Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow О-орб arrow ОБЛАСТЬ
   

ОБЛАСТЬ

— 1) Тер. одиниця у системі адм.-тер. поділу д-ви. Як правило, О. має статус адміністративно-територіальної одиниці. Утворення з такою назвою входять до системи адм.-тер. устрою Білорусі, Болгарії, Греції, Іспанії, Норвегії, Португалії, Рос. Федерації, України, Чехії та Шотландії. Статус О. визначається тим, що вона є тер.-просторовою базою для побудови обл. органів викон. і суд. влади, прокуратури, організації референдумів, парлам., презид. і місц. виборів, для розбудови структур політ, партій та ін. Функц. уніфікованість О. не забезпечує однакового конст.-прав. регулювання статусу О. в кожній д-ві. Прав, природа обл. органів, як і самої О., коригується нац. баченням концепції держ. та публіч. влади тер. громади. В Україні О. — верхній рівень адм.-тер. устрою. Сучасній О. в різні часи передували: князівство, воєводство, полк, намісництво, губернія. Кожна з цих тер. одиниць встановлювалася і діяла у певний істор. період, мала відповід. політ.-правовий статус. Зміна назв тер. одиниць регіон, рівня зумовлювалася соціально-політ. процесами, які відбувалися на теренах України. Поява нових тер. одиниць у системі тер. поділу свідчила про відповідну реорганізацію політ, режиму, форми правління чи системи тер. устрою у д-ві.

Термін «область» часто використовувався у ранніх укр. істор.-прав, джерелах, але до прийняття Конституції УСРР 1929 в межах укр. етн. території така тер. одиниця не утворювалася. Обл. поділ введено 1932. Перші 5 О. (Вінницька, Дніпропетровська, Київська, Одеська, Харківська) були утворені відповідно до пост. ВУЦВК «Про утворення обласних виконавчих комітетів на території УСРР» від 9.II 1932. О. формувалася як базовий рівень д-ви, що мав забезпечити контроль та організацію виконання рішень держ. влади на місцях. Конституція УРСР 1937 містила перелік О. У наст, роки відбувається реформування системи обл. поділу, зумовлене або приєднанням ін. етнічних територій до складу республіки, або утворенням нових О. шляхом поділу раніше утворених. Одночасно відбувалося перейменування або уточнення назв О., зумовлене особливостями політ.-прав. режиму та потребами врахування правил правопису укр. мови. Інституціоналізація системи обл. поділу набула сучас. вигляду з прийняттям Конституції України 1996. За ст. 133 Осн. Закону в Україні — 24 області: Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська (див. окр. статті). Передбачений Конституцією перелік областей утворив в Україні жорстку модель тер. устрою. Ліквідація або утворення О. вимагає відповід. внесення змін та доповнень до Осн. Закону. Зміна меж областей відбувається з урахуванням думки громад територіальних окр. сіл, селищ і міст, що входять до відповідної О. Органом виконавчої влади в О. є обласна державна адміністрація. Органом місцевого самоврядування на рівні О. є обласна рада, яка представляє спільні інтереси тер. громад сіл, селищ, міст відповідної О. 2) Вид автономії. У цьому разі до найменування О. додається термін «автономна» (напр., Єврейська автономна О. у Рос. Федерації).

Літ.: Заєць І. Область: становлення регіон, політики в Україні. «Право України», 1997, № 6; Заєць І. Обл. поділ в Україні: етапи та тенденції розвитку. «Право України», 1999, № 9; Конст. право України. К., 2000.

О. В. Батанов.

 

Схожі за змістом слова та фрази