяється також виробн. товарів культурно-побутового призначення, зокрема фотоапаратів (50% загальносоюзного), пилососів (20%), годинників (7%). Бл. 7% пром. продукції міста припадає на підприємства хім. пром-сті (шини, мінеральні добрива, синтетичні матеріали, парфюмерні та хім.фарм. вироби). Розвинуті також поліграф, пром-сть, виробн. клавішних інструментів (найбільша в СРСР ф-ка "Красный Октябрь"), народ. муз. інструментів (ф-ка ім. А. В. Луначарського), худож. фарфору й скла (з-д ім. М. В. Ломоносова). Значне місце посідає лісова, деревообробна, паперова пром-сть, а також виробн. буд. матеріалів. Легка та харчова пром-сть представлена найбільшими підприємствами: "Красний треугольник", "Красная нить", "Рабочий", "Комсомолка", "Большевичка", ленінградське виробниче взуттєве об'єднання "Скороход" імені Я. А. Калініна. За роки Радянської влади в Л. створено велике енергетичне г-во. Всі електростанції області об'єднано в єдину високовольтну мережу "Лененерго", енергетичне господарство міста посилено з введенням в дію Ленінградської АЕС ім. В. І. Леніна та Південної ТЕЦ, що будується. Л. одержує природний та штучний газ по газопроводах Серпухово — Ленінград, Білоусово — Ленінград, Кохтла-Ярве — Ленінград, по новому газопроводу Грязьовець — Череповець — Ленінград в місто надійде газ з родовищ Комі АРСР та Тюмен. обл. РРФСР. Л.— значний трансп. вузол (5 залізничних вокзалів, 12 залізничних колій та 11 автомоб. магістралей), є річковий та мор. порти, сполучені внутр. водними шляхами з Балтійським, Білим, Каспійським морями та Азово-Чорноморським басейном (Волго-Балтійський водний шлях імені В. І. Леніна). Ленінградський морський торговий порт — один з найбільших в СРСР. У 70-х рр. введено в дію новий аеропорт "Пулково".

С. Б. Лавров.

Охорона здоров'я. В Петербурзі було організовано перші в Росії госпіталі — сухопутний (1715) і адміралтейський (1717). В 1773 при них виникли школи по підготовці лікарів. На базі Мед.-хірургічного уч-ща 1778 було створено Мед.-хірургічну академію. В 1-й пол. 19 ст. в Петербурзі виникли нові мед. заклади, в т. ч. перша в Росії дит. лікарня (1834). Після Великої Жовтн. соціалістич. революції в Петрограді зародилася рад. охорона злоров'я. В 1978 в Л. було 34 195 лікарів (76,5 лікаря на 10 тис. ж.), 53,5 тис. лікарняних ліжок (118 ліжок на 10 тис. ж.) і 116 жіночих консультацій, дит. поліклінік і амбулаторій. Поблизу Л. розташований Ленінградський курортний район (Зеленогорськ, Комарове, Сестрорєцьк та ін.), на території якого — санаторії (для дітей і дорослих), будинки відпочинку, пансіонати тощо.

