Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow грод-гудз arrow ГРУЗИНСЬКА РАДЯНСЬКА СОЦІАЛІСТИЧНА РЕСПУБЛІКА
   

ГРУЗИНСЬКА РАДЯНСЬКА СОЦІАЛІСТИЧНА РЕСПУБЛІКА

Грузія.

Загальні відомості. Груз. РСР утворена 25.ІІ 1921. Розташована в центр. та зх. частинах Закавказзя. На Пн. межує з РРФСР, на Сх. й Пд. Сх.- з Аз. РСР, на Пд.- з Вірм. РСР і Туреччиною. На Зх. омивається Чорним м. До складу Г. входять Абхазька Автономна Радянська Соціалістична Республіка, Аджарська Автономна Радянська Соціалістична Республіка та Південно-Осетинська автономна область. Поділяється на 65 районів, має 51 місто й 62 с-ща міськ. типу. Карти див. на окремому аркуші, с. 192--193

Державний лад. Груз. РСР- суверенна радянська соціалістична держава, що входить до складу СРСР. Діючу Конституцію Груз. РСР прийняла 15.IV 1978 позачергова 8-а сесія Верховної Ради Грузинської РСР 9-го скликання. Найвищий орган держ. влади і єдиний законодавчий орган - однопалатна Верховна Рада Груз. РСР, що обирається строком на 5 років. Верховній Раді Груз. РСР підзвітна обирана нею Президія Верховної Ради Груз. РСР - постійно діючий орган Верховної Ради республіки, який здійснює в межах, передбачених Конституцією Груз. РСР, функції найвищого органу держ. влади республіки в період між її сесіями. Верховна Рада Груз. РСР утворює Уряд Груз. РСР - Раду Міністрів Груз. РСР- найвищий виконавчий та розпорядчий орган держ. влади республіки. Найвищими органами держ. влади і єдиними законодавчими органами в авт. рад. соціалістичних республіках, що входять до складу Груз. РСР, є їхні Верховні Ради, що обирають відповідні Президії Верховних Рад; виконавчими й розпорядчими - утворені Верховними Радами уряди - Ради Міністрів цих республік. Місц. органами держ. влади в авт. області, р-нах, містах, селищах і селах Груз. РСР є відповідні Ради народних депутатів, що обираються населенням строком на 2,5 року. У виборах до всіх Рад народних депутатів Груз. РСР беруть участь громадяни, які досягли 18 років, на основі заг., рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні. Найвищий суд. орган республіки - Верховний Суд Груз. РСР, який Верховна Рада Груз. РСР обирає строком на 5 років.

Природа. Берегова лінія Г. розчленована слабо, значних заток і півостровів немає. В основному Г.- гірська країна. Понад 80% її території - гори і височини. На Пн. підноситься Головний хребет (найвища частина Великого Кавказу; вершини в межах республіки - г. Шхара, 5068 м; г. Казбек, 5033 м) з перевалами Клухорським (2782 м), Мамісонським (2829 м), Хрестовим (2379 м) та ін. Із Зх. на Сх. простягаються поздовжні хребти: Бзибський, Абхазький, Кодор-ський, Сванетський, Лечхумський, Рачинський та ін., а також поперечні - Гагрський, Картлійський, Ка-хетський та ін. На Пд. Г.- система Малого Кавказу (хребти Месхетський, Тріалетський та ін.). Між Великим Кавказом та Малим Кавказом - міжгірна улоговина, зайнята на Зх. Колхідською низовиною, на Сх.- Алазанською та ін. рівнинами. Корисні копалини: марганцеві руди (Чіатурський марганцевий басейн), кам. вугілля, нафта, поліметалеві, сурм'яно-миш'якові, мідні руди, буд. матеріали (мармур, сланці, туфи, глини тощо). Багато мінеральних і термальних джерел. Клімат Г. перехідний від субтропічного до помірного; на Зх.- теплий, вологий, на Сх.- сухий. Пересічна т-ра січня на узбережжі + 5, +6°, на Сх. республіки - трохи нижча за 0°, липня - відповідно +22, +23° та +23, +25°. Опадів на Зх.- 1000-3000 мм на рік (на Аджарському узбережжі - 2400-2800 мм), на Сх.- 300-800 мм. Для гірських районів Г. характерна вертикальна поясність кліматичних умов. У Г. багато річок, найбільші з них - Кура (з притоками Алазані, Арагві, Іорі, Ксані, Велика Ліахві); Ріоні, Чорох, Інгурі, Кодорі, Бзиб та ін. В Г. бере початок найбільша річка Пн. Кавказу - Терек. Верхів'я деяких річок живляться льодовиками. Озера: Паравані, Карцахі, Палеостомі, Ріца. Амткелі та ін.

Грунти на Зх. Г.- червоноземні й жовтоземні (найпридатніші для вирощування субтропічних культур); є також болотні, горфово-болотні, підзолисті й алювіальні. В рівнинних районах Сх. Г. поширені чорноземні, каштанові та коричневі грунти, в горах - бурі гірсько-лісові та бурі опідзолені, вище - гірсько-лучні грунти. Флора Г. багата, налічує, зокрема, понад 4500 видів квіткових рослин. Багато ендемічних видів (понтійський і Кавказ, рододендрони, самшит, лавровишня, хурма та ін.). Лісами вкрито бл. 37% території. На Зх. поширені дубово-грабові та букові ліси з вічнозеленим підліском (рододендрон, лавровишня, падуб, місцями ліани), є тисові й самшитові гаї; в серед. поясі гір - ялиново-смерекові та соснові ліси. На верхніх схилах гір - альпійські та субальпійські луки. В рівнирнй сх. частині республіки переважає напівпустельна рослинність, у горах - широколистяні (дуб, граб, липа, клен, бук) та соснові ліси. Трапляється ксерофітне рідколісся (фісташки, ялівець тощо). В лісах водяться дика свиня. Кавказ.

олень, козуля, бурий ведмідь, вовк, рись, борсук; птахи: чорний гриф, яструб, грак, дятли, фазан, вальдшнеп, іволга тощо. В горах - тури, сарна, безоарова коза, Кавказ, гірська індичка (улар), у степах - лисиця, вовк, шакал, гризуни; на Сх. збереглися джейрани. Для охорони рослинного й тваринного світу в Г. створено 17 заповідників, у т. ч. Піцунда-Мюссерський заповідник, Аджаметськии заповідник, Бацара-Бабанеурський заповідник та ін.

Населення. Осн. нас.- грузини (66,8%, 1970, перепис). Живуть також вірмени, росіяни, азербайджанці, осетини, греки, абхази, українці, євреї, курди, татари та ін. Пересічна густота нас.- бл. 72 чол. на 1 км2 (1979). 52% нас. живе в містах. Найбільші міста: Тбілісі, Кутаїсі, Руставі, Сухумі, Батумі.

