Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow михайло-між arrow МІЖНАРОДНЕ ПРАВО
   

МІЖНАРОДНЕ ПРАВО

— система правових принципів і норм, які створюються шляхом погодження між державами і регулюють міжнародні відносини. На відміну від внутрідерж. права об'єктом М. п. є відносини, що за своїм змістом виходять за межі компетенції окремої д-ви. Суб'єктами М. п. є д-ви, нації, які борються за свою незалежність, певні міжнар. організації, які внаслідок угод між д-вами можуть набувати міжнародної право суб'єктності в обсязі, визначеному їхніми статутами. Немає законодавчих органів, які б створювали і забезпечували виконання норм М. п., як це притаманне праву внутрі д-в. Осн. суб'єктами М. п. є д-ви. Створювані ними шляхом узгодження норми М. п. виражають погоджені волі д-в. Цим і визначається особливий характер М. п. Джерела М. п.: договір міжнародний (основне) і міжнародний звичай. Сучас. розвиток міждерж. відносин викликає розширення арсеналу нормативних засобів їхнього регулювання. Зростає роль міждерж. домовленостей (особливе значення має реалізація домовленостей, закріплених Заключним актом Наради з питань безпеки і співробітництва в Європі 1975), а також рекомендацій міжнар. орг-цій, зокрема ООН. В М. п. розрізняють норми універсальні і локальні. До перших належать норми, визнані всіма або переважною більшістю д-в (обов'язковою умовою при цьому є визнання їх д-вами різних соціальних систем). Найважливіші загальновизнані норми М. п., що є обов'язковими для всіх д-в (jus coguus), становлять систему осн. принципів сучас. М. п. До них належать: мирного співіснування принцип, незастосування сили або погрози силою, поважання держ. суверенітету, суверенної рівності принцип, мирне вирішення міжнародних спорів, територіальної недоторканності принцип, невтручання принцип, самовизначення народів і націй, поважання прав людини і співробітництво між д-вами, додержання міжнар. договорів. Ці принципи визначено Статутом ООН, Декларацією про принципи міжнар. права (див. Декларації ООН), Заключним актом загальноєвроп. наради у Хельсінкі. СРСР — перша д-ва, яка законодавчо закріпила в Конституції (ст. 29) принципи М. п. як принципи відносин з ін. д-вами. УРСР у зовнішньополіт. діяльності керується цілями, завданнями та принципами зовн. політики, визначеними Конституцією СРСР (ст. 28 Конституції УРСР). Локальні норми М. п. створюються двома або групою д-в і обов'язкові лише для учасників відповідних угод. Вони не повинні суперечити осн. принципам М. п. Відмітною особливістю сучас. М. п. є локальні принципи і норми взаємовідносин між країнами соціалістичної співдружності, що являють собою вищий тип міжнар. відносин, вплив яких на сучас. М. п. неухильно зростає. Правову основу взаємовідносин д-в соціалістич. співдружності становить принцип соціалістичного інтернаціоналізму, що закріплено в багатьох угодах між соціалістич. д-вами, а також у більшості їхніх конституцій (зокрема, в Конституції СРСР — ст. ЗО). Виконання норм М. п. забезпечують самі д-ви індивідуально або колективно, а також за допомогою міжнар. орг-цій. Порушення норм М. п. тягне міжнародно-правову відповідальність держави. Сучас. М. п. встановлює умови, порядок застосування та допустимі види й форми санкцій (див. Бойкот, Ембарго, Репресалії, Реторсія), забороняє вдаватися до війн, застосовувати силу або погрозу силою як засіб примусу до виконання норм М. п. (за ст. 51 Статуту ООН це не стосується права д-в на індивідуальну та колективну самооборону). Примусові заходи, здійснювані за допомогою ООН, можуть бути пов'язані і не пов'язані з використанням збройних сил (ст. 41—47 Статуту ООН). Останні можуть застосовуватися лише за рішенням Ради Безпеки ООН у випадках порушення миру або загрози мирові. Внаслідок послідовної боротьби СРСР, усіх країн соціалістич. співдружності, зростання ролі молодих незалежних країн Азії та Африки, ролі нар. масу міжнар. житті, розвитку світового революц. процесу М.п. зазнало суттєвих перетворень. Було ліквідовано ряд його реакційних інститутів (право на війну як засіб розв'язання міжнар. спорів, колоніальне гноблення народів тощо), дедалі більше утверджуються прогресивні принципи і норми, спрямовані на забезпечення мирного співіснування д-в, розви ток їхнього співробітництва, на прогрес людства. Велике значення для розвитку М. п. мають Програма миру, розроблена XXIV—XXVI з'їздами КПРС, численні зовнішньополіт. ініціативи СРСР. Відчутний вплив на М. п. має наук.-тех. прогрес, який зумовив появу нових галузей М. п. (Космічне право), посилив актуальність міжнар.-правового регулювання глобальних міжнар. проблем (заборона ядерної зброї, збереження навколишнього середовища, дослідження та використання Світового океану тощо). Розвиток М. п. спростовує бурж. концепції щодо неможливості існування заг. М. п. у відносинах між д-вами різних соціальних систем, обмеження держ. суверенітету як необхідної умови вирішення глобальних міжнар. проблем. У сучас. умовах роль М.п., його завдання полягають у тому, щоб властивими йому засобами сприяти розв'язанню проблем роззброєння, зміцненню миру, розрядці напруженості, розвитку співробітництва і взаєморозуміння між д-вами, свободі і незалежності народів, прогресу людства.

Літ.: Брежнєв Л. І. Про зовнішню політику КПРС і Радянської держави. К., 1973; Тункин Г. И. Теория международного права. М., 1970; Міжнародне право. К., 1971; Международное право. М., 1979.

В. М. Корецький, Н. М. Ульянова.

 

Схожі за змістом слова та фрази