Народна освіта, наукові та культурно-освітні заклади. Із заснуванням Петербурга створено такі заклади, як Морська академія (1715), Інженерна школа (1719), Артилерійська школа (1721), згодом — Сухопутний шляхет. кор пус (1731), ін-ти шляхетних дівчат (Смольний, засн. 1764) та ін. У 1811 засн. Царськосельський ліцей, 1819 — Петерб. ун-т (див. Ленінградський державний університет імені А. О. Жданова), перші вищі тех. заклади: Ін-т корпусу інженерів шляхів (1809), Технологічний ін-т (1828), Гірничий ін-т (1866) та ін. В 1978/79 навч. р. в Л. було 549 загально-осв. шкіл (398,8 тис. учнів), 105 серед. профес.-тех. уч-щ (65,6 тис. учнів), 88 серед. спец. навч. закладів (114,4 тис. учнів), 41 вищий навч. заклад (280,6 тис. студентів). Найбільші вузи: Ленінградський ун-т імені А. О. Жданова, ін-ти — політех., гірничий, кораблебудівний, авіац. приладобудування, кіноінженерів, Вище інженерне мор. уч-ще та ін. У Л. є установи Академії наук СРСР: Фізико-технічний ін-т ім. А. Ф. Йоффе, Ботанічний ін-т ім. В. Л. Комарова, Зоологічний ін-т, ін-ти фізіології ім. І. П. Павлова, високомолекулярних сполук, цитології, Ін-т рос. літератури ("Пушкінський дім"), у Пулкові під Л.— астр. обсерваторія В Л. працюють: Ін-т історії партії при Ле-нінгр. обкомі КПРС (філіал Ін-ту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС), ін-ти метрології ім. Д. І. Менделєєва, арктичний і антарктичний, котлотурбінний, експериментальної медицини, радіаційної гігієни, онкології тощо; наук.-виробн. об'єднання "Електросила", "Позитрон", Оптико-механіч.,"ЛОМО", "Ленелектронмаш" та ін. В Л.— 900 масових б-к (фонд—29 996 тис. одиниць зберігання), серед яких одна з найбільших універсальних б-к світу—Бібліотека публічна імені М. Є. Салтикова-Щедріна (фонд — бл. 21 млн. одиниць зберігання; 1977). Крім того, в Л.— найстаріше наук. книгосховище країни — Бібліотека АН СРСР (фонд — 15,3 млн. одиниць зберігання; 1977). В місті функціонує 384 клубні заклади, 310 кіноустановок, 15 театрів; філармонія, концертний зал "Октябрьский", цирк та ін. У Л.— бл. 50 музеїв, серед яких Музей Великої Жовтн. соціалістич. революції, Ленінгр. філіал Центр. музею В. І. Леніна, 10 меморіальних музеїв В. І. Леніна, Музей історії Л. (з філіалами: Петропавловська фортеця, фортеця "Орешек" та експозиція, присвячена періодові блокади Л. нім.-фашист. загарбниками), всесвітньо відомі Ермітаж і Російський музей, Центр. військ.-мор. музей, Музей Арктики й Антарктики, Літ. музей при Ін-ті рос. л-ри АН СРСР, у м. Пушкіні під Л.— Всесоюзний музей О. С. Пушкіна, в Л. на набережній р. Мойки — музей-квартира О. С. Пушкіна, меморіальна майстерня-музей Т. Г. Шевченка в Академії мистецтв тощо. Див. також розділи: "Архітектура", "Мистецтво".

П. В. Жур.

Преса, радіомовлення, телебачення. В місті працює ЗО вид-в, зокрема центральні — "Аврора", "Гидрометеоиздат", "Судостроение", республіканські—"Худож ник РСФСР", "Лениздат", відді лення союзних вид-в — "Наука", "Художественная литература","Советский писатель", "Детская литература" та ін. Виходять газети: "Ленинградская правда" (з 1918), "Смена" (з 1919), "Ленинские искры" (з 1924), "Ленинградский рабочий" (з 1951), "Вечерний Ленинград" (з 1945), десятки багатотиражок. Видаються журнали: "Звезда" (з 1924), "Нева" (з 1955), "Аврора" (з 1969), "Костёр" (з 1936). Ленінгр. радіомовлення працює за трьома програмами, телебачення, у т. ч. кольорове (з 1972),— за двома програмами.

П. В. Жур.

