Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow І arrow ІНДИВІДУАЛЬНІ АКТИ
   

ІНДИВІДУАЛЬНІ АКТИ

- юрид. документи, розраховані на чітко визначений індивід, випадок та адресовані конкретно визначеним суб'єктам. І. а. характеризуються: наявністю певної юрид. сили, що залежить від місця норми, на підставі якої ухвалено акт, у системі нормат. актів і характеру владної компетенції органу, що ухвалив акт; поширенням акта на конкр. життєву ситуацію (випадок), що визначається необхідністю реалізації нормат. припису заг. характеру; наявністю чітко визначеного суб'єкта, якому адресовано акт; визначеністю конкр. змісту прав та обов'язків, що реалізуються чи виконуються завдяки І. а.; особливим порядком набуття юрид. сили; можливістю оскарження або опротестування акта визначеними особами та у встановленому порядку; одноразовою дією акта, що вичерпується одним випадком; наявністю владної можливості породжувати правові наслідки, викликати, змінювати або припиняти правовідносини, а також суб'єктивні права та юрид. обов'язки конкр. осіб. Змістом І. а. є визначення та конкретизація обов'язків як передбаченої необхідності діяти вказаним чином, а також вимога щодо правильного використання наданих суб'єктивних прав. Розрізняють такі І. а.:

1. Акти-директиви (розпорядчі акти) — індивід, владні веління, спрямовані на регламентацію різновиду сусп. відносин шляхом зобов'язання суб'єктів до здійснення комплексу точно визначених дій. Вони є зразком поведінки; їх призначення — встановлення необхідності здійснення цілого комплексу дій. Найчастіше ці акти стосуються приписів держ. органів заг. компетенції відомчим, місц. та локальним органам щодо виконання актів, адресованих вищими органами влади нижчим.

2. Акти правозастосування — док-ти, ухвалені в результаті розгляду конкр. справи (див. Акт застосування права). їх призначенням є встановлення конкретних фактів, що є підставою для виникнення, припинення або зміни правовідносин, об'єктом яких є реалізація права д-ви на регулювання сусп. відносин. У результаті вирішення юрид. справи в механізм правового регулювання включається доповнюючий елемент, що гарантує досягнення мети правового регулювання, повне і точне виконання юрид. обов'язків та здійснення суб'єктивних прав.

3. Акти реалізації прав та обов'язків суб'єктів - док-ти, що виникли в результаті укладення угод між суб'єктами. На відміну від актів правозастосування, що є результатом діяльності держ. органів на підставі наданих держ.-владних повноважень, акти реалізації прав та обов'язків є авт. регулюванням, що здійснюється самими суб'єктами відносин на підставі наданої їм свободи розпорядження своїми правами. Ці акти є, як правило, результатами правомірної поведінки, спрямованої на використання можливостей, наданих д-вою. Вказані акти (договори та зобов'язання) є підставою для виникнення правовідносин з приводу реалізації певних варіантів можливої поведінки у чітко визначеній сфері відносин.

4. Інтерпретаційні акти — док-ти, які приймаються компет. органами у встановленому порядку і спрямовані на роз'яснення чинних законів та підзакон. нормат. актів. Є результатом офіц. тлумачення норм і виражені в певній формі. Мають нормат. характер, обов'язкові для суб'єктів права, діють протягом часу функціонування акта, що тлумачиться. Приймаються лише по тих док-тах, які потребують тлумачення. Є засобом забезпечення єдності розуміння та застосування правових принципів.

Літ.: Котюк В. О. Теорія права. К., 1996; Теория гос-ва и права, ч. 2. Теория права, т. 1—2. М., 1996; Общая теория гос-ва и права, т. 1—2. М., 1998.

С. В. Бобровник.

 

Схожі за змістом слова та фрази