Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow фещ-фінд arrow ФІЛОСОФІЯ КУЛЬТУРИ
   

ФІЛОСОФІЯ КУЛЬТУРИ

культурфілософія — галузь буржуазної філософії, що досліджує специфіку становлення культури. її сутність і значення, а також особ- ливості й закономірності культурно-історичного процесу. Як проблема антиномії культури і природи, моралі і політики ф. к. зароди лася ще в античній філософії (софісти, кініки, стоїки). В епоху Відродження закономірності розвитку культури досліджувались у філософії історії Дж. Віко, почасти в працях Деонардо да Вінчі. Значне місце розробці Ф. к. приділило франц. Просвітительство, зокрема Ж. Ж. Руссо, який протиставляв природу культурі й цивілізації. В працях Г. Е. Лес-сінга, Й. Г. Гердера, Ф. Шіллера і Й. В. Гете ф. к. розглядалась як вчення про різні етапи й типи культури. В нім. романтизмі (див. Романтизм у філософії) Ф. к. відокремилася у відносно самостійну галузь філософії, предметом якої є проблема співвідношення загальнолюдської та окремих нац. культур. Згодом ця проблема (М. Я. Данилевський, О. Шпенглер) трансформувалася в теорію замкненого розвитку культур, їхньої взаємо непроникності. Ф. к. нім. романтизму вплинула на розвиток герменевтики, а також ірраціоналістичної концепції культури у "філософії життя", де культура й цивілізація протиставлялись одна одній як живе і механічне. В кін. 19 — на поч. 20 ст. Ф. к. розроблялась у неокантіанстві (символічна концепція Е. Кассіре-ра, ціннісна теорія культури В. Віндельбанда і Г. Ріккерта). Нині Ф. к. досліджується гол. чин. у межах т. з. культурології, що спирається як на осн. філос. течії (прагматизм, екзистенціалізм, структуралізм, неотомізм та ін.), так і на соціологію, етнографію й психоаналіз. Відповідно до цього в бурж. культурології поряд з власне Ф. к. (А. Тойнбі. М. Хайдег-гер, X. Ортега-і-Гасет, К. Ясперс) можна виділити як відносно самостійні напрями соціологію культури (М. Горкгаймер, Т. Адорно,

Г. Маркузе, Ю. Хабермас) і культурну антропологію (Б. Малиновський,

К. Леві-Строс, Е. Фромм та ін.). Незважаючи на наявність великої кількості напрямів і шкіл, бурж. Ф. к. через свою методологічну обмеженість, ідеалістичне розуміння історії людської культури та заперечення її класового змісту не змогла розв'язати поставлені нею проблеми. В марксизмі-ленінізмі культурно-філос. проблематика розглядається істор. матеріалізмом, а також марксист.-ленінською теорією культури, предметом якої є дослідження культури як особливого сусп. явища, пізнання найзагальніших законів її розвитку і специфічних законів становлення в умовах комуністичної формації.

А. М. Феоктистов.

 

Схожі за змістом слова та фрази