Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow плат-пон arrow ПОДІЛЛЯ
   

ПОДІЛЛЯ

Подільська земля — істор.-геоф. область у верх, і серед, частині басейну р. Південний Буг і лівобережжі р. Дністер (до його притоки — р. Збруч). До середини 14 ст. ця частина Подністров'я (тепер південь Хмельницької та частково Вінн. обл.) називалася Пониззям, яке згадується у літопису 1226. Воно належало до Галицько-Волинського князівства. Вперше назва «Подільська земля» згадується у кількох літописних записах серед. 14 ст., в яких розповідається про розгром татар литовським князем Ольгердом Гедиміновичем на р. Сині Води (Синюха) — лівій притоці Пд. Бугу. Подія ця датується у літописах по-різному: 1351 і 1362. М. С. Грушевський вважав, що вперше назва «Поділля» зустрічається у документах 1395. Назви «Поділля» і «Подільська земля» у док-тах згадуються паралельно, вони тотожні. На цей час назва «Пониззя», територія якого стала складовою частиною П., вийшла з ужитку.

У 2-й пол. 14 ст. П. увійшло до складу Великого князівства Литовського. Вел. князь литовський Ольгерд призначив намісником П. свого племінника князя Ф. Корятовича, який разом зі своїми братами розгорнув тут буд-во і укріплення міських замків для оборони від татар, нападів. Однак 1393 його вигнав з П. вел. князь литовський Вітовт. Поступово на тер. П. поширювався польс. вплив, окремі частини краю підпадали під юрисдикцію Польс. королівства. У 1431—34 у Бакотській волості (тепер Хмельн. обл.) вибухнуло сел. повстання проти польс. феодалів. Його було придушено, і майже все західне П. було включене до складу Подільського воєводства. Східне П. на поч. 30-х рр. 15 ст. закріпилося за Вел. князівством Литовським, якому і належало аж до Люблінської унії 1569. Згідно з унією ця територія — Брацлавське воєводство — відійшла до Речі Посполитої. У 15—16 ст. терміни «Поділля» і «Подільська земля» найчастіше використовувалися щодо Подільського воєводства, а після утв. Брацлав. воєводства назва «Подільська земля» досить швидко вийшла з ужитку, а назва «Поділля» зрештою закріпилася лише за Поділ, воєводством. Територією П. пролягали Чорний шлях та його відгалуження — Кучманський шлях, давні торг, артерії, які у 16 — 1-й пол. 18 ст. використовувалися кримськими і ногайськими татарами для нападів на укр. землі. В ході Нац.-визв. війни укр. народу серед.

17 ст. на тер. східного П. (Брацлавщина) було утв. Брацлавський полк і Вінницький полк. За Андрусівським перемир'ям 1667П. залишилося у складі Речі Посполитої. За Бучацьким мирним договором 1672 П. увійшло до Османської імперії, а після Карловицького конгресу 1698—99 (див. Карловицькі мирні договори 1699) знову перейшло під владу Польщі. У 18 ст. П. стало одним з осн. регіонів поширення гайдамаччини. 1772, в результаті першого поділу Речі Посполитої, частина західного П. відійшла до Австрії, а 1793, після другого поділу Польщі, східне П. і частина західного П. відійшли до Рос. імперії. Упродовж кількох років П. зазнало значних адм. реформ, що завершилися в кін. 1796 утворенням Подільської губернії. Як істор.-геогр. назва термін «Поділля» вживається і тепер.

Літ.: Батюшков П. Н. Подолия: Истор. описание. СПб., 1891; Поли. собр. русских летописей, т. 35. Летописи белорус-литовские. М., 1980; Крикун Н. Адм.-тер. устройство Правобереж. Украины в ХУ-ХУІІІ вв. Границы воеводств в свете источников. К., 1992; Грушевський М. Історія України-Руси, т. 4. К., 1993.

Л. А. Сухих.

 

Схожі за змістом слова та фрази