Література. З Л. пов'язані життя і творчість багатьох рос. письменників. У 18 ст. в Петербурзі жили й працювали А. Кантемір, В Тредіаковський, М. Ломоносов, Г. Державін, О. Сумароков, Д. Фонвізін, О. Радищев, В. Капніст, М. Новиков. У 19 ст. тут творили М. Карамзін, В. Жуковський, О. Пушкін, О. Грибоєдов, М. Гоголь, К. Рилєєв, М. Лєрмонтов, М. Некрасов, І. Гончаров, І. Тургенєв, Ф. Тютчев, М. Салтиков-Щедрін, Ф. Достоєвський, М. Лєсков, працювали відомі критики В. Бєлінський, М. Чернишевський, М. Добролюбов, Д. Писарєв. Кін. 19 — поч. 20 ст. ознаменувалися творчістю основоположників л-ри соціалістич. реалізму М. Горького і В. Маяковського. З Л. тісно пов'язані життя й літ. діяльність О. Блока, рад. письменників Д. Бєдного, С. Єсеніна, М. Пришві-на, А. Ахматової, О. Форш, В. Шишкова, О. Чапигіна, О. Толстого, Ю. Тинянова, К. Чуковського, І С. Маршака, В. Панової, К. Федіна, М. Тихонова, В. Саянова, О. Прокоф'єва та ін. Значну роль відіграв Л. в рос.-укр. літ. зв'язках. Ще на поч. 18 ст. у Петербурзі жив і працював укр. і рос. письменник і культур.-осв. діяч Ф. Прокопович. У місті жив і творив протягом 17 років Т. Шевченко, в 60-х рр. перебувала Марко Вовчок. Тут уперше вийшли в світ "Енеїда" І. Котляревського (1798), "Кобзар" Т. Шевченка (1840), друкувалися твори Г. Квітки-Основ'яненка, Є. Гребінки, укр. поетів-романтиків. У Петербурзі видано твори Марка Вовчка ("Народні оповідання", 1858, та збірки, 1865, 1870—74); фольклор. збірки: "Опис весільних українських простонародних обрядів" (1/77), книгу М. Цертелєва "Спроба зібрання старовинних малоросійських пісень" (1819), "Малоросійські і червоноруські народні думи і пісні" (1836), "Праці етнографічно-статистичної експедиції в Західний край" (1877), літ. альманахи "Ластівка" (1841), "Хата", (1860), перший укр. журн. "Основа" (1861—62). Тут, починаючи з 1856, кілька років працювала перша приватна укр. друкарня, засн. П. Кулішем. У 1897— 1901 в журн. "Жизнь" публікувалися російські переклади творів Т.Франка, Лесі Українки, М. Коцюбинського, О. Кобилянської, В. Стефаника та ін., їхні твори виходили й у видавництві "Знання". Ще пліднішою стала творча співдружність ленінгр. і укр. літераторів за рад. часу. В 30-х рр. за ініціативою О. Прокоф'єва, Вс. Рождественського, В. Саянова, М. Брауна, М. Коміссарової було створено антологію укр. поезії рос. мовою. Письменники Л. разом з письменниками України широко відзначали ювілеї "Слова о полку Ігоревім" та О. Пушкіна (1937), 125-річчя і 150-річчя з дня народження Т. Шевченка, 300-річчя і 325 -річчя возз'єднання України з Росією. Літератори і мистецтвознавці Л. взяли активну участь у підготовці "Шевченківського словника" (т. 1—2. К., 1976— 77), удостоєного Держ. премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1980). Образ Л. втілено у творах О. Корнійчука, М. Рильського, П. Тичини, М. Бажана, А. Малишка, О. Полторацького, О. Ільченка та ін.

П. В. Жур.

