Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Енциклопедичний словник-довідник з туризму arrow д arrow ДАЧА
   

ДАЧА

- друге, рекреаційне житло, що належить приватній особі й нею ж використовується для відпочинку. В XVIII - першій пол. XIX ст. Д. називались державні угіддя, віддані в тимчасове або постійне користування приватним особам чи установам. Відповідно до призначення цих угідь розрізняли Д. покосні, лісові, водяні тощо. В Києві Д. з озерами були, наприклад, у Києво-Печерській лаврі, в Кончі-Заспі та на лівому березі Дніпра; звідси в монастирі Лаври привозили рибу. Д. називались також великі упорядковані угіддя, відведені для літнього відпочинку громадян. Вони належали відомствам і насамперед передавалися в оренду службовцям цих відомств (за типом теперішніх пансіонатів), навчальним закладам. Наприклад, для студентів Київської академії митрополити влаштували дачі на Шулявці й Борщагівці (університет своїх дач не мав). У 1850 р. губернським чиновникам виділили бл. ЗО садиб з будинками. Це селище (неподалік нинішнього заводу "Більшовик") називалося Казенні Дачі, або "Сан-Сусі". Пізніше з'явилися приватні дачні будинки, що здавалися їх власниками в оренду всім бажаючим. На "казенних Д." ділянку можна було забронювати на багато років уперед або викупити. При дачних селищах була сторожа, посильні, садівники і чергові екіпажі для сполучення з містом, відбувалися концерти, гуляння тощо. У таких досить комфортних умовах заможні кияни проводили весну, літо й осінь. Наприклад, на казенних Д. у Боярці, в сосновому бору з цілющим повітрям, щоліта відпочивали до 10 тис. городян. Популярним було й сусіднє дачне селище в Мотовилівці. Наприкін. XIX ст. з'явилося велике дачне селище в Святошині, на поч. XX ст. - в Дарниці. Нині Д. використовуються головним чином у літній період (червень- вересень) і орієнтовані на сімейний відпочинок.