Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow корот-кюч arrow КОСТОМАРОВ
   

КОСТОМАРОВ

Микола Іванович [псевд. і крипт. — Ієремія Галка, Иван Богучаров, Николай Н, Н. К. та ін.; 4(16).У 1817, слобода Юра-совка, тепер Ольховатського р-ну Воронезької обл., Росія - 7(19).IV 1885, Петербург] - укр. і рос. історик, письменник, публіцист, перекладач, критик, етнограф та фольклорист, політ, мислитель, чл.-кор. Петерб. АН з 1876, почес. чл. Югослов'янської академії наук і мистецтв. Закін. 1837 істор.-філол. ф-т Харків, ун-ту. Магістерську дис. К. «Про причини і характер унії в Західній Росії» (не захищена) було знищено на вимогу офіц. церкви (1842). 1844 захистив ін. магіст. дис. «Про історичне значення російської народної поезії». З 1844 — вчитель історії у гімназіях Харкова, Рівного і Києва; з 1846 — ад'юнкт-професор Київ, ун-ту. Один із засновників та ідейних натхненників Кирило-Мефодіївського братства. За участь у діяльності братства 1847 К. засуджено до одноріч. ув'язнення, після відбуття якого висланий до Са

КОСТОМАРОВ Микола Іванович - leksika.com.ua

ратова. Тут служив у стат. к-ті (1848—57), був перекладачем при губ. управлінні (1848—50), редактором неофіційної частини «Саратовских губернских ведомостей». З 1858 жив у Петербурзі. З 1859 К. — екстраординарний професор кафедри рос. історії Петерб. ун-ту. Один із засновників журналів «Основа», «Вестник Европы», співробітничав у журналах «Современник», «Отечественные записки», «Киевская старина» тощо. На поч. 1862 залишає професорську кафедру і повністю зосереджується на наук, роботі. Того ж року стає членом Київ, археографічної комісії і редактором зб. «Акты Южной и Западной России» (за його ред. у 1860—84 вийшло 12 томів видання). Осн. політ.-правові ідеї К. викладені у працях «Перші війни малоросійських козаків» (1842), «Думки про історію Малоросії», «Книга буття українського народу» (обидві —1846), «Іван Свирговський, український гетьман XVI століття» (1855), «Богдан Хмельницький і повернення Південної Русі до Росії» (1857), «Бунт Стеньки Разіна» (1859), «Україна», «Нариси домашнього життя і звичаїв великоруського народу в XVI і XVII століттях» (обидві — 1860), «Лекції з російської історії. Джерела російської думки», «Думки про федеративне начало у давній Русі», «Дві руські народності», «Риси народної південно-руської історії» (всі — 1861), «Гетьманство Виговського», «Гетьманство Юрія Хмельницького» (обидві — 1862), «Північноруські народоправства за часів удільно-вічового устрою» (1863), «Смутний час у Московській державі» (1866), «Останні роки Речі Посполитої» (1869—70), «Російська історія в життєписах її найголовніших діячів» (т. 1-7, 1873-88), «Руїна» (1879-80), «Мазепа і мазепинці» (1882—84) та ін. У своїх творах К. обстоював ідеї безкласовості укр. нації, окремішності укр. політ, історії. Виходячи з настанов панславізму, христ. месіанізму та народництва, К. сформулював ідеї непорушності нац. прав українців, права вільного виходу України, як і всіх ін. народів, з імперії, права кожної нації на рідну мову, л-ру, власний устрій, незалежність у вирішенні внутр. проблем. На чолі Слов'янського союзу, на думку К., мав стояти Сейм, Рада слов'янська, Всеслов'янський собор чи Слов'янські збори, «де сходилися б депутати від усіх республік і там розважали б та рішали такі діла, котрі належать до цілого Союзу Слов'янського». Депутатів і урядовців, вважав К., слід обирати не за походженням і багатством, а за розумом, освітою і моральністю. Виступав за зверхність представн. органів влади у спілці христ. республік. Політ, ідеал К. — федеративна парламентська демократична слов'янська республіка, де «не позостанеться ні царя, ні царевича, ні царівни, ні князя, ні графа, ні герцога, ні сіятельства, ні превосходительства, ні пана, ні боярина, ні кріпака, ні холопа — ні в Московщині, ні в Польщі, ні в Україні, ні у Чехії, ні у хорутан, ні у сербів, ні у болгар» («Книга буття українського народу»), де будуть втілені ранньохрист. ідеї повної соціальної справедливості, свободи, рівності і братерства, скасовані кріпацтво, станові відмінності, де правителі на засадах христ. моралі неухильно дбатимуть про освіту і добробут народу, його культуру. Як речник «теорії народного елементу» у політ, процесі К. наголошував на значенні «українського духу», «української національної демократії», «братерського співжиття рівних слов'янських народів». Федерат, д-ва, за К, повинна управлятись обраними на 4 роки президентом і конгресом, утримувати невелике спільне військо, впроваджувати однакову грошову систему, здійснювати заг. керівництво зовн. відносинами.

Залишаючись переконаним прихильником респ.-дем. ладу, відкидаючи абсолютизм, К. засуджував вузькоегоїст. устремління деяких укр. гетьманів. Запорізьку Січ вважав зразком держ. організації. Прагнув усунути антагонізм між рос. самодержавством і національним укр. рухом.

К. — чільний представник політ, думки, яка визнавала в д-ві пріоритет сусп-ва, а в наук, концепціях — логіку і раціоналізм.

Тв.: Соч., т. 1-21. СПб., 1903-06.

Літ.: [Драгоманов М.] Памяти Н. И. Костомарова. «Киев, старина», 1885, № 5; Дорошенко Д. Микола Іванович Костомаров. Лейпциг, 1924; Грушевський М. Костомаров і Новітня історія України. «Україна», 1925. № 3; Кирило-Мефод. т-во, т. І. К., 1990; Мироненко О. М. Права і свободи людини у доробку укр. мислителів XIX - поч. XX ст. К., 1995.

О. М. Мироненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази