Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Т-тов arrow ТИМЧАСОВО ЗОБОВ'ЯЗАНІ СЕЛЯНИ
   

ТИМЧАСОВО ЗОБОВ'ЯЗАНІ СЕЛЯНИ

- категорія колишніх поміщицьких селян, ЯКИХ після скасування кріпосного права (1861) було звільнено від кріпос. залежності, але не переведено на викуп. Отримання селянством у повному обсязі прав вільних сільс. обивателів було не однораз. актом, а тривалим процесом.

Протягом двох років, тобто до 19.ІІ(3.ІІІ) 1863, селяни зобов'язані були відбувати ті самі повинності, що й за часів кріпос. права. В цей час поміщики або мирові посередники повинні були складати для кожної сел. громади уставну грамоту — своєрід. договір селянина з поміщиком про умови звільнення, за яким між ними виникали обов'язкові відносини: поміщик зберігав право власності на всі належні йому землі, а селянин отримував у користування садибу та наділ польової землі. За це селяни мусили розраховуватися повинностями на користь поміщика — панщиною або оброком. За присадибну ділянку, за яку повинність нараховувалась окремо від польового наділу, селянин повинен був, як правило, сплачувати оброк, а за користування польовим наділом або сплачувати оброк, або відробляти панщину. До панщини залучалися чоловіки віком від 18 до 55 років та жінки віком від 17 до 50 років. За кожний подушний наділ чоловік повинен був відробити за рік 40, а жінка — 30 днів, з них 3/5 — влітку. Оброк нараховувався за розмірами селян, платежів попередньої реформи, тобто незалежно від дохідності наділу, який селянин отримав у користування.

Повинності, що виконувалися на користь поміщика, стягувалися з такою самою суворістю, як і державні. В разі несплати оброку вчасно до селян могли вживатись такі заходи, як продаж їхнього майна для покриття недоїмок, примус, віддача селянина на заробітки і навіть продаж зем. ділянок. Закон проголошував поміщика «попечителем» сільс. громади та зберігав у його руках вотчинну поліцію, зобов'язував сільс. старосту виконувати всі законні вимоги поміщика й охороняти останнього та його родину від будь-яких насильницьких дій. Поміщик мав право бути присутнім, за його бажанням, під час слідства щодо селян за провини і злочини. Від поміщика залежала видача паспортів селянам, які вирушали на заробітки.

Тільки після укладення викупної угоди або викупу землі припинявся тимчасово зобов'язаний стан селян, і вони переходили до розряду селян-власників. Переведення селян на викуп, а відтак припинення тимчасово зобов'язаних відносин не було обов'язковим, і багато хто з селян не поспішав з викупом. Цар. уряд намагався всіляко прискорити цей процес. Так, бажаючи привернути на свій бік селянство Правобереж. України в б-бі проти польс. визв. руху, 30. VII (11 .VIII) 1873 цар. уряд видав указ про переведення з 1 вересня цього року селян Київ., Поділ, та Волинської губерній на обов'язковий викуп, зменшивши його розмір на 20 %. Але до 1881 Т. з. с. залишалися ще близько 15 %. Було прийнято рішення про обов'язкове переведення селян на викуп протягом двох років. У грудні 1881 видано указ, за яким усіх без винятку селян до 1(13).І 1883 в обов'язковому порядку переводили на примус, викуп надільних земель. За цей час селяни мусили укласти викупні угоди, інакше втрачалося право на зем. наділ. У 1883 категорія Т. з. с. зникла, і все ж повною мірою користуватися правами вільного сільс. обивателя селянин міг тільки після сплати всіх викуп, платежів.

Літ.: Зайончковский П. А. Проведение в жизнь крестьянской реформы 1861 г. М., 1958; Теплицький В. П. Реформа 1861 року і агр. відносини на Україні. (60—90-ті роки XIX ст.). К., 1959; Якименко М. А. Становлення сел. (фермерського) г-ва в Україні після скасування кріпос. права (1861-1918 рр.). УІЖ, 1996, № 1.

В. А. Чехович.

 

Схожі за змістом слова та фрази