Архітектура. Архітектурі Л. властиві гармонійне планування, монументальність, ансамблевість забудови. Організуючим началом міста став ансамбль Петропавловської фортеці. Центр. частина Л. склалася на Пд. Сх. від Неви вздовж гол. магістралей (Невського проспекту та ін.), які променями розходяться від Адміралтейства. На Васильєвському о-ві було споруджено будинки 12 колегій (тепер ун-т; 1722—34, арх. Д. Трезіні, Т. Швертфегер), Кунсткамері(1718—34, арх. Г. Маттарнові та ін.; перебудова 1754—58, арх. С. Чевакінський), палац О. Меншикова (1710—16, арх. Дж. М. Фонтана, Г. Шедель). На поч. 18 ст. будували палаци й садиби знаті в стилі барокко — палац Петра І в Літньому саду (1710— 14, арх. Трезіні та ін.), С. Строганова (1752— 54, арх. В. Растреллі, перебудовувався А. Вороніхіним), П. Шереметєва на Фонтан-ці (1750—55, арх. Чевакінський, Ф. Аргунов). У 1769 затверджено новий план міста (арх. О. Квасов). У 2-й пол. 18 — на поч. 19 ст. створювалися грандіозні архіт. ансамблі: стрілка Васильєвського о-ва з будинком Біржі (1805—10, відкрита 1816, арх. Ж. Тома де Томон, з 1940 — Центр військ.-мор. музей); Двірцева площа з Зимовим палацом, Олександрівською колоною (1830—34, арх. А. Монферран) та аркою Гол. штабу (тепер адм. установи; 1819— 29, арх. К. Россі); пл. Декабристів з пам'ятником Петру І (1768—82, скульптор Е. М. Фальконе, за участю М. Колло та Ф. Гордєєва), будинками Сенату й Синоду (тепер Центр. держ. істор. архів СРСР; 1829—34, арх. Россі, О. Штауберт) та Ісаакіівським собором; ансамблі Невського проспекту з Казанським собором; ансамбль пл. Мистецтв (1819—40, за проектом арх. Россі) з Михайлівським палацом; ансамбль Марсового поля з Мармуровим палацом (тепер філіал Центр. музею В. І. Леніна; 1768—85, арх. А. Рінальді, перебудований 1844— 51, арх. О. Брюллов) і казармами Павловського полку (1817—20, арх. Стасов), у центрі площі —пам'ятник борцям Революції (1917—19, скульптор Л. Руднєв); ансамбль Літнього саду й Інженерного замку, Таврійського палацу. Створено заміські ансамблі (тепер — у складі міста): Олександро-Невську лавру, Смольний. Серед ін. пам'яток Л.: в стилі класицизму —Академія мистецтв (1764—88, арх. О. Кокорінов та Ж. Валлен-Деламот), Гостиний двір (1761— 85, арх. В. Растреллі та Валлен-Деламот), Гірничий ін-т (1806, арх. Вороніхін), Нарвські ворота (1833, арх. В. Стасов); еклектичні будівлі (напр., Маріїнський оперний театр); в стилі модерн — готель "Асторія" (1910—14, арх. Ф. Лідваль). У 19 — на поч. 20 ст. споруджено численні мости; серед них—Аничков міст (1839—41, інж. А. Готман; бронзові скульптурні композиції — приборкувачі коней встановлено 1849—50, скульптор П. Клодт). В 19 — на поч. 20 ст. споруджено гранітні набережні Неви. Після Великої Жовтн. соціалістич. революції відновлено планомірну забудову Л. Створено перші житл. комплекси для робітників: на Тракторній вул. й проспекті Страйків (1925—27, арх. О. Нікольський, О. Гегелло, Г. Симонов), Палевський житловий масив у Володарському районі (1925— 27, арх. О. Зазерський, М. Рибін).В 30-х рр. створено нові райони на вільних територіях: Мала Охта (1936—41, арх. Г. Симонов. Б. Рубаненко та ін.), Щеміловка (1937—40. арх. Є. Левінсон, І. Фомін та ін.), споруджено великі громад. будівлі. В ген. планах Л. (1945—48, арх М. Баранов та ін.; 1966, арх. В. Каменський, О. Наумов, Г. Булдаков та ін.) комплексно вирішувалися завдання післявоєнної відбудови, реконструкції і нового буд-ва з урахуванням розвитку істор. центру вздовж Неви та на узбережжі Фінської зат. Забудовано проспекти Приморський, Енгельса, Страйків, Автово, Новоізмайловський, всі — в 60-х рр.; зведено житл. масиви: Дачний, Полюстрово, Купчино та ін.; створено ансамбль пл. В. І. Леніна, споруджено стадіон ім. С. М. Кірова, станції метрополітену ім. В. І. Леніна, телецентр (1962, арх. С. Сперанський та ін.), Великий кіноконцерт. зал "Октябрьский" (1967, арх. Каменський та ін.), Палац спорту "Юбилейный" (1967, арх. Г. Морозов, І. Сусликов та ін.), Палац молоді (1978, арх. П. Прохоров, В. Тропін, О. Ізоїтко). Створено меморіальні комплекси на Піскарьонському кладовищі (1960) і Серафимовському кладовищ і (1965, арх. Я. Лукін, скульптори Тауріт та ін.). Пам'ятники: Румянцевський обеліск (1798—99, арх. В. Бренна), О. В. Суворову (1799—1801, скульптор М. Козловський), М. І. Кутузову й М. Б. Барклаю де-Толлі (1837, скульптор Б. Орловський, арх. Стасов), В. Володарському (1925, скульптори М. Манізер, Л. Блезе-Манізер), В. І. Леніну перед Фінляндським вокзалом (1926, скульптор С. Євсєєв), В. І. Леніну перед Смольним (1927, скульптор В. Козлов), С. М. Кірову (1938, скульптор М. Томський), О. С. Пушкіну (1957, скульптор М. Ані-кушин), пам'ятник Героїчним захисникам Ленінграда у Великій Вітчизн. війні 1941— 45 (1975, скульптор Анікушин, арх. Сперанський) та ін. В пам'ять про героїчну оборону Л. та розгром нім.-фашист. військ у Ленінгр. битві 1941—44 на околицях Л. створено Зелений пояс Слави, до якого входять численні меморіальні споруди.

