Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow право оп-прим arrow ПРАВО РОЗПОРЯДЖАННЯ
   

ПРАВО РОЗПОРЯДЖАННЯ

— одна з трьох правомочностей власника, що становлять зміст права власності, його сутність (ст. 317 ЦивК України). Це надана законом можливість визначати юрид. чи фактичну долю речі (майна). п. р. належить, як правило, власникові, крім випадків, установлених законом чи договором. Напр., за договором комісії комісіонер набуває права володіння і розпоряджання майном, переданим йому власником. На відміну від П. р. власника, П. р. комісіонера обмежене умовами договору. П. р. входить до змісту деяких обмежених речових прав, напр., права землекористування (ст. 413 ЦивК). П. р. будь-якого титульного володільця значно менше за П. р. власника. Внаслідок здійснення П. р. можуть виникнути, змінитися або припинитися ті чи ін. правовідносини щодо майна власника. Власник шляхом розпорядження може припинити або обмежити своє право власності. За його волею право власності припиняється шляхом відчуження майна, споживання або відмови від права власності. Під відчуженням слід розуміти укладення договорів, спрямованих на передачу права власності ін. особі (договору дарування, договору купівлі-продажу, договору міни, договору поставки тощо). При цьому припиняються одні правовідносини і виникають інші, а новим власником стає контрагент за договором. Право відчуження належить власникові, за винятком випадків примус, продажу майна для задоволення вимог кредиторів. Це право може бути обмежене

внаслідок арешту майна (ст. 152 ЦПК України, ст. 67 ГПК України). До П. р. належить також право використання речі шляхом вироб. чи особистого споживання (споживання палива, продуктів харчування) або для створення нових речей (специфікація). Повноваження власника слід характеризувати у цьому випадку як П. р. Воно відрізняється від права користування тим, що передбачає знищення речі й стосується лише її споживчих якостей, тоді як право користування передбачає зберігання істотних якостей речі. Відмова від права власності можлива в разі знищення або викидання майна і завжди є юрид. актом — актом розпоряджання. Це одностор. правочин, відповідно до якого власник свідомо припиняє своє право власності. Особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про ц е або вчинивши дії, які свідчать про її відмову від права власності (ст. 347 ЦивК). Обмежити право власності власник може шляхом передачі речі за договором у користування, заставу тощо. П. р. може здійснюватися у різних прав, формах, але за умови, що воно не суперечитиме закону.

Літ.: Право собственности в Украине. К., 1996; Підопригора О. А. Основи рим. приват, права. К., 1997; Гражд. право, ч. 1. М., 1998; Право власності в Україні. К„ 2000.

І. Ф. Севрюкова.

 

Схожі за змістом слова та фрази