Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow спар-страх arrow СТОЛИПІН
   

СТОЛИПІН

Петро Аркадійович [2(14). IV 1862, Дрезден (Німеччина) - 5(18).ІХ 1911, Київ; пох. у Києво-Печерській лаврі] — рос. держ. діяч. Закін. 1885 фіз.-матем. ф-т Пе-терб. ун-ту. Служив у м-ві внутр. справ, департаменті землеробства і сільс. пром-сті м-ва держ. майна. У 1889—99 був ковенським пов. предводителем дворянства і головою ковенського з'їзду мирових посередників; у 1899— 1902 — ковенським губ. предводителем дворянства; обирався почес. мировим суддею по Інсарському і Ковенському суд.-мирових округах. 1902 призначений гродненським губернатором; у лютому 1903 — квітні 1906 був Саратов, губернатором. У квітні 1906 С. став міністром внутр. справ, а в липні того самого року — одночасно головою РМ Рос. імперії. Від січня 1907 — член Держ. ради. С. відіграв провідну роль у придушенні революції 1905—07 за допомогою надзв. заходів; ініціював утворення у цей період військ.-польових судів. Керований ним уряд у червні 1907 розігнав 2-у Держ. думу. С. видав новий виб. закон, який посилив позиції у Думі правих партій. Очолюваний ним уряд розпочав здійснення соціально-політ. реформ. Основною була аграрна реформа (див. Столипінська аграрна реформа). Під керівництвом С. підготовлено також законопроекти про реорганізацію адміністрації і поліції імперії, реформування судоустрою і місц. самоврядування, запровадження заг. початкової освіти, віротерпимість та ін. Задуми С. не були доведені до завершення. 1(14).ІХ 1911 його було смертельно поранено агентом охранки есером Д. Богровим у Київ, оперному театрі. Політ.-прав. погляди С. відображені у його численних думських промовах. Під тиском рев. подій він став прихильником реформування Рос. імперії у правову, конст. д-ву на засадах цар. маніфесту від 17(30).Х 1905 (див. Маніфест про вдосконалення державного порядку 1905). Разом з тим монархічне начало вважав «найвищим охоронцем» сили і могутності рос. д-ви. Виступав за «підпорядкування прав окремих осіб, окремих груп правам цілого». Влада, на думку С, є засобом для «підтримання життя, спокою і порядку». її бездіяльність призводить до апатії і перетворення уряду на «апарат безсилля». С. стояв на позиціях розширення зазначеного права «як права суто політичного». Він підкреслював, що його норми мають базуватися на законі, а суперечності між старими і новими законами є причиною їх довільного тлумачення приватними, а також посад, особами. В реальній практиці С, проте, далеко не завжди керувався принципом законності. Рада міністрів під його керівництвом часто ухвалювала закони в обхід Держ. думи, посилаючись, зокрема, на «надзвичайні обставини». С. не визнавав нац.-політ. прав народів Росії, передусім українського. Виступав проти відродження автономії України. За його правління було закрито багато «Просвіт», припинено видання укр. газет та ін.; він заборонив вшанування пам'яті Т. Г. Шевченка тощо.

Тв.: Нам нужна Великая Россия. Поли. собр. речей в Гос. думе и Гос. совете. М., 1991.

Літ.: Аврех А. Я. П. А. Столыпин и судьбы реформ в России. М., 1991; Тимашев С. И. Кабинет Столыпина: Из записок министра торговли и промышленности. В кн.: Рус. прошлое. Истор.-докум. альманах, кн. 6. СПб., 1996.

О. М. Мироненко, О. О. Самойленко.

 

Схожі за змістом слова та фрази