Мистецтво. На поч. 18 ст. в Петербурзі працювали художники І. Нікітін, А. Матвєєв, О. Зубов, О. Антропов, І. Аргунов, скульптор К. Растреллі та ін. Засн. 1757 петерб. АМ була єдиним в ті часи вищим худож. навч. закладом. У 2-й пол. 18 ст. з Петербургом пов'язані зародження рос. історичного (А. Лосенко, Г. Угрюмов) і пейзажного (С. Щедрін, І. Алексєєв) живопису, розквіт скульптури (Ф. Шубін, М. Козловський), портрета (Ф. Рокотов), гравюри (Є. Чемесов, Г. Скородумов). У 18 — на поч. 19 ст. в мистецькому житті Петербурга діяльну участь взяли митці — українці за походженням: живописці А. Лосенко, К. Головачевський, Д. Левицький,B. Боровиковський, скульптор І. Мартос та ін. У 1-й пол. 19 ст. високого рівня досягла монументальна скульптура (Ф. Щедрін,

C. Пименов, В. Демут-Малиновський). У Петербурзі розквітла творчість О. Кіпренського, К. Брюллова, О. Венеціанова, П. Федотова, О. Агіна та ін. В той час в АМ вчилися укр. художники (Т. Шевченко, І. Сошенко, А. Мокрицький) і митці ін. народів Росії. В 1870 в Петербурзі засн. Т-во пересувних худож. виставок (І. Крамськой, Т. Рєпін, Р. Суриков, А. Куїнджі та ін.; див. Передвижники). В кін. 19 — на поч. 20 ст. в петерб. АМ вчилися укр. художники В. Орловський, Г. Світлицъкий, М. Пимоненко, М. Мурашко, М. Самокиш, Ф. Красицький, К. Костанді, К. Крижицький, І. Їжакевич, К. Трохименко, О. Шовкуненко. Після Великої Жовтн. соціалістич. революції митці Петрограда взяли діяльну участь у буд-ві рад. культури, зокрема в спорудженні перших пам'ятників за ленінським планом монументальної пропаганди. В Л. працювали відомі рад. художники І. Бродський, М. Авілов, А. Матвєєв, М. Манізер, Й. Серебряний, Б. Йогансон, В. Сєров та ін. В Інституті живопису, скульптури й архітектури імені 1. Ю. Рєпіна вчилися українські радянські художники С. Подерв'янський, М. Тодоров, В. Токарєв та ін. Муз. життя Петербурга розвивалося з перших років існування міста (духові оркестри, інструм. капели, придворний хор: з 1763 — Придворна співацька капела, кадри для якої готувала Глухівська співацька школа). В 1723 в Петербурзі поширилася рукописна (укр. мовою) "Мусикійська граматика" М. Ділецького. З 1736 діяла придворна італ. опера, в якій брали участь рос. і укр. (М. Полторацький) співаки та музиканти; в 1738 відкрито першу в Росії балетну школу. В 2-й пол. 18 ст. були популярними твори вітчизняних композиторів М. Березовського, Д. Бортнянського (українців за походженням), В. Пашкевича. Є. Фоміна.

В 1783 збудовано Кам'яний (Великий) театр, в якому після реконструкції споруди (1836) було поставлено "Аскольдову могилу" О. Верстовського, "Івана Сусаніна" й "Руслана і Людмилу" М. Глинки. З 1802 Петерб. філармонічне т-во влаштовувало симф. й ораторіальні концерти. В 1860 відкрито Марийський театр (див. Ленінградський театр опери та балету імені С. М. Кірова). Серед його уславлених майстрів — вихідці з України Й. Петров та С. Гулак-Артемовський, чия опера "Запорожець за Дунаєм" вперше поставлена (1863) в Марийському театрі. В 1859 А. Рубінштейн засн. Російське музичне товариство, 1862 відкрито консерваторію (див. Ленінградська консерваторія імені М. А. Римського-Корсакова). В 19 — на початку 20 ст. в Петербурзі жили і працювали композитори М. Глинка, О. Даргомижський, учасники гуртка "Могуча кучка" М. Балакірєв, О. Бородін, Ц. Кюї, М. Мусоргський, М. Римський-Корсаков, критик В. Стасов, О. Сєров, О. Глазунов, часто бував П. Чайковський: співаки Ф. Шаляпін, І. Єршов, Л. Собінов, А. Нежданова; артисти балету Т. Карсавіна, В. Ніжинський, А. Павлова; диригенти та композитори К. Лядов, Е. Направник, Ф. Блуменфельд. У Петербурзі з великим успіхом виступали солісти Київ. рос. опери І. Кравцов, В. Фабіан-Біанкі, О. Раппорт, О. Ляров, М. Андрєєв, Ф. Стравинський, О. Меньшикова та ін., укр. співаки О. Мишуга, С. Крушельницька, І. Алчевський, М. Литвиненко Вольгемут. В рад. час з Л. пов'язана творчість композиторів І. Дзержинського, В. Соловйова-Сєдого, Д. Шостаковича; диригентів А. Пазовського, В. Дранишникова, О. Мелік-Пашаєва; піаністів В. Софроницкого, П. Серебрякова; співачки С. Преображенської та ін. В місті працюють Ленінгр. театр опери та балету ім. С. М. Кірова, Малий театр опери та балету (кол. Михайлівський), Театр муз. комедії (з 1924), консерваторія з оперною студією, Державна академічна капела імені М. І. Глинки, філармонія, Ленконцерт, Ін-т театру, музики і кінематографії, Хореографічне училище імені А. Я. Ваганової, Ін-т культури імені Н. К. Крупської; відділення видавництв "Музыка" і "Советский композитор".