Історія. Люди жили на тер. Г. з часів раннього палеоліту. Перші ранньокласові держ. утворення виникли в кін. 2 - на поч. 1-го тис. до н. е. в пн.-зх. частині Г. На тер. Г. в результаті об'єднання союзів споріднених племен виникли дві д-ви: на Зх.- Колхіда (приблизно в 6 ст. до н. е.) і на Сх.- Іверія (4-3 ст. до н. е.). В 3-1 ст. до н. е. Г. підтримувала політ. і культур.-екон. зв'язки з Вірменією та елліністичними д-вами. В 65 до н. е. Г. підкорив Рим. У 2-6 ст. н. е. в Зх. Г. існувало Лазьке царство (Егрісі). В 3-4 ст. в Г. поширилося християнство. З 4 ст. Іверії довелося вести боротьбу проти агресії Сасанідського Ірану (див. Сасаніди). Згідно з договором 562 між Іраном і Візантією Лазіка (Егрісі) підпала під владу Візантії, вплив якої на поч.7 ст. поширився і на Картлі. З серед. 7 до 9 ст. значну частину тер. Г. захопили араби. В кін. 8 - на поч. 9 ст. виникли великі феод. князівства; міжусобна боротьба між ними завершилась у 2-й пол. 10 - на поч. 11 ст. об'єднанням груз. земель у єдину феод. д-ву на чолі з Багратом III (975-1014). У 6-10 ст. в основному завершився процес формування груз. народності. 11-12 ст.- період найбільшої політ. могутності та розквіту економіки й культури феод. Г За царювання Давида Будівника (1089-1125) Г., успішно відбивши навалу турків-сельджуків, визволила значну частину Закавказзя - Ширван і Пн. Вірменію, приєднавши їх до себе. В роки правління Георгія III (1156-84) і Тамар (1184-1213) Г. стала однією з найсильніших д-в Закавказзя і Близького Сходу. Високого ступеня розвитку досягли феод. відносини. В 12 ст. завершився процес закріпачення селян. За тих часів посилилися культур.-екон. та політ. зв'язки Г. з Київською Руссю. В 2-й чверті 13 ст. Г. підкорили монголо-татаои, які завдали їй великих руйнувань. Навала Тімура в 2-й пол. 14 ст. ще більше сплюндрувала країну. Посилилася феод. роздробленість. У кін. 15 ст. Г. розпалася на незалежні царства - Картлійське, Кахетинське, Імеретинське та князівство Самцхе-Саатабаго (Пд. Г.). У 16 - на поч.17 ст. в Імеретинському царстві виділилися незалежні князівства - Мегрелія, Гурія і Абхазія. В 16-18 ст. Г. стала ареною боротьби між Іраном і Туреччиною за панування на Закавказзі. Груз. народ героїчно боровся проти загарбників. У 1625 в Картлі під керівництвом Г. Саакадзе спалахнуло повстання проти Іран. панування. В 1659 повстало населення Кахеті. Зв'язки Г. з Росією, що були перервані в період монг.-тат. навали, в кін. 15 ст. відновились, а в 16-18 ст. стали регулярними. Груз. правителі не раз зверталися до рос. уряду з проханням про подання Г. військ. допомоги і про спільні дії проти Туреччини й Ірану. В кін. 17 ст. в Москві виникла груз. колонія, де знайшла притулок значна кількість політ. і культурних діячів Г. (зокрема, Д. Гурамішвілі). Україна в 18 ст. стала для багатьох грузинів, які оселилися на тер. Полтавського, Миргородського, Лубенського та ін. полків, другою батьківщиною. Зміцнення рос.-груз. відносин у 2-й пол. 18 ст. завершилося укладенням 1783 в Георгієвську дружнього договору-трактату між Росією та Картлійсько-Кахетинським царством про встановлення протекторату Росії над Сх. Г. В 1801 Сх. Г. приєдналася до Росії. Слідом за цим, до 1810, відбулося приєднання Зх. Г. (1803 - Мегрелії, 1804 - Імеретії, 1810 - Абхазії).

В результаті рос.-тур. війни 1877- 78 до складу Росії увійшла Аджарія. Приєднання Г. до Росії мало прогресивне значення. Воно було єдиним порятунком від агресії Туреччини та Ірану, панування яких загрожувало груз. народові фіз. знищенням. Включення в госп. життя Росії, що ставала на шлях капіталістичного розвитку, сприяло соціально-екон. прогресові Г. Утиски царизму і тяжкий гніт кріпосництва викликали в Г. масові сел. виступи. Це змусило царський уряд скасувати 1864-71 в Г. кріпаччину. Розвиток капіталістичних відносин, політ. і екон. консолідація Г. створили передумови для завершення формування груз. бурж. нації. Рос. визвольний рух мав вплив на груз. передову громадськість, яку очолювали революц. демократи й письменники І, Чавчавадзе, А. Церетелі, Г. Церетелі та ін., які здобули освіту в Росії і прилучилися до революц. ідей В. Г. Бєлінського, М. О. Добролюбова, М. Г. Чернишевського, Т. Г. Шевченка. В 70-х pp. у Г. зародився народницький рух. У 80-90-х pp. виникли робітн. гуртки в Батумі, Кутаїсі та ін. містах. Робітн. рух у Г. з самого початку мав інтернац. характер. Першими пропагандистами ідей марксизму серед робітників у Г. були рос. соціал-демократи С. Я. Аллілуєв, М. І. Калїнін, В. К. Курнатовський та ін. В 1892 в Г. оформилася с.-д. орг-ція "Месаме дасі" ("Третя група"). В 90-х pp. під впливом революц. соціал-демократії робітн. рух набрав організованого характеру. В 1900- 02 відбулися великі страйки на підприємствах Тбілісі, в Чіатурському пром. р-ні, в Батумі (див. Батумський страйк і демонстрація 1902). В Баку 1901 почала виходити перша груз. ленінсько-іскрівська газ. "Брдзола" ("Боротьба"). В 1901 в Тбілісі створено к-т РСДРП. У березні 1903 відбувся І з'їзд с.-д. орг-цій Кавказу, який оформив Кавказ. союзний к-т РСДРП, до складу якого 1903- 06 входили П. І. Махарадзе, Й. В. Сталін, С. Г. Шаумян та ін. Пролетаріат Г. брав участь у Загальному страйку на Півдні Росії 1903. В період революції 1905-07 в Г. розгорнулась революц. боротьба робітників і селян. Після повалення царського самодержавства в лютому 1917 в Г. виникли Ради робітн. і сел. депутатів, більшість у яких захопили меншовики та есери. 9 (22).ПІ 1917 створено Особливий Закавказ. к-т (ОЗАККОМ) - орган бурж. Тимчасового уряду. В Г., як і в усій Росії, встановилося двовладдя. Перемога Великої Жовтн. соціалістич. революції поклала початок соціальному й національному визволенню груз. народу. 15(28).ХІ 1917 блок контр-революц. сил організував замість ОЗАККОМу Закавказ. комісаріат. Владу в Г. захопили меншовики. Більшовики продовжували боротьбу в умовах підпілля. Створений у лютому 1918 контрре-волюц. Закавказ. сейм оголосив Г. незалежною республікою. В результаті антинар. політики бурж. уряду порушилися екон. зв'язки Г. з Росією. В 1-й пол. 1918 в Г. відбулися збройні повстання трудящих проти меншовицького уряду. Щоб зберегти владу, меншовики пішли на зговір з інтервентами. В квітні 1918 тур. війська окупували Каре, Ардаган, Батумі. В кін. травня - на поч. червня 1918 до Г. вступили нім. війська. 4.VI 1918 груз. меншовицький уряд уклав договір з Туреччиною, згідно з яким до останньої відходила частина тер. Г. У грудні 1918 на зміну тур. і нім. військам прибули англ. окупанти; вони залишалися в Г. до липня 1920. В 1919 більшовики Г. під керівництвом Г. К. Орджонікідзе почали підготовку збройного повстання. В жовтні - листопаді 1919 повстали трудящі більшості повітів Г. Зміцнення Рад. Росії, вимоги нар. мас змусили груз. меншовицький уряд укласти 7.V 1920 договір з РРФСР, за яким він повинен був розірвати зв'язки з рос. контрреволюцією, вивести з Г. іноз. війська. Повноважним представником РРФСР в Г. було призначено С. М. Кірова. В травні 1920 створено Комуністичну партію Г. Представники груз. народу героїчно відстоювали молоду владу Рад на всіх фронтах громадян. війни. На Україні проти контрреволюції боролися Г. К. Орджоні-кідзе, В. С. Кіквідзе, Л. Й. Картвелішвілі та ін. Сини укр. народу самовіддано билися за перемогу Рад. влади в Г.

