Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow іон-іщ arrow ІСТОРИЧНИЙ МАТЕРІАЛІЗМ
   

ІСТОРИЧНИЙ МАТЕРІАЛІЗМ

— загальна теорія історичного процесу, наука про відношення суспільної свідомості до суспільного буття, яка розкриває загальні закономірності та рушійні сили суспільного розвитку, невід'ємна складова частина марксистсько-ленінської філософії. Як соціальна філософія марксизму-ленінізму І. м. перебуває в органічній єдності з діалектичним матеріалізмом, оскільки розв'язує основне питання філософії стосовно суспільства і розглядає свій предмет у діалектичному розвитку. І. м. розкриває заг. закони розвитку суспільства: зумовленість сусп. свідомості сусп. буттям, визначальну роль способу виробництва в розвитку суспільства, залежність виробничих відносин від характеру і рівня розвитку продуктивних сил, зумовленість надбудови суспільства відповідним базисом, поступальний розвиток суспільства, зростання ролі нар. мас у сусп. житті тощо. Своєрідність законів сусп. розвитку полягає в тому, що вони є законами діяльності людей — свідомих істот, на відміну від законів природи, що діють, як стихійні сили. Загальносоціо-логічні закони знаходять логічний вираз у категоріях І. м.— суспільне буття і суспільна свідомість, виробництво, продуктивні сили і виробничі відносини, базис і надбудова, суспільно-економічна формація, класи суспільні класова боротьба, народ. колектив, особа та ін. Щодо окремих соціологічних теорій (соціології міста, села, сім'ї, особи тощо), конкретних соціологічних досліджень, прикладної соціології, а також усіх суспільних наук — наукового комунізму, політичної економії, історії тощо та ін. галузей сусп. знання І. м. виступає як заг. соціально-філос. наука і заг. методологія пізнання й революц. дії. В свою чергу, І. м. спирається на конкретні сусп. науки. Відкриття матеріалістичного розуміння історії, яке здійснили К. Маркс і Ф. Енгельс у 40-х рр. 19 ст. на базі узагальнення досвіду всесвітньої історії, особливо класової боротьби пролетаріату, та досягнень сусп. наук, було справжнім революц. переворотом у суспільствознавстві. Замість реліг. провіденціалізму, фаталізму й суб'єктивного ідеалізму, які панували до того у вченнях про суспільство, К. Маркс і Ф. Енгельс дали наук., матеріалістичне пояснення історії, розробили найважливіші положення соціології — про визначальну роль матеріального виробн., про класову боротьбу як рушійну силу розвитку класово-антагоністичних суспільств, про істор. місію пролетаріату як могильника капіталізму і творця комунізму, про визначальну роль сусп. буття щодо сусп. свідомості, про заг. закономірності розвитку сусп. свідомості та її зворотний вплив на сусп. буття. Основоположники марксизму показали докорінну відмінність двох поглядів на характер сусп. розвитку — матеріалізму та ідеалізму. На противагу ідеалізмові І. м. виходить з реальних об'єктивних передумов, що кореняться в самому життєвому процесі, в умовах матеріального життя людей, у сусп. виробництві. Вивчення суспільства з позицій І. м. веде до розуміння його розвитку як закономірної зміни сусп.-екон. формацій, дає змогу осягнути всю складність сусп. життя. К. Маркс і Ф. Енгельс глибоко розкрили діалектику розвитку капіталізму — останньої класово-антагоністичної сусп. формації, довели неминучість її загибелі й заміни комуністичною сусп.-екон. формацією і на основі цього розробили наукову політичну економію, перетворили соціалізм з утопії в науку. Відкриттям матеріалістичного розуміння історії К. Маркс і Ф. Енгельс завдали нищівного удару ідеалізмові й метафізиці домарксистської соціології і вперше довели, що ключ до розуміння явищ сусп. життя треба шукати не в сфері свідомості, не в ідейних мотивах людської діяльності, а в умовах матеріального життя, способі виробн., в діяльності нар. мас. Це дало змогу довести неспроможність ідеалістичного тлумачення свідомості як творця істор. процесу, а також вульгарно-матеріалістичного та фаталістичного ігнорування ролі свідомості в розвитку суспільства і на цьому грунті показати єдність об'єктивної необхідності і свідомої діяльності людей у процесі істор. розвитку, розкрити умови, за яких цей взаємовплив може бути ефективним. Діалекти-ко-матеріалістичний підхід до явищ сусп. життя дав змогу визначити напрям істор. руху по шляху прогресу від нижчих форм до вищих, довести історично минущий характер капіталізму, неминучість перемоги соціалізму і комунізму, необхідність свідомої революц.-практичної діяльності трудящих мас на чолі з пролетаріатом та його партією для перетворення на дійсність істор. можливості побудови соціалізму. На противагу домарксистській соціології, яка розмірковувала про суспільство взагалі, К. Маркс і Ф. Енгельс показали, що сусп. буття — це насамперед матеріальне виробниче життя. Це узагальнення, в свою чергу, дало змогу перейти від опису й оцінки соціальних явищ з точки зору абстрактного ідеалу до наук. аналізу їх, завдяки чому стало можливим виділити як загальне, так і специфічне в розвитку суспільства. Дальший розвиток І. м. пов'язаний з ім'ям В. І. Леніна. Нові завдання визвольного руху, поставлені ходом сусп. розвитку, зумовили характер і напрям дальшої розробки В. І. Леніним І. м. В боротьбі проти ліберального народництва, "легального марксизму" та "економізму" В. І. Ленін розвинув положення про партійність І. м., питання про активну роль свідомості, її зворотний вплив на хід соціально-екон. розвитку, показав, що як волюнтаризм, так і фаталізм несумісні з наук. розумінням сусп. розвитку. Рішуче виступивши проти суб'єктивізму, вульгарно-екон. інтерпретації марксистської соціології, абстрактних логічних схем, спрощеного моделювання істор. процесу, проти соціального фізикалізму та біологізації сусп. явищ, В. І. Ленін обгрунтував і всебічно розвинув найважливіші принципи дослідження та оцінки соціального життя: відображення сусп. буття в сусп. свідомості, класової зумовленості поглядів того чи ін. мислителя; принцип історизму, наступності в розвитку ідей, партійності ідеології. З великого кола розроблених В. І. Леніним важливих соціологіч. проблем особливе значення мають закономірності виникнення і зміни сусп.-екон. формацій, матеріальних та ідеологічних відносин; співвідношення базису і надбудови, економіки і політики, свідомості і стихійності в революц. боротьбі; глибоке розкриття законів імперіалізму, відкриття закону нерівномірності екон. і політ. розвитку капіталізму і створення на цій основі нової теорії соціалістичної революції; закономірності й особливості переходу різних країн і народів до соціалізму; теорія держави і диктатури пролетаріату; шляхи, засоби і передумови становлення і розвитку комуністичної формації; місце націй і національно-визвольних рухів у розвитку суспільства. Розглядаючи роль суб'єктивного фактора в істор. процесі, В. І. Ленін особливого значення надавав питанням дальшого розвитку закону зростаючої ролі нар. мас в істор. процесі, керівній ролі комуністичних партій. Важливим внеском в І. м. є ленінська концепція культур. революції (див. Культурна революція соціалістична), практична реалізація якої є корінною умовою здійснення глибоких перетворень у свідомості людей, створення духовного багатства особи, залучення мільйонних мас до культурних надбань людства. Виходячи з ленінської теоретичної спадщини, КПРС, братні комуністичні партії творчо розробляють корінні проблеми сучас. сусп. розвитку. В рішеннях з'їздів партії, ідеологічних документах ЦК КПРС, працях Генерального секретаря ЦК КПРС, Голови Президії Верховної Ради СРСР Л. І. Брежнєва, документах нарад представників комуністичних і робітн. партій набули дальшої конкретизації і розвитку такі актуальні питання І. м., як різноманітність форм переходу до соціалізму, сутність і соціальні наслідки науково-технічної революції, тенденції розвитку державно-монополістичного капіталізму, зростаюча роль суб'єктивного фактора в сучас. епоху, закономірності розвитку соціалістичного суспільства і світової системи соціалізму, питання мирного співіснування д-в з різним сусп. ладом, можливість відвернення воєн у сучасну епоху, глибоко розроблено концепцію розвинутого соціалістичног о суспільства, розкрито закономірності боротьби двох суспільних систем, обгрунтовано шляхи побудови комунізму. Характерною рисою І. м. є партійність, оскільки він розглядає будь-які сусп. явища з позицій інтересів революц. пролетаріату. Партійність І. м. органічно поєднується з об'єктивністю й суворою науковістю. І. м. прямо протилежний сучас. бурж. соціології, яка намагається затушувати суперечності капіталістичного ладу, довести його вічність і водночас "неправомірність" існування комуністичного суспільства. І. м. органічно пов'язаний з практикою визвольної боротьби робітн. класу, соціалістичного і комуністичного будівництва. Марксистсько-ленінська наука про суспільство базує свої висновки на аналізі реальної дійсності. Вона служить інтересам робітн. класу, всіх трудящих. Критерієм її істинності є практика сусп. розвитку, успіхи революц. боротьби, будівництва соціалізму і комунізму. І. м. не є сумою викінчених, абстрактних істин, недоторканних догм. Завдяки своєму творчому характерові він є керівництвом до дії для марксистсько-ленінських партій, для трудящих усього світу.

Літ.: Маркс К. і Енгельс Ф. Твори: т. 2. Маркс К. і Енгельс Ф. Святе сімейство...; т. 3. Маркс К. і Енгельс ф. Німецька ідеологія; т. 4. Маркс К. Злиденність філософії.— Маркс К. і Енгельс Ф. Маніфест Комуністичної партії; т. 7. Маркс К. Класова боротьба у Франції з 1848 по 1850 р.; т. 8. Маркс К. Вісімнадцяте брюмера Луї Бонапарта; т. 17. Маркс К. Громадянська війна у Франції; т. 18. Енгельс Ф. Про авторитет; т. 19. Маркс К. Критика Готської програми.— Енгельс Ф. Розвиток соціалізму від утопії до науки; т. 21. Енгельс Ф. Походження сім'ї, приватної власності і держави.— Людвіг Фейєрбах і кінець класичної німецької філософії. — Роль насильства в історії; т. 22. Енгельс Ф. Селянське питання у Франції і Німеччині; т. 23 — 25. Маркс К. Капітал, т. 1 — 3; Ленін В. І. Повне зібрання творів: т. 1