Театр. життя Л. відоме з першого десятиліття існування міста. В 1723 поблизу Адміралтейства було споруджено театр. будинок, в якому гастролювали іноземні трупи В 1756 створено постійний рос. публічний театр, керівниками якого стали О. Сумароков, потім Ф. Волков. В репертуарі театру були твори О. Сумарокова, П. Плавильщикова, В. Лукіна та ін. рос. авторів, а також п'єси, перекладені з іноз. мов. У 2-й пол. 18 ст. широкого розповсюдження набули Кріпацькі театри. В 1832 було збудовано нове театр. приміщення — Олександринський театр, на сцені якого поряд з розважальними водевілями йшли "Лихо з розуму" О. Грибоєдова, "Ревізор" М. Гоголя, пізніше — п'єси О. Островського та ін. твори рос. класиків. Серед акторів театру в 19 і на поч. 20 ст. відзначалися: В. Каратигін, О. Мартинов, М. Савіна, В. Самойлов, П. Стрепетова, К. Варламов, В. Давидов, В. Коміссаржевська, К. Корчагіна-Александровська. У 80—90-х рр. 19 ст. в Петербурзі не раз гастролювала українська трупа М. Кропивницького за участю М. Заньковецької, М. Садовського, П. Саксаганського, Г. Затиркевич-Кирпинської та трупа М. Старицького. В перші ж роки Рад. влади в Петрограді організовуються нові театри. В 20-х рр. тут працював Петроградський український драматичний театр імені Т. Г. Шевченка, 1930—32 — укр. драм. Театр "Жовтень", у складі якого були О. Загаров, Є. Коханенко, Ф. Левицький, Д. Ровинський та ін. Поряд з рос. рад. п'єсами та вітчизн. і зарубіжною класикою в репертуарі театрів Л.— твори укр. рад. драматургів — І. Микитенка, О. Корнійчука, О. Довженка, Я. Галана, О. Коломійця, М. Заруд-ного та ін. Серед драм. театрів Л. відомі Ленінградський академічний театр драми ім. О. С. Пушкіна (кол. Олександринський), Ленінградський Великий драматичний театр імені М. Горько го, Театр комедії, театри ім. Ленради та ім. Ленінського комсомолу, Театр юного глядача. У Л. працювали народні артисти СРСР М. Акимов, Л. Вів'єн, В. Мер кур'єв, М. Симонов, Ю. Толубєєв, М. Черкасов та ін.

В дожовтневі роки в Петербургзі існували приватні кінематографічні фірми (О. Дранкова та ін.), в яких працювали режисери В. Гардін, Я. Протазанов, В. Гончаров, П. Чардинін. У 1918 створено держ. кіностудію, яка мала різні назви: "Севзапкино" (1922— 25), "Ленинградкино" (1925—26) та ін. У 1936 цю кіностудію було перейменовано на "Лен фільм". Іл. див. на окремому аркуші, с. 104—105.

Літ.: Очерки истории Ленинграда, г. 1 — 6. М.—Л., 1955—70; Очерки истории ленинградской организации КПСС. 1883 —октябрь 1917 гг., ч. 1. Л., 1962: Ленинград. Краткий исторический очерк. Л., 1964; История рабочих Ленинграда, 1703—1965 т. 1—2. Л., 1972; Бондаревская Т. П., Великанова А. Я., Суслова Ф. М. Ленин в Петербурге — Петрограде. Л., 1977; Ленинград. (Историко-географический атлас). Л., 1977; Волков

A. А., Клименко Е. Д., Мелещенко B. И. Ленинградский социально-экономический комплекс. Л., 1979: Михайлов В. Ленинград. Героическая оборона города в 1941 — 1944 гг. М., 1980; Памятники архитектуры Ленинграда. Л., 1975; Иогансен М., Лисовский В. Ленинград. Л., 1979: Ленинград. Энциклопедический справочник. М.—Л., 1957.

Ленінград - leksika.com.ua

Ленінград - leksika.com.ua

Ленінград - leksika.com.ua

Ленінград - leksika.com.ua

Ленінград - leksika.com.uaЛенінград - leksika.com.uaЛенінград - leksika.com.uaЛенінград - leksika.com.uaЛенінград - leksika.com.uaЛенінград - leksika.com.uaЛенінград - leksika.com.uaЛенінград - leksika.com.uaЛенінград - leksika.com.ua

Ленінград - leksika.com.uaЛенінград - leksika.com.ua

Ленінград - leksika.com.ua