Вночі проти 12.ІІ 1921 у Борчалінському повіті почалося збройне повстання, яке незабаром охопило всю Г. 16.ІІ було створено ревком, який проголосив Г. Рад. Соціалістичною Республікою. Ревком звернувся по допомогу до Рад. Росії. 25.ІІ 1921 загони груз. повстанців разом з частинами Червоної Армії визволили Тбілісі, скинули меншовицький уряд і встановили Рад. владу. До кін. березня всю тер. Г. було очищено від меншовицьких військ. 16.ІІІ 1921 між РРФСР і Туреччиною підписано договір, за яким Батумі і пн. частину Аджарії повернуто Г. 21.V 1921 Груз. РСР уклала договір з

РРФСР про військ.-госп. союз. До складу Г. увійшли Адж. АРСР (16.VII 1921), Абх. АРСР(16.ХІІ 1921), Пд.-Осет. а. о. (20.IV 1922). 13.ІІІ 1922 Г. увійшла до Закавказької федерації, а 30.XII 1922 в її складі - до Союзу РСР. 5.ХІІ 1936 Г. безпосередньо ввійшла до складу Союзу РСР на правах союзної республіки. В результаті соціалістичного будівництва, успішного виконання перших п'ятирічок у Г. було здійснено індустріалізацію пром-сті, колективізацію с. г. й культур. революцію. Груз. народ консолідувався в соціалістичну націю. Під час Великої Вітчизн. війни 1941-45 груз. народ разом з усіма народами СРСР став на захист соціалістичної Батьківщини. В роки війни в Г. сформовано кілька нац. дивізій, що брали участь у битві за Кавказ 1942-43, у боях за визволення Таманського п-ова, Криму й на ін. ділянках фронту. Грузини-воїни були учасниками героїчної оборони Севастополя, Одеси, Києва та ін. міст. Грузини брали участь у партизанському русі, зокрема на Україні (напр., однією з партизанських частин командував Д. І. Бакрадзе), в Русі Опору народів Європи. За бойові подвиги 137 чол. з Г. удостоєно звання Героя Рад. Союзу (з них 15 чол.- за форсування Дніпра 1943). Понад 240 тис. воїнів та учасників партизанського руху нагороджено орденами і медалями СРСР. У роки повоєнних п'ятирічок трудящі Г. під керівництвом КПРС успішно працювали над завершенням побудови соціалізму в країні, дальшим розвитком економіки й культури республіки. Зміцнилися зв'язки з народами СРСР, у т. ч. з українським. Проявом цих зв'язків є розмах соціалістичного змагання між гірниками Чіатури і Нікополя, Ткібулі й Донбасу, між трудівниками Генічеського р-ну (Херсон. обл.) і Махарадзевського р-ну (Груз. РСР) та ін. Трудящі Г., як і всі рад. народи, беруть активну участь у створенні матеріально-тех. бази комунізму. Г. нагороджено 2 орденами Леніна (1935, 1965), орденами Жовтневої Революції (1971), Дружби народів (1972).

Е. В. Хоштаріа.

Комуністична партія Грузії створена в травні 1920 під назвою Комуністична партія (більшовиків) Грузії - КП(б)Г. З жовтня 1952 має сучас. назву. На 1.І 1978 налічувала 331 282 члена і кандидата в члени партії. Черговий, XXV з'їзд відбувся 22-24.І 1976. Перший секретар ЦК Компартії Грузії - Е. А. Шеварднадзе (з 1972). ЛКСМ Грузії засн. в серпні 1920. На 1.І 1978 в її лавах було 692 647 комсомольців.

Профспілки Грузії на 1.І 1978 налічували понад 2 млн. чоловік.

Народне господарство. Г. -індустр.-агр. республіка. Нар. г-во Г. є складовою частиною єдиного народногосподарського комплексу СРСР. Виділяється видобуванням марганцевих руд, виробн. феросплавів, сталевих труб, електровозів, вантажних автомобілів, металорізальних верстатів, деяких електротех. виробів і приладів, ряду харч. продуктів - чаю, цитрусів, тютюну, вин, ефірних і тунгової олії тощо. В 1977 у валовому сусп. продукті республіки частка пром-сті становила 60,3%, с. г.- 20,0%, буд-ва -9,5%, транспорту і зв'язку-2,8%. Капіталовкладення в нар. г-во Г. 1977 становили 1548 млн. крб. (1965 - 758 млн. крб.). Продуктивність праці 1977 зросла проти 1965: в пром-сті - в 1,9 раза, в с. г.- в 1,9 раза, в буд-ві - в 1,54 раза. Нац. доход республіки збільшився за 1971-77 в 1,45 раза. Виплати й пільги з сусп. фондів споживання зросли за 1971-77 на 52%, роздрібний товарооборот - на 50%. За цей час введено в дію 12 129 тис. м2 житл. площі. Союзне значення має курортне г-во Г. на узбережжі Чорного м. і в гірських районах.

Промисловість. У структурі пром-сті Г. важливого значення набув комплекс галузей важкої індустрії. В поєднанні з інтенсивним с. г. союзне значення має харч. пром-сть республіки, яка разом із легкою виробляє бл. 60% валової продукції всієї пром-сті. Електроенергетика представлена в основному гідроелектростанціями (Інгурі ГЕС, ЗАГЕС, Ріоні ГЕС, Храмі ГЕС, Ладжанурі ГЕС, Гу-маті ГЕС, Варціхе ГЕС та ін.) і тепловими електростанціями (Тбіліська, Ткварчельська ДРЕС та ін.). Енергосистема Г. входить до Закавказької енергосистеми, яку підключено до Єдиної енергосистеми Європ. частини СРСР. Осн. галузь гірничорудної пром-сті -марганцеворудна (район Чіатури); видобувають і вугілля (Ткібулі, Ткварчелі), руди кольорових металів, барит, гумбрин, діатоміт тощо. За роки Рад. влади створено чорну металургію (з-ди: металург. у Pyставі та феросплавів у Зестафоні), хім. (Руставі, Кутаїсі), нафтопереробну (Батумі) пром-сть. Новою галуззю є видобування і збагачування мідно-поліметалевих руд (Маднеулі). Машинобудування й металообробка представлені великими підприємствами авто-, електровозе-, авіа-, верстатобудування, електротех. і приладобудівної пром-сті, с.-г. машинобудування (Тбілісі, Кутаїсі, Руставі, Батумі, Поті). З буд. матеріалів у Г. виробляють цемент, шифер, стінові блоки, залізобетонні вироби тощо. Є підприємства лісової, деревообр. пром-сті, поблизу Зугдіді - целюлозно-паперовий комбінат. Осн. галузі легкої пром-сті: шовкова, вовняна, бавовняна, трикотажна, шкіряно-взут. (Тбілісі, Кутаїсі, Батумі, Горі та ін.). У харч. пром-сті Г. значну питому вагу має виробн. чаю (понад 80 чайних ф-к у Зх. Грузії), вина, тютюну, плодових консервів. Широко налагоджено розливання місц. мінеральних вод, особливо з Боржомського джерела. Сільське господарство. Осн. галуззю с. г. є землеробство, що спеціалізується на вирощуванні субтропічних культур (чай, лимони, мандарини), винограду та овочів і дає майже вдвоє більше продукції за вартістю, ніж тваринництво. Заг. обсяг продукції с. г. 1977 зріс проти 1960 в 2 рази, а порівняно з 1970 - на 33%. На кін. 1977 в республіці було 698 колгоспів, у т. ч. 4 риболовецькі, і 416 радгоспів. Площа зрошуваних земель (в основному на Сх. республіки) 1977 становила 392 тис. га. Зрошувальні системи - Самгорська, Тіріпонська, Алазанська, Совмашвельська, Мухранська; будується (1979) Верхньоалазанська зрошувальна система. Осушено (включаючи землі Колхіди) 153 тис. га. Гірський рельєф обмежує землеробські площі, тому с.-г. угіддя Г. 1977 становили тільки 44,3% тер. республіки (3,1 млн. га), з них орні землі - 11,4% (0,8 млн. га). В субтропічній зоні вирощують чайні кущі, цитрусові (культивують у приморських районах), плодові (хурма, гранат, мушмула, фейхоа), тунг (Г.- єдиний в СРСР виробник високоякісної тунгової олії), благородний лавр, бамбук та ін. Під чайними плантаціями - 65,5 тис. га (95% заг. вироби. СРСР). Традиційна галузь с. г.- виноградарство. В 1977 площа плодоягідних насаджень досягла 175 тис. га (1940- 109 тис. га), виноградників - відповідно 139 тис. га (70 тис. га). Осн. зернові культури - кукурудза, пшениця; тех. - тютюн, соняшник, цукр. буряки, ефіроолійні. Тваринництво переважно м'ясо-молочного і м'ясо-вовнового напрямів. Поголів'я (тис, на 1.І 1978): великої рогатої худоби - 1531 (у т. ч. корів - 593), свиней - 827, овець і кіз - 2024. Вівчарство зосереджене здебільшого в гірських районах. Розвинуте птахівництво, а також шовківництво (переважно на Зх.). У 1977 було вироблено: м'яса(в забійній вазі)-138 тис. т, молока - 612 тис. т, яєць - 576 млн. шт., вовни - 5,1 тис. т. Парк с.-г. машин становив (тис. шт., кін. 1977): тракторів (фіз. одиниць) - 23,6, зернозбиральних комбайнів - 1,7. В республіці широко здійснюється спеціалізація і концентрація с.-г. виробн. на основі міжгосподарського кооперування і агропром. інтеграції. На кін. 1977 в Г. створено 275 міжгосп. підприємств та об'єднань, у т. ч. будівельних - 51, тваринницьких - 64.

Транспорт. У заг. вантажоо-бороті республіки 66% припадає на залізничний транспорт. Довжина з-ць заг. користування на кін. 1977 становила 1,42 тис. км. Територією Г. вздовж Чорного м. проходить з-ця Самтредіа - Цха-кая - Сухумі - Туапсе, а також частина гол. з-ці Закавказзя Баку - Батумі з відгалуженнями. Всі з-ці електрифіковано. Розвинутий мор. транспорт. Гол. порти: Батумі, Поті. Автошляхів (кін. 1977) - 21,7 тис. км, у т. ч. 18,3 тис км з твердим покриттям. Найважливіші автошляхи: Тбілісі - Орджонікідзе (Військово-Грузинська дорога), Батумі - Новоросійськ (Чорноморська дорога), Самтредіа - Тбілісі - Баку тощо. Авіалінії сполучають Г. з найбільшими містами країни. Діють нафтопровід Баку - Батумі (перший у. дореволюц. Росії), газопроводи Грозний - Тбілісі та Карадаг - Акстафа (Аз. РСР) з відгалуженням на Тбілісі, В Тбілісі - метрополітен. У десятій п'ятирічці в Груз. РСР передбачено: збільшити обсяг пром. продукції на 41%; забезпечити випереджаюче зростання електротех., верстатобуд., інструментальної та хім. пром-сті, дальший розвиток електроенергетики в основному за рахунок використання гідроенергоресурсів, завершити будівництво Інгурської ГЕС; розвивати легку й харч., особливо виноробну пром-сть; збільшити середньорічний обсяг валової продукції с. г. за п'ять років на 29% , а середньорічний збіо винограду - приблизно в 1,5 раза; здійснювати дальші роботи по зрошуванню земель, осушуванню Колхідської низовини; поліпшити використання меліорованих земель; забезпечити дальший розвиток курортних зон і туристичних баз на узбережжі Чорного м. і в гірських районах.

Г. Г Гвелесіані.

Охорона здоров'я. В 1977 в республіці було 51 тис. лікарняних ліжок - 101,3 ліжка на 10 тис. ж. (в 1913 було 2 тис. ліжок - 8 ліжок на 10 тис. ж.); мед. допомогу подавали 21,3 тис. лікарів - 42,3 лікаря на 10 тис. ж.(в 1913 - 461 лікар, тобто 1,8 лікаря на 10 тис. ж.) та 52,8 тис. осіб серед. мед. персоналу. Відомі бальнеологічні курорти - Цхалтубо, Боржомі, Тбілісі, приморські кліматичні - Гагра, Новий Афон, Піцунда, Сухумі, Кобулеті, гірськокліматичні - Абастумані та Бакуріані. Лікарів готує мед. ін-т у Тбілісі. Народна освіта, наукові та культурно-освітні заклади. До встановлення Рад. влади в Г. переважна більшість населення була неписьменною. В 1914/15 навч. р. діяло 1677 поч. шкіл (127,7 тис. учнів), 48 серед. навч. закладів, один вуз - Вищі жіночі курси (300 студенток). За роки Рад. влади Г. стала республікою суцільної письменності. В 1977/78 навч.р. в республіці діяло 4,2 тис. загальноосв. шкіл усіх видів (1 млн. учнів), 95 серед. спец. навч. закладів (52,9 тис. учнів). У 1977 профес.-тех. уч-ща підготували 29 тис.кваліфікованих робітників. У 19 вищих навч. закладах налічувалося 843 тис. студентів. Найбільші вузи: Тбіліський університет, Груз. політех. ін-т ім. В. І. Леніна, мед. ін-т, Груз. зооветеринарний навч.-дослідний ін-т, Академія мистецтв тощо. На 1000 чол., зайнятих у нар. г-ві, 802 мають вищу й серед. (повну й неповну) освіту. В республіці є Академія наук Грузинської РСР (103 академіки, дійсні члени і чл.-кор.; 42 наук. установи із 5477 наук. працівниками, зокрема 382 докторами і 1898 канд. наук, 1978). Усього в наук. установах і вузах республіки працюють 24,9 тис. науковців (1977). Функціонують 3,9 тис. масових б-к (27,9 млн.одиниць зберігання), 25 театрів, 2,4 тис. клубних закладів, 2 тис. кіноустановок, 87 музеїв (Держ. музей Г. ім. Джанащіа, Музей мистецтв Грузинської РСР, Картинна галерея Грузії тощо). Серед позашкільних закладів - палаци та будинки піонерів, станції юних техніків, натуралістів, дит. спорт. школи, парки культури і відпочинку школярів тощо.

Преса, радіомовлення, телебачення. В 1977 у Г. видано 2470 книг і брошур тиражем 17,7 млн. примірників, зокрема 1576 назв груз. мовою тиражем 14,3 млн. примірників; 74 журнали та ін. періодичні видання річним тиражем 31,4 млн. примірників; 142 газети разовим тиражем 3190 тис. примірників. Друковані органи ЦК Компартії Грузії: газ. "Сопліс цховреба" ("Сільське життя"), журн. "Сакартвелос комуністі" ("Комуніст Грузії"). Друковані органи ЦК Компартії Грузії, Верховної Ради і Ради Міністрів Груз. РСР: газ. "Комуністі", "Заря Вос-тока", "Радянська Грузія" (азерб. та вірм. мовами). З 1936 працює Груз. телеграфне агентство (Груз. ТАГ). Радіомовлення ведеться з 1927, телебачення - з 1956.

Література. Джерела груз. л-ри сягають у глибоку давнину, до часів поганства. Проте пам'ятки дохристиянської груз. л-ри до нас не дійшли. Велике значення для розвитку груз. л-ри мала усна нар. творчість. Відомі образи груз. фольклору - богоборець Амірані, закохані царевич Авесалом і пастушка Етері, злий демон Мурман, мудрець Міндіа, юнак Зураб. В л-рі 5-11 ст. переважали реліг. мотиви. Першою високохудож. пам'яткою оригінальної груз. агіографічної л-ри, яка дійшла до нас, є "Мучеництво Шушаніки" Я. Цуртавелі (5 ст.). З кінця 11 ст. розвивалася світська л-ра, особливо поезія. Створено такі худож. пам'ятки, як "Аміран-Дареджаніані" та "Вісраміані". Вершина цієї поезії - "Витязь у тигровій шкурі" Ш. Руставелі. Монгольське іго, навала персів і турків, розпад централізованої груз. монархії на ворогуючі між собою феод. царства й князівства надовго затримали розвиток груз. культури, зокрема л-ри. Протягом 17-18 ст. груз. л-ра переживала епоху Відродження, що характеризувалася гострою боротьбою проти сх. впливу, за утвердження і розвиток нар. основ духовної культури. Відомі поети того часу - Теймураз І, Арчил II, Вахтанг VI, Сулхан Саба Орбеліані, Давид Гурамішвілі, Бесікі (Віссаріон Габашвілі). У цей же час прославився поет-ашуг Саят-Нова. З поч. 19 ст. панівним напрямом у груз. л-рі став романтизм. Його представники - О. Чавчавадзе, Г. Орбеліані, Н. Бараташвілі та ін. З 50-х pp. 18 ст. почав переважати реалізм, першим представником якого був драматург Г. Еріставі. У той час виступали драматург 3. Антонов, прозаїки Л. Ардазіані і Д. Чонкадзе, поет Р. Еріставі. У 60-х pp. розвинувся критичний реалізм (І. Чавчавадзе, А. Церетелі, Н.Ніколадзе, Г. Церетелі, К. Лордкіпанідзе, С. Месхі). В груз. худож. л-рі 70-80-х pp. відображено народницький рух (Н. Ломоурі, К. Габашвілі, С. Мгалоблішвілі, І.Да-віштавілі та ін.). У 80-х pp. здобули популярність письменник-романіст О. Казбєгі і поет Важа Пшавела. З наростанням пролет. революц. руху в л-рі кін. 19 ст. переважали теми класової боротьби та ідеї соціалізму (Н. Ніношвілі, І. Євдошвілі, Ч. Лом-татідзе, Г. Кучишвілі). Серед письменників, що виступили на межі двох століть, найвідоміші: В. Баркові, А. Еріставі-Хоштарія, Д. Мегрелі, Д. Клдіашвілі. ПІ. Араг-віспірелі. В роки реакції виникла декадентсько-символістська група "Голубі роги". В той же час творчість Ш. Дадіані, Л. Кіачелі, Н. Лордкіпанідзе мала реалістичне спрямування. Напередодні Великої Жовтн. соціалістичної революції були популярними твори перших груз. пролет. письменників - С. Еулі, Вакелі, І. Лісашвілі, П. Самсонідзе та ін. Після встановлення Рад. влади в Г. (1921) почалася нова епоха в історії груз. л-ри. Перший період її розвитку характеризувався гострою ідеологічною боротьбою. З 2-ї пол. 20-х pp. кращі представники груз. л-ри відображали нову соціалістичну дійсність, героїчне революц. минуле груз. народу (Г. Табідзе, Г. Леонідзе, М. Джавахішві-лі, Л. Кіачелі, Й. Грішашвілі, С. Чиковані, Ш. Дадіані). В 30-і pp. в груз. л-рі остаточно утвердився як осн. творчий метод соціалістичний реалізм (К. Лордкіпанідзе, К. Г амсахурдіа, І. Абашидзе, Г. Абашидзе, О. Кутатпелі та ін.). В роки Великої Вітчизн. війни і в повоєнний період в груз. л-рі виступили поети Й. Нонешвілі, Р. Маргіані, X. Берулава, О. Че-лідзе, К. Каладзе, драматурги М. Бараташвілі, Г. Мдівані, прозаїки Д. ІПенгелая, Р. Джапарідзе, В. Аваліані та ін. В галузі літ. критики відомі В. Жгенті, Г. Джибладзе, III. Радіані, Л. Асатіані та ін. Спілка письменників з 1932. Груз.-укр. літ. зв'язки розвивалися з 17 ст. Яскравий вияв це знайшло у 18 ст. у творчості Д. Гурамішвілі. Укр. л-ру в Г. популяризували Л. Кецховелі, ПІ. Читадзе, Н. Ломоурі, Іасамані та ін., які навчалися в ун-тах у Києві та Харкові. Значним успіхом у Г. користувалися п'єси І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка в постановці укр. труп, які гастролювали в Г. Зближенню л-р сприяла діяльність М. Гулака і О. Нав-роцького, які в різний час жили в Г. Між 1903-13 у Г. перебувала Леся Українка. Вона підтримувала зв'язки з груз. діячами культури Ш. Читадзе, С. Хундадзе, була знайома з 3. Паліашвілі. Дружбі укр. і груз. рад. народів присвячені численні худож. твори. Груз. л-ра збагатилася на переклади творів Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, П. Тичини, М. Рильського, О. Довженка, М. Бажана, О. Гончара та ін.; українська - на твори Ш. Руставелі, Д. Гурамішвілі, Н. Бараташвілі, І. Чавчавадзе, А. Церетелі, О. Казбегі, Ш. Дадіані, Г. Леонідзе, С. Чиковані, Н. Думбадзе. Символом укр.-груз. дружби є спорудження пам'ятників Лесі Українці в Су рамі і Д. Гурамішвілі - в Миргороді. О. Барамідзе, Д. Гамезардашвглі.

Архітектура. На тер. Г. збереглися найдавніші пам'ятки архітектури: від епохи енеоліту - городище Ур-бнісі; бронзи й залізного віку - городище Нацаргора; від кін. 1-го тис. до н. е.- поч. н. е.- акрополь стародавньої столиці Мцхети, городище Вані в Зх. Г., скельні комплекси (печерне місто Унлісціхе). Різноманітна архітектура нар. житла (напр., дарбазі), В 5-6 ст. будувалися великі тринеф-ні склепінчасті базиліки (Болніський Сіон, 478-493, в Урбнісі, Анчісхаті в Тбілісі, обидві - 6 ст.). З 2-ї пол. 6 ст. споруджувалися великі центральнокупольні храми з тесаного каменю (храм Джварі поблизу Мцхети, 586/87 - 604; кафедрал Бана, 7 ст.), типу тетраконх (храм Цромі, 626- 634). Будівлі кін. 10-13 ст.- легкі, витягнуті вгору, з багатим декором на фасадах, розписами на внутр. стінах і склепіннях (храми в Кумурдо, арх. Сакоцарі; в с. Ошкі, обидва - 10 ст.; храм Баграта в Кутаїсі; 10-11 ст.; собори Алаверді, Светіцховелі в Мцхеті, арх. Арсукісдзе; храм в Самгавісі, будівничий І. Самтавнелі, всі -11 ст.; Гелатський монастир, засн. на поч. 12 ст.; церкви Бетаніа, Пітареті, 12-13 ст., та ін.). Від 12-ІЗ ст. збереглися печерні монастирі (Вардзіа, 12 ст., Давид Гареджа, 6, 12-13ст.); від 16-18 ст.- феод. городища (Гремі, 16 ст., в Кахеті), палаци, замки (Ананурі), фортеці (Кварасціхе). В 19 ст. архітектура поєднувала риси класицизму й нац. традиції, з 2-ї пол. ст. їй властивий і еклектизм. За рад. часів проведено грандіозні реконструктивні роботи в містах і багатьох с-щах. Виросли нові міста - Руставі, Ткварчелі та ін. Значне місце посідає курортне будівництво (в Цхалтубо, Боржомі, Гагрі, Піцунді та ін.). Кращі зразки груз. рад. архітектури: Будинок Уряду Груз. РСР (1938-53, арх. В. Кокорін, Г. Лежава), Палац спорту (1961, арх. В. Алексі-Месхішвілі та ін.), готель "Іверія" (1967, арх. О. Каландарішвілі та ін.), новий корпус Тбіліського університету (1970, архітектори М. Шалішвілі, Щ. Качкачишвілі), концертний зал філармонії (1971, арх. І. Чхенкелі), ресторан "Арагві" (70-і pp., арх.О. Мачабелі та ін.), усі - в Тбілісі; санаторій "Сухумі" в Сухумі (1976, арх. С. Цінцабадзе, Я. Кахіані). В 1934 засн. Спілку архітекторів Груз. РСР.

В. В. Берідзе.

Образотворче мистецтво. Найдавніші зразки образотворчого мистецтва Г. (керамічні й металеві худож. вироби) належать до епохи енеоліту. Високою худож. майстерністю відзначалося мист. часів Іберії та Колхіди. За доби феодалізму образотворче мистецтво Г. сприйняло від культурних центрів християнського Сходу (зокрема, Візантії) нові риси, зберігаючи, однак, і місц. традиції. В рельєфах стел, церк. фасадів і вівтарних огорож поряд із заново сприйнятими християнськими й багатьма дохристиянськими мотивами простежується еволюція від елліністичних традицій до нових пошуків пластичності (рельєфи храму Нікорцмінда, 1010-14; пластика на металі; тондо з Гелаті, "Св. Мамай", 11 ст.). У 12 ст. розквітло мистецтво багатого декоративного оздоблення (ікона Хахульської богоматері, серед. 12 ст., оправа Анчійської ікони майстерні Бека Опізарі, кін. 12 ст.), перегородчастої емалі. В оздобленні будівель широко використовували мозаїку (ранні зразки її належать до 5-7 ст.). Високого рівня в 10- 13 ст. досяг стінопис. З'явилися оригінальні цикли житій святих, портрети історичних осіб. Формувалися живописні школи, пов'язані з окремими провінціями або великими монастирями (розписи храмів Атени, 11 ст., Вардзіа, Кінцвісі, кін. 12 - поч. 13 ст.; мозаїка в Гелаті, 12 ст.). Відомі численні рукописні кодекси 11-13 ст., багато прикрашені заголовними буквами й мініатюрами. З пізніших рукописів найцікавіші ілюстровані списки поеми Ш. Руставелі "Витязь у тигровій шкурі" (17 ст.).

В 1-й пол. і серед. 19 ст. в Тбілісі розвивався станковий живопис, склалася школа портретного живопису. В кін. 19 ст. середньовічні традиції поступилися місцем новому реалістичному малярству, що правдиво відтворювало життя, порушувало соціальні й нац. проблеми (найвідоміші представники, які здобули освіту в Петербурзі та Москві або в Зх. Європі,- Р. Гвелесіані, О. Берідзе, Г. Габашвілі, М. Тоідзе). Зародилася кругла скульптура, насамперед портретна (Я. Ніколадзе). Наприкінці 19 - на поч. 20 ст. в цій галузі працював Н. Піросманашвілі. Після встановлення в Г. Рад. влади почався новий етап у розвитку образотворчого мистецтва. В 1922 засн. Академію мистецтв у Тбілісі. Становлення груз. рад. мистецтва проходило в боротьбі за реалістичне відображення докорінних перетворень у житті народу. В 20- 30-х pp. розвивалися такі жанри, як пейзаж (Д. Какабадзе, О. Цімакурідзе, О. Ахвледіані, Д. Гвелесіані) та портрет (К. Магалашвілі). Митці створювали картини на теми індустріалізації й соціалістичного перетворення села (І. Тоїдзе, К. Санадзе). Відзначалася своєрідністю творчість Л. Гудіашвілі, в якій переважали казково-алегоричні сюжети. В 30-х pp. багато художників зверталися до істор.-революц. тематики (М. Тоїдзе, У. Джапарідзе, А. Кутателадзе); успішно розвивалася книжкова графіка (Л. Гріголія), ілюстрація (С. Кобуладзе, Т. Абакелія, І. Габашвілі), станкова графіка. Поряд з портретним бюстом (Я. Ніколадзе, М. Канделакі) розвивалася монумент. скульптура, рельєф (Т. Абакелія, К. Мерабішвілі, В. Топурідзе). Успіхів досягнуто в галузі театр.-декораційного мистецтва (В. Сідамон-Еріставі, Д. Какабадзе, 1. Гамрекелі, О. Ахвледіані). В роки Великої Вітчизн. війни 1941-45 розвинулися агітаційний плакат і живопис на військ-. патріотичні теми. З 2-ї пол. 50-х pp. посилився інтерес до нар. мистецтва, до декоративно-монументального вирішення творів (Р. Стуруа, К. Махарадзе). Розвивалася тематична картина (Г. Тотібадзе, Д. Хахуташвілі, Р. Тордія), портрет (О. Бандзеладзе, 3. Ніжарад-зе), пейзаж (Е. Каландадзе, Дж. Хундадзе), книжкова й станкова графіка (Д. Габашвілі, Д. Лолуа, Д. Нодія, Р. Тархан-Моураві, Б. Бердзенішвілі). В галузі монументальної та портретної скульптури виступили Т. Асатіані, М. Бердзенішвілі, М. Мерабішвілі, Г. та І. Очіаурі; мистецтва мозаїки - 3. Церетелі; карбування на металі- І. Очіаурі, Г. Габашвілі, І. Коїава; кераміки - 3. Майєурадзе, А. Какабадзе. В галузі театр.-декораційного мистецтва відомі роботи С. Вірсаладзе, П. Лапіашвілі, Ю. Чікваїдзе та ін. Між Груз. РСР і УРСР здійснюються обміни худож. виставками (напр., виставка груз. театр.-декораційного мист. у Києві, 1978). Спілку художників Г. засновано 1933.

В. В. Берідзе.

Музика. Історія груз. муз. культури сягає в глибину тисячоліть. Муз. фольклор характеризується поліфонічним багатоголосим хоровим складом, розмаїттям форм, жанрів, ладово-інтонаційних зворотів. Відзначаються різноманітністю нар. танці (картулі, перхулі, церулі, хорумі та ін.). Серед нар. муз. інструментів: чонгурі, пан-дурі, гудаствірі (волинка) та ін. З 4 ст. на основі нар. багатоголосся розвивався церк. спів. У 10 ст. зародилася профес. гімнографічно-композиторська школа, склалося давньогруз. нотне письмо. В 12-13 ст. розвивалася світська музика. Після 1801 встановилися постійні зв'язки з рос. та європ. муз. культурами. В 1851 в Тбілісі відкрито оперний театр (1919 тут уперше поставлено груз. класику: "Оповідь про Шота Руставелі" Д. Ара-кішвілі, "Абесалом і Етері" 3. Паліашвілі, "Кето і Коте" В. До-лідзе). В 1873 за ініціативою співака X. Саванелі і піаніста А. Мізаидарі засновано хорові, згодом муз. курси (з 1886 - муз. уч-ще). Було організовано перший груз. етногр. хор (Л. Агнішвілі, 1885), створено філармонічне т-во (1905), консерваторію (1917), оперну студію (1919). Після 1921 настало піднесення груз. нац. культури. Створено опери "Даїсі" (1923) та "Латавра" (1928) 3. Паліашвлі, "Дареджав підступна" М. Ба-ланчивадзе (остаточний варіант, 1926), "Оповідь про Тарієля" Щ, Мшвелідзе (1946), "Міндія" (1961), "Викрадення місяця" (1977) О. Тактакішвілі та ін.; балети - "Серце гір" А. Баланчивадзе (1938), "Горда" Д. Торадзе (1949), "Отелло" А. Мачаваріані (1957), "Демон" С. Цінцадзе (1961), "Гамлет" Р. Габічвадзе (1971) та ін. У жанрі оперети працюють Ш. Мілорава, Г. Цабадзе, Р. Лагідзе, Н. Гудіашвілі. В розвиток симф., кантатно-ораторіальної, камерної музики значний внесок зробили А. Баланчивадзе, А. Мачаваріані, Д. Торадзе, О. Тактакішвілі, С. Цінцадзе, Р. Габічвадзе, Р. Лагідзе та ін. Серед виконавців -співаки: О. Інашвілі, П. Аміранашвілі, М. Аміранашвілі, Д. Андгуладзе, 3. Анджапарідзе, Л. Чконія; майстри балету: В. Чабукіані, Н. Рамішвілі, І. Сухішвілі; диригенти: І. Паліашвілі, О. Дімітріаді та ін. У Г. працюють: академічний геатр опери та балету ім. 3. П Паліашвілі (з філіалом у Кутаїсі), театр муз. комедії ім. В. Абашидзе, симф. оркестр, струнний квартет Г., Засл. академічний ансамбль нар. танцю Груз. РСР, філармонія, естрадний оркестр "Реро", вокально-інструм. ансамбль "Орера", консерваторія, хореографічне й музичні уч-ща. Спілку композиторів Груз. РСР засн. 1932. Муз. зв'язки між Україною і Г. мають давні традиції. В Грузинському акад. театрі опери та балету ім. 3. П. Паліашвілі йшли укр. опери "Тарас Бульба" М. Лисенка (1932, 1972), "Богдан Хмельницький" К. Данькевича (1954). В укр. театрах поставлено опери "Даїсі" (1938 - Київ, 1973 - Харків) та "Абесалом і Етері" (1931- Харків, 1967 - Київ) 3. Паліашвілі, балети "Серце гір" А. Баланчивадзе (1940 - Київ, 1941 - Харків), "Отелло" А. Мачаваріані (1964 - Одеса), комічну оперу "Кето і Коте" В. Долідзе (1938, Київ. театр оперети, 1955 - Одес. театр муз. комедії).

В. О. Гвахарія.

Театр. Театр. мист. Г. зародилося в нар. обрядових святах. У давнину в Г. існували різні види нар. театру - берикаоба (нар. театр масок), кеєноба (масові карнавальні свята), сахіоба (палацовий театр) та ін. У 2-й пол. 18 ст. виникли шкільні театри в Тбілісі й Телаві, в яких, зокрема, ставились драми Ф. Прокоповича, Д. Ростовського. В 1790 при дворі царя Іраклія II засновано світський театр на чолі з Г. Авалішвілі. В 1795 всі актори театру загинули в битві з Іран. полчищами. Профес. театр виник знову лише 1850. В ньому ставилися п'єси засновника театру Г. Еріставі. В 1845 в Г. відкрито рос.-укр. драм. театр, до якого акторів запрошували з Таганрога, Харкова, Сімферополя, Одеси та ін. міст. У репертуарі, зокрема, були п'єси І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, Я. Кухаренка. В 1856-57 за сатиричне антиурядове спрямування репертуару театри було закрито. Революц. демократи І. Чавчавадзе та А. Церетелі відновили театри в Тбілісі (1879) і Кутаїсі (1880). В кін. 19 - на поч. 20 ст., в період піднесення робітн. руху виникли нар. театри в Тбілісі, Батумі, Чіатурі. Високого ідейно-худож. рівня досягло нац. Театр. мистецтво Г. після встановлення Рад. влади (1921). Велике значення для театр. мист. Г. мала діяльність основоположників і реформаторів груз. сцени К. Марджанішвілі та О. Ахметелі, акторів В. Абашидзе, Ш. Гамбашидзе, H. Гоцірідзе, Е. Черкезішвілі, У. Чхеїдзе. Серед провідних театрів Г.: Театр ім. Шота Руставелі (засн. 1921), Театр ім. К. Марджанішвілі (засн. 1928 в Кутаїсі), Рос. драм. театр ім. О. Грибоєдова, Театр вірм. драми ім. С. Шаумяна, груз. і рос. ТЮГи, Груз. ляльковий театр, експериментальний молодіжний театр-студія в замку Метехі, всі - в Тбілісі, театри в Кутаїсі (ім. Л. Месхішвілі), Сухумі (груз. та абх. трупи), Цхінвалі (груз. і осет. трупи), Батумі (ім. І. Чавчавадзе), Горі, Телаві, Зугдіді, Поті, Руставі та ін. містах. На сценах театрів Г. йдуть п'єси класичних і сучас. груз. драматургів, твори західно-європ., рос. і укр. авторів (зокрема, М. Куліша, Микитенка, Кочерги, Корнійчука, Галана та ін.). Серед визначних діячів - нар. артисти СРСР В. Анджапарідзе, А. Васадзе, В. Годзіашвілі, С. Закаріадзе, А. Хорава, Д. Алексідзе,

I. Антадзе, А. Чхартішвілі та ін. Театр. ін-т ім. Ш. Руставелі (з 1939), Груз. Театр. т-во (з 1945) - в Тбілісі. Здавна розвиваються груз.-укр. театр. зв'язки. В Г. гастролювали укр. трупи М. Старицького (1889), М. Кропивницького (1890), Г. Деркача (1892), М. Садовського і М. Заньковецької (1897), О. Суслова і О. Суходольського (1895, 1896, 1907), Д. Гайдамаки (1915) та ін. У 1919 К. Марджанішвілі - перший комісар Київ. театрів поставив на сцені київ. Театру "Соловцов" "Фуенте овехуна" Лопе де Веги. В 1931 на Декаді укр. мист. в Г. виступав Харків. театр "Березіль". У Г. гастролювали Київ. театр ім. 1. Франка (1936), Харків. театр ім. Т. Шевченка (1939), Запоріз. театр ім. М. Щорса (1948), Львів. театр ім. М. Заньковецької (1954), Дніпроп. театр. ім. Шевченка (1961). На Україні виступали Театр ім. Ш. Руставелі (1930, 1939, 1960) і Груз. Держ. театр (1930). В репертуарі груз. театрів - п'єси укр. авторів (І. Франка, О. Корнійчука), в укр. театрах - груз. (ТТТ. Дадіані, М. Бараташвілі, А. Шервашидзе).

Н. М. Шалуташвілі.

Кіно. Перші кінознімання в Г. здійснили 1908-10 В. Амашукелі та О. Дігмелов. У 1921 при Наркомосі Груз. РСР було організовано кіносекцію, 1938 перейменовану на Тбіліську кіностудію (з 1953-"Грузія-фільм"), У 1921 вийшов перший груз. рад. худож. фільм "Арсен Джорджіашвілі", в 1923 -- перша рад. героїко-пригодницька стрічка "Червоні дияволята" (реж. обох - І. Перестіані). Видатний твір "німого" кіно - "Елісо" (1928, реж. М. Шенгелая). В роки Великої Вітчизн. війни поставлено фільми: "Георгій Саакадзе" (1943, реж. М. Чіаурелі), "Щит Джургая" (1944, реж. С. Долідзе, Д. Ронделі). Новий етап у розвитку груз. кіно почався в серед. 50-х pp. Фільми: "Вони спустилися з гір" (1955, реж. М. Санішвілі), "Батько солдата" (1965), "Саджанці" (1975, реж. обох - Р. Чхеїдзе), "Я, бабуся, Іліко та Іларіон" (1962), "Благання" (1968), "Древо бажань" (1977, реж. усіх - Т. Абуладзе), "Хевсурська балада" (1965, реж. Ш. Маиагадзе), "Піросмані" (1969, реж. Г. Шенгелая), "Листопад" (1968), "Жив співучий дрізд" (1974, реж. обох - О. Іоселіані), "Сади Семіраміди" (1972, реж. С. Долідзе - про дружбу укр. та груз. колгоспів). Серед режисерів документального і наук.-популярного кіно - Г. Асатіані, Д. Абашидзе, І. Канделакі. Актори груз. кіно: Н. Вачнадзе, B. Анджапарідзе, М. Геловані, C. Закаріадзе, Л. Абашидзе, С. Чіаурелі. В 1957 засновано Спілку кінематографістів Грузинської РСР. Іл. див. на окремому аркуші, с. 448-449.

Літ.: Ленін В. ї. Повне зібрання творів: т. 42. Промова на засіданні Пленуму Московської Ради робітничих і селянських депутатів 28 лютого 1921 p.; т. 43. Товаришам комуністам Азербайджану, Грузії, Вірменії, Дагестану, Горської республіки. 14 квітня 1921 p.; Советский Союз. Грузия. М., 1967: Очерки истории Коммунистической партии Грузин. 1883-1970. Тбилиси, 1971; История Грузин, т. 1 - 3. Тбилиси, 1962 - 73: Эсанашвили В. Г. В. И. Ленин и Грузия. Тбилиси, 1970; Чхеидзе С. История Грузин. Пер. с груз. Тбилиси, 1976; Из истории украинско-грузинских связей. К., 1971; Гвазава-Санадзе Л. А. Вони билися за Дніпро. Пер. з груз. К., 1977; Дзоценідзе Г. С. Грузинська Радянська Соціалістична Республіка. К., 1972; Гуния А. Л. Грузинская ССР к 60-летию Великого Октября. Индустрия. Тбилиси, 1977; Кахетелидзе М. К. Грузинская ССР к 60-летию Великого Октября. Сельское хозяйство. Тбилиси, 1977; Народное хозяйство СССР за 60 лет. Юбилейный статистический ежегодник. М., 1977; Барамидзе А., Радиани Ш., Жгенти Б. История грузинской литературы. Тбилиси, 1958; Імедадзе В. К. Т. Г. Шевченко і Грузія. К., 1963; Райдужними мостами. К., 1968; История грузинской советской литературы. М., 1977; Беридзе В. В. Грузинская архитектура с древнейших времен до начала XX века. Альбом. Тбилиси, 1967; Апакидзе А. Города древней Грузии. Тбилиси, 1968; Урушадзе И. А. Искусство Грузинской ССР. М., 1967; Аладашвили Н. А. Монументальная скульптура Грузин. М., 1977; Кикнадзе Н. Г. Современная грузинская керамика и гобелен. Тбилиси, 1977; Грузинская музикальная культура. М., І957; Торадзе Г. Г. Композиторы Грузин. Тбилиси, 1973; Джанелидзе Д. С. Грузинский театр с древнейших времен до второй половини XIX века. Тбилиси, 1959; Шалуташвили Н. Н. Страницы великой дружби. К., 1966; Спектакль, звавший в бой. К., 1970.

Грузинська радянська соціалістична республікаГрузинська радянська соціалістична республікаГрузинська радянська соціалістична республікаГрузинська радянська соціалістична республікаГрузинська радянська соціалістична республікаГрузинська радянська соціалістична республікаГрузинська радянська соціалістична республікаГрузинська радянська соціалістична республікаГрузинська радянська соціалістична республікаГрузинська радянська соціалістична республікаГрузинська радянська соціалістична республікаГрузинська радянська соціалістична республікаГрузинська радянська соціалістична республіка

 

Схожі за змістом слова та фрази