Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow економіч-електром arrow ЕКОНОМІЧНІ КРИЗИ
   

ЕКОНОМІЧНІ КРИЗИ

- глибокі порушення в процесі капіталістичного відтворення, що проявляються в надвиробництві товарів, скороченні виробництва, розладі грошових і кредитних відносин, банкрутстві промислових, торговельних і банківських фірм, зростанні масового безробіття, різкому зниженні життєвого рівня трудящих тощо. Е. к., які внаслідок властивих капіталістичному способові виробництва антагоністичних суперечностей періодично повторюються, дезорганізують госп. розвиток капіталістичних країн. Неминучість Е. к. зумовлюється закономірностями розвитку капіталізму як сусп. ладу і перш за все осн. його суперечністю - суперечністю між сусп. характером виробництва і приватнокапіталістичною формою привласнення, що проявляється в анархії виробництва, у суперечності між ' безмежним прагненням капіталу до розширення виробн. в гонитві за прибутком і вузькими межами платоспроможного попиту трудящих. Внаслідок високої концентрації та централізації виробн. і капіталу (див. Концентрація виробництва, Концентрація капіталу) і широкого розвитку сусп. поділу праці кожне капіталістичне підприємство чи фірма виступають як одна з ланок єдиного механізму сусп. виробн., а праця кожного виробника - як частка праці всього суспільства. Однак, хоч виробн. все більше набуває сусп. характеру, потребуючи централізованого регулювання в масштабі всієї країни, воно внаслідок панування приватної власності на засоби виробн. підпорядковується волі й інтересам окремих підприємців або їхніх об'єднань, які керуються не необхідністю задовольняти сусп. потреби, а лише виробн. і привласненням додаткової вартості, одержанням найвищого прибутку. В зв'язку з цим у масштабі всього суспільства капіталістичному виробн. властиві стихійність, диспропорційність, різкі коливання обсягів виробн. і реалізації. Створювані в цей час надлишки товарів не знаходять збуту. їх надвиробн. має не абсолютний, а відносний характер. Товарів виробляється більше порівнянно не з потребами людей, а з платоспроможним попитом, який за умов посилення експлуатації трудящих, зростання безробіття й інфляції суттєво обмежується. Відбувається і перенагро-мадження основного капіталу, що виявляється в значному недовантаженні виробничих потужностей. Е. к.- осн. фаза пром. капіталістичного циклу. Вони завершують періоди порівняно швидкого нагромадження капіталу, оновлення певної частини основного капіталу і є вихідною основою нового циклу, що складається з фаз депресії, пожвавлення й піднесення, яке завершується новим спадом вироби. В період Е. к. припиняються замовлення на нове буд-во, різко скорочується виробн. на діючих підприємствах, значна частина виробничих потужностей не використовується, відбуваються масові звільнення робітників і службовців, різко зростає армія безробітних, посилюється відносне й абсолютне погіршення становища пролетаріату. Одночасно падає курс акцій та інших цінних паперів, зазнають банкрутства менші пром. фірми та банки. Е. к. охоплюють не тільки пром-сть, а й ін. галузі г-ва (див. Аграрні кризи, Кризи грошово-кредитні). Як правило, Е. к. виходять за межі однієї країни, охоплюють ряд або переважну більшість капіталістичних д-в, набувають світового масштабу. В цих умовах кожна капіталістична країна намагається вийти з кризи за рахунок інших, внаслідок чого посилюються міжімпе-ріалістичні суперечності. У фазі депресії скорочення виробн. хоч і припиняється, але в умовах перенагромадження осн. капіталу, недовантаження виробничих потужностей, масового безробіття, а отже й низького рівня інвестиційного процесу (див. Інвестиція) виробн. перебуває в стані застою. Фаза пожвавлення означає поступове наростання процесу оновлення осн. капіталу і розширення числа зайнятих, що веде до зростання попиту на предмети споживання. На цьому етапі випуск продукції поступово досягає рівня, що передував кризі, а у фазі піднесення - перевершує його і розвивається незалежно від величини попиту, що неминуче призводить до нової кризи. Таким чином, Е. к., періодично розладнуючи і стримуючи розвиток капіталістичної економіки, разом з тим створюють умови для нової стадії розвитку. Конкретний характер протікання Е. к., їхня інтенсивність і тривалість зумовлюються діянням ряду факторів постійного і кон'юнктурного характеру. Перші Е. к. 1825 та 1836 розгорталися в нац. масштабі, більшість інших набувала світового характеру і до 2-ї світової війни періодично повторювалися кожні 7-11 років. Такими були Е. к. 1847-48, 1857-58, 1866, 1873, 1882, 1890, 1900-03, 1907, 1920-21, 1929-33 і 1937-38. Особливо руйнівною була криза 1929-33, під час якої обсяг пром. виробн. (в % до передкризового максимуму) у США скоротився на 46,2, у Німеччині - на 46,7. Після 2-ї світової війни Е. к. відбувалися 1948-49, 1953-54, 1957-58, 1960-61, 1969-71 і 1974-75. Нерідко економ, кризи характеризувались не абсолютним, а лише різким відносним скороченням обсягу виробн. і торгівлі. В переважній більшості ці Е. к. спостерігалися неодночасно в різних країнах, тобто їм була властива асинхронність. Е. к. 1948-49 і 1953-54 відбувалися в основному в США і не переростали у світові, оскільки в ін. країнах тривав процес відбудови зруйнованого війною г-ва. Дальша інтернаціоналізація виробництва привела до того, що Е. к., особливо 1974-75, набувають світового характеру. Під час кризи 1974-75 спад вироби, відбувся в усіх найбільш розвинутих капіталістичних країнах і досяг у цілому 11,7% докризового розвитку. Особливістю цієї найглибшої за післявоєнний період кризи є те, що вона, як і наступний екон. розвиток, ускладнена діянням структурних факторів-диспропорціями в галузі енергетики, сировинних і прод. ресурсів і тим, що розгортається в умовах інфляції й високого рівня безробіття (див Криза енергетична. Криза фінансова). Це свідчить про дальше посилення нестійкості капіталістичної економіки і глибокі порушення в процесі капіталістичного відтворення. Держ.-монополістичне регулювання (див. Державно-монополістичний капіталізм), що розвинулося в цей період, виявилося нездатним відвернути розгортання Е. к. Трактування бурж. економістами Е. к. спрямоване гол. чин. на те, щоб довести, нібито вони органічно не пов'язані з природою капіталізму, не випливають з властивої йому осн. суперечності, а є наслідком випадкових обставин чи помилок в екон. політиці. Спочатку бурж. вульгарні економісти взагалі заперечували закономірність Е. к. Так, Ж.-Б. Сей та його послідовники відкидали наявність суперечності в умовах капіталізму між виробн. і збутом, твердячи, що виробн. автоматично створює собі ринок. Представники дрібно-бурж. течій, зокрема Ж.-Ш. Сісмонді, намагалися пояснити Е. к. виключно недоспоживанням, ігноруючи наявність корінних суперечностей капіталістичного відтворення. Дж.-М. Кейнс та його послідовники теж пов'язували Е. к. з відставанням попиту і споживання, що, на їхню думку, можна нібито відвернути шляхом держ. регулювання інвестицій, норми проценту та ін. (див. Кейнсіанство). Проте спроби реалізувати рекомендації теорії Кейнса не дали позитивних наслідків. Незважаючи на різні форми держ.-монополістичного регулювання, Е. к. залишаються невід'ємною рисою капіталістичного способу вироби. З марксистсько-ленінського вчення випливає, що Е. к. можуть бути ліквідовані лише з переходом до соціалізму.

Літ.: Маркс К. Капітал, т. 1-3. К., 1954; Ленін В. І. Повне зібрання творів: т. 1. З приводу так званого питання про ринки; т. 4. Ще до питання про теорію реалізації.- Відповідь П. П. Нежданову; Ленін В. І. Про відтворення і економічні кризи. К., 1958; Матеріали XXV з'їзду КПРС. К.,1977; Міжнародна нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали. К., 1969; Мендельсон Л. А. Теория и история экономических кризисов и циклов, т. 1-3. М., 1959- 64; Современные циклы и кризисы. М., 1967: Варга Е. С. Начало общего кризиса капитализма. М.. 1974.

М. Й. Лозюк.

 

Схожі за змістом слова та фрази