Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow плат-пон arrow ПОЛІТИЧНИЙ РОЗШУК
   

ПОЛІТИЧНИЙ РОЗШУК

- діяльність спеціально уповноважених держ. органів, спрямована на запобігання, припинення і розкриття злочинів проти держави, її політ, устрою чи режиму («політичних злочинів»), яка є поєднанням дізнання та операт.-розшукових заходів і складовою охоронної (каральної) функції д-ви. Як напрям діяльності держ. апарату був соціальним інститутом д-ви. Здійснювався переважно в неглас. формах. Для виконання функцій П. р., як правило, утворювався спец, орган — політична поліція. В авторитарних, а особливо в тоталіта рних, сусп-вах П. р. набуває гіпертрофованого характеру, його суб'єкти часто діють неправовими та незакон, методами, поза контролем структур, покликаних наглядати за законністю, та громадськості. Надмірне значення П. р. у сусп-ві є неодмінною ознакою поліцейської держави. Тоталітарні та авторитарні режими використовують його не тільки для збереження політ, влади за будь-яку ціну, а й для придушення інакомислення та недопущення зміни керівництва д-ви навіть формально легітим. шляхом. В умовах тоталітаризму П. р. стає інструментом всеосяжного контролю правлячої еліти за сусп-вом, що охоплює як матеріальну, так і духовну сфери. Порушуються права людини, застосовуються незаконні методи (провокація, тортури, фабрикування крим. справ за реальної відсутності складу злочинів, таємні викрадення та розправа над політ, противниками тощо). В таких умовах політ, поліція як осн. суб'єкт П. р. стає суспільно небезпечною і нерідко безконтрольною. Про це, зокрема, свідчать злочинні методи П. р., які широко використовувалися гестапо в нацистській Німеччині, політ, поліцією диктатор, режимів в Азії, Африці, Лат. Америці. У вітчизн. історії П. р. завжди відігрівав особливу роль. Свідченням цього є переважання ролі поліції політичної над загальною (кримінальною). У Київській Русі суб'єктами П. р. виступали князі та представники їх адміністрацій, дружинники, які постійно здійснювали заходи, спрямовані проти змов і заколотів. Під час формування нової укр. державності в 1648—54 спеціально уповноважених органів

П. р. не було. Оскільки державотв. процеси цього періоду відбувалися в умовах війни, суб'єктами П. р. виступали урядовці центральної та місцевих військових адміністрацій Гетьманщини.

Організація П. р. в Рос. д-ві безпосередньо пов'язана з реформами царя Петра І. У 1695 утв. Преображенський приказ, що спеціалізувався на б-бі з політ, злочинами і був підпорядкований безпосередньо цареві. Від 1718 функцію П. р. виконувала також Таємна канцелярія. 1726 їх об'єднано в Преображенську канцелярію. Структурно політ, поліція імперії упродовж 18 ст. неодноразово змінювалася. Осн. методами її розшукової роботи залишалися заохочення доносів, катування підозрюваних, негласні заходи тощо. Спеціального зак-ва, яке б регламентувало П. р., не існувало. Інституційно питання П. р. були оформлені протягом 1-ї третини 19 ст. З 1826 діяло Третє відділення Власної його імператорської величності канцелярії, а 1827 утворено Окремий корпус жандармів. Ці органи і здійснювали П. р. У роки б-би з рев. народницьким рухом повноваження суб'єктів П. р. суттєво розширилися. У 80-х рр. 19 ст. керівництво П. р. було зосереджено в департаменті поліції. На поч. 20 ст. утворено мережу розшукових (охоронних) відділень. Великого поширення набули агентурні методи роботи, зокрема провокація, ін. незаконні й аморальні заходи. Під час Жовт. революції 1917 та в роки громадян, війни П. р. був тісно пов'язаний з терором, до якого вдавалися усі протиборствуючі сторони. Так, Всеукраїнська надзвичайна комісія (ВУНК) мала широкі повноваження щодо б-би з контрреволюцією, керувалася т. з. революційною правосвідомістю при розслідуванні справ та проведенні дізнань, застосовувала позасудові розправи. У 20—50-х рр. 20 ст. П. р. здійснювався органами ДПУ — ОДПУ — НКВС, нерідко незакон, методами, шляхом масових репресій; у 60—80-х рр. — органами КДБ СРСР, а в Україні — КДБ УРСР і був спрямований переважно проти дисидент, руху. В сучасний період у дем. державах термін «політичний розшук» втратив своє значення і офіційно не використовується .

Літ.: Истор. очерк образования и развития полиц. учреждений в России. СПб., 1913; Федоров К. Г., Ярмыш А. Н. История полиции дорев. России. Ростов-на-Дону, 1976; Ярмыш А. Н. Наблюдать неотступно: Адм.-полиц. аппарат царизма и органы полит, сыска в Украине в кон. XIX - нач. XX веков. К., 1992; Чайковський А. С, Щербак М. Г. За законом і над законом: 3 історії адм. органів і поліц.-жандарм, системи в Україні (IX — початок XX ст.). К., 1996; Пергудова 3. И. Полит, сыск России (1880-1917). М., 2000; Ярмиш О. Н. Каральний апарат самодержавства в Україні в кін. XIX - на поч. XX ст. X., 2001.

О. Н. Ярмиш, О. М. Головко.

 

Схожі за змістом слова та фрази