Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Л arrow ЛУМАН
   

ЛУМАН

(Luhmann) Ніклас (8.ХІІ 1927, м. Люнебург, Німеччина) — нім. правознавець і соціолог. Вивчав право у Фрайбурзькому (Німеччина. 1946-49) і соціологію у Гарвардському (США, 1960—61) ун-тах. Займався приватною юридичною практикою, служив в уряді Нижньої Саксонії. З 1968 — професор загальної соціології та соціології права в ун-ті м. Білефельда. Основні праці: «Правова соціологія» (1972), «Система права та правова догматика» (1974), «Влада» (1 975), «Політична теорія у державі загального і добробуту» (1981), «Соціальні системи. Основи загальної теорії» (1984), «Технологія і парадокс у самоописах сучасного суспільства» (1991), «Суспільне право» (1993). Л. — чільний представник радикального функціоналізму. Він синтезував методол. інновації загальної теорії систем, кібернетики, полівалентної логіки, а також ряд положень феноменологічної соціології. Замість вивчення казуальних (причинних) зв'язків Л. пропонує пошук «функціональних еквівалентів» (здатності певних структур виконувати певну функцію). Він вважає первинною не структуру (на відміну від структурного функціоналізму Т. Парсонса), а функцію. Політ.-правова теорія Л. базується на положеннях «функціональної диференціації (окремішності) підсистем суспільства», їх «комплексності» (складності) й необхідності «редукції» (спрощення) даної комплексності, «контингенції» (випадковості), «самореференції» та «аутопойєсису» (самоорганізації і самовідтворенні). Поняття «аутопойєсису» — методологічно

Луман Ніклас - leksika.com.ua

визначальне в теорії Л., з ним пов'язується можливість стабілізації сусп-ва. Аутопойєсистичність системи полягає в тому, що юна сама може встановлювати і змінювати свої елементи шляхом реляційних (відносних) процесів. Політика і право — підсистеми сусп-ва, здатні до самовідтворення. їх концепція склалася, зокрема, внаслідок критич. осмислення Л. ідей школи природного права. Він аналізує функц. особливості політ, і юрид. підсистем. Політика для Л. — це сфера діяльності, яка реалізується за допомогою специф. засобів. Політ, спосіб підтримання самоорганізації полягає у можливості фіз. примусу, який визначається «узаконеним» правом. На відміну від функції політ, системи функція юрид. системи виконується у нормат. формі. Якщо зак-во, за Л., пов'язане з політ, системою, то в центрі юрид. системи розташовується юстиція. Л. вказує на безперечний факт розриву між зак-вом і винесенням суд. рішення. У цьому він вбачає «кризу нормативно-стабілізаиійного права у високорозвиненому суспільстві». Досліджуючи д-ву, Л. виводить на перший план не традиц. співвідношення сусп-ва і д-ви, а функц. розподіл сусп-ва на підсистеми (політику, право і т. д.). Л. вважає, що тільки на певному етапі еволюції політ, система ототожнювала себе з усім сусп-вом. У сучас. високорозвиненому сусп-ві функц. пріоритету немає у жодної підсистеми, відтак сусп-во не діє як соціальна система, а тільки створює умови для сумісності своїх підсистем, кожна з яких орієнтована на одну функцію. Л. ототожнює д-ву з політ, системою. Д-ва у нього виступає як тип політ, системи (а не всього сусп-ва і не як структур, компонент політ, системи). Особливість правового вчення Л. полягає в аналізі ним усієї правової дійсності у межах теми «позитивного права». Проблему оновлення права Л. розв'язує не тільки з використанням здатності даної системи відновлюватися за допомогою коду («законне/незаконне»), програми і взаємодії з ін. підсистемами сусп-ва, а й з урахуванням правозастос. процесу. Він вважає право позитивним не в тому випадку, коли правовому очікуванню передує встановлений юрид. акт, а тоді, коли право, діючи в силу цього акту, здійснюється як вибір того чи ін. рішення з наявних можливостей. Це дозволяє Л. підійти до дослідження права не тільки в інституц. статиці, а й у динаміці. Спроба Л. розглядати політ, і юридичну системи в їх функц. взаємозалежності сприяє обгрунтуванню (з позицій синергетичної моделі зміни світу, становлення якої відбувається у наш час) таких базових цінностей сучас. дійсності, як громадян, сусп-во, правова дем. д-ва, стабільна юрид. система.

Літ.: Филиппов А. В. Социально-филос. концепции Никласа Лумана. «Социол. исследования» (Москва), 1983, № 2; Бурж. социология на исходе XX в. Критика новейших тенденций. М.. 1986; Куркин Б. А. Полит, философия в ФРГ (Критика бурж. и реформист, концепций). Ростов-на-Дону, 1987; Посконина О. В. Обшеств.-полит. теория Н. Лумана: методол. аспект. Ижевск, 1997; її ж. Никлас Лумaн о полит, и юрид. подсистемах общества. Ижевск, 1997.

О. В. Посконіна.