Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow орг-ощ arrow ОХОРОНА КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ
   

ОХОРОНА КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

- 1) Комплекс заходів з обліку (виявлення, наук, вивчення, класифікація, держ. реєстрація), захисту, збереження, належ, утримання, відповід. використання, консервації, реставрації, реабілітації і музеєфікації об'єктів культурної спадщини. В Україні прав, основою регулювання сусп. відносин у сфері О. к. с. є Конституція, Основи зак-ва України про культуру (1992), Закони «Про музеї та музейну справу» (1995), «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» (1999) і «Про охорону культурної спадщини» (2000), Положення про Державний реєстр національного культурного надбання (затв. КМ України 12.VIII 1992), указ Президента України «Про національні заклади культури» (1994), розпорядження КМ України «Про деякі заходи щодо зберігання і захисту зосереджених в організаціях, на підприємствах, у наукових установах зібрань художніх виробів, наукових колекцій, які становлять історичну, наукову і художню цінність» (1994), Положення про Міністерство культури і мистецтв України (1995), міжнар. договори тощо.

Ст. 14 Основ зак-ва України про культуру встановлює, що д-ва в особі її органів влади та управління дбає про збереження і використання культур, цінностей країни, забезпечує охорону пам'яток історії та культури, захист історичного середовища України. У Законі «Про охорону культурної спадщини» зазначається, що юрид. та фіз. особи зобов'язані забезпечувати збереження пам'яток, якими вони користуються. Власники та особи, які набули права володіння, користування чи управління об'єктами культур, спадщини, зобов'язані укладати з органами О. к. с. охоронні договори. Порядок їх укладання затверджується КМ України. Законом встановлено порядок утримання та режим використання пам'яток і, зокрема, зазначається, що власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належ, стані, захищати від пошкоджень, руйнування або знищення. Якщо власник, користувач або особа, котра набула права управління, не в стані самостійно забезпечити охорону пам'ятки, то орган О. к. с. може вжити необхід. заходів охорони (у повному обсязі чи частково їх профінансувавши). Забороняється зносити, змінювати, переміщувати (переносити) на ін. місця пам'ятки, їхні частини, пов'язане з ними рухоме і нерухоме майно. Такі дії допускаються як виняток тільки з дозволу КМ України. Крім того, законом забороняється будь-яка діяльність, що створює загрозу пам'яткам. У цих випадках приписи органів О. к. с. є обов'язковими для виконання всіма юрид. та фіз. особами. Вимоги органів протипожежної, сан., екол. охорони та ін. заінтересованих органів щодо умов утримання чи використання пам'яток не можуть приводити до змін пам'яток і не повинні погіршувати їх істор., естет., мист., наук, чи художню цінність. Роботи з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації тощо повинні здійснюватися тільки за наявності письм. дозволу центр, органу викон. влади у сфері О. к. с. на підставі погодженої з ним наук.-проектної документації. Захист традиц. середовища і території, на якій знаходяться пам'ятки, є складовою О. к. с. Охороні підлягають: археол. території, зони охорони пам'яток, істор. ареали населених місць, заповідники. Закон визначає їх статус, встановлює прав, режим і порядок проведення на них археол. розвідок, розкопок та ін. земельних робіт. Інформація щодо об'єктів культур, спадщини, розташованих на археол. території, центр, органом викон. влади у сфері О. к. с. може бути визнана конфіденційною. За недотримання вимог зак-ва про О. к. с. винні (юрид. і фіз. особи) можуть бути притягнені до матеріальної, дисциплінарної, адм. та крим. відповідальності.

2) Система тех., охорон., профілакт., режимних, операт.-розшукових та ін. заходів, спрямованих на забезпечення безпеки (охорони) об'єктів культур, спадщини від протиправних посягань. Обов'язки з охорони істор. і культур, пам'яток покладено на правоохор. органи, зокрема на Держ. службу охорони при МВС України (пост. КМ України «Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів, державної та інших форм власності» від 10.VIII 1993). Цією ж постановою затв. Перелік об'єктів, що підлягають обов'язковій охороні, до яких, зокрема, віднесені: держ. музеї, картинні галереї, історико-культурні заповідники, ін. важливі об'єкти культури, де зберігаються істор. і культурні цінності загальнодерж. значення. Держ. служба охорони укладає договори на охорону об'єктів з суб'єктами різних форм власності, визначає за узгодженням з власником майна або уповноваженими органами і гр-нами вид охорони для її організації (міліцейська воєнізована; за допомогою пунктів централіз. охорони; патрулювання та ін.). Службою здійснюється комплекс правоохор. і контролюючих заходів щодо забезпечення режиму охорони власності, надійності й працездатності засобів охорон, сигналізації, інспектування відомчої охорони тощо.

Літ.: Акуленко В. І. Охорона пам'яток культури в Україні: 1917-1990. К., 1991.

О. В. Бакаев.

 

Схожі за змістом слова та фрази