Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow плат-пон arrow ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЗЛОЧИНИ ДЕРЖАВНІ 1927
   

ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЗЛОЧИНИ ДЕРЖАВНІ 1927

— нормат.-прав. акт, прийнятий ЦВК СРСР 25.ІІ 1927. Повна назва — «Положення про злочини державні (контрреволюційні й особливо для Союзу РСР небезпечні злочини проти порядку врядування)». Складалося з двох розділів: «Про злочини контрреволюційні» (ст. 1 — 14) та «Про особливо для Союзу РСР небезпечні злочини проти порядку врядування» (ст. 15—27). Уст. 1 містилося заг. визначення поняття «контрреволюційний злочин» як будь-яке діяння, спрямоване на повалення, підрив або ослаблення влади роб.-сел. рад і обраних ними на підставі Конституції СРСР і конституцій союз, республік роб.-сел. урядів СРСР, союз, і авт. республік або на підрив чи ослаблення зовн. безпеки СРСР та осн. господарських, політ, і нац. здобутків пролетар, революції. У ст. 2—14 розкривалися поняття та ознаки окр. контррев. злочинів. Серед них — зв'язки з чужоземною д-вою, а також сприяння ворожій д-ві; шпигунство; сприяння ворожим організаціям; збройні повстання; терористичні акти, руйнування шляхів сполучення, зв'язку, держ. і громад, споруд; антирад. пропаганда і агітація; саботаж тощо. Отже, в розділі 1 Положення деталізувалося поняття «контрреволюційні злочини» і систематизувалися норми рад. крим. права, спрямовані на б-бу з ними. За т. з. контрреволюційні злочини передбачалося дуже суворе покарання. Більшість з них тягла за собою, згідно зі ст. 2 Положення, «найвищий захід соціального захисту» — розстріл або оголошення ворогом трудящих з конфіскацією майна і позбавленням громадянства союз, республіки і тим самим громадянства СРСР та вигнанням за межі СРСР назавжди, з допущенням при пом'якшуючих обставинах зниження покарання до позбавлення волі з суворою ізоляцією на строк не менше 3 років, з конфіскацією усього або частини майна.

Спільним для усіх злочинів, включених до розділу II, є те, що вони спрямовані проти порядку управління. Осн. ознака, за якою їх віднесено до держ. злочи нів, — вони розхитували основи держ. управління і госп. могутності СРСР та союз, республік. Серед злочинів проти порядку управління у Положенні вказувалися: масові порушення порядку; бандитизм; відмова від призову на дійсну військ, службу; ухиляння від мобілізації; відмова або ухиляння у воєнний час від податків і повинностей; пропаганда або агітація, спрямована на спричинення нац. або реліг. ворожнечі; підробка або збут грошей чи знаків оплати; відмова робити доноси про масове порушення порядку, бандитизм і підробку грошей; сприяння незаконному переходу держ. кордону; порушення положень про монополію зовн. торгівлі; порушення правил про валютні операції. За скоєння більшості з цих злочинів передбачалося покарання у вигляді розстрілу або позбавлення волі з конфіскацією майна. Положення було включено до КК всіх союз, республік, у т. ч. до КК УСРР 1927, що свідчило про дальшу централізацію законод. повноважень на рівні союз, органів влади. Воно не раз доповнювалося новими складами злочинів. Так, Президія ЦВК СРСР прийняла пост.

«Про оголошення поза законом службових осіб — громадян Союзу РСР за кордоном, які перебігли в табір ворогів робітничого класу та селянства і відмовляються повернутися до Союзу РСР» від 21.XI 1929. У ній зазначені дії кваліфікувалися як зрада. Оголошення поза законом тягло за собою: а) конфіскацію усього майна засудженого; б) розстріл засудженого через 24 год. після посвідчення його особи. Всі такі справи розглядалися ВС Союзу РСР. Прізвища оголошених поза законом повинні були доводитися до відома всіх виконкомів рад і органів ОДПУ. Зазначалося, що цей закон має зворотну силу. Отже, названою постановою порушувався важливий принцип цивілізованого крим. права, згідно з яким закон, що встановлює карність діяння або посилює покарання, зворот, сили не має. 8.VI 1934 Положення було доповнене статею про зраду Батьківщини. У радянське крим. законодавство вперше вводилося поняття «зрада Батьківщини» і встановлювалися кваліфіковані склади злочину. Мірою покарання за зраду Батьківщини був розстріл з конфіскацією усього майна, а при пом'якшуючих обставинах — позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією майна. Якщо зрадник утік або перелетів за кордон і він був військовослужбовцем, то крим. відповідальності підлягали повнолітні члени його сім'ї, коли вони хоч якимось чином сприяли готуванню або вчиненню зради або знали про неї, але не повідомили відповід. органи. В обох випадках встановлювалася санкція у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією усього майна. Ін. члени (повнолітні) сім'ї зрадника, які проживали разом з ним або перебували на його утриманні, підлягали позбавленню виб. прав і засланню у віддалені райони Сибіру. Статтю про зраду Батьківщини було включено до КК УСРР 20.VIІ 1934. П. про з. д. 1927 було скасоване у зв'язку з прийняттям Закону СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» (1958).

Літ.: Трайнин А. Н. Уголов. право. Часть особенная. М., 1927; «36. законів та наказів Роб.-Сел. Уряду Союзу Рад. Соц. Республік», 1927, № 12.

В. Д. Гончаренко.

 

Схожі за змістом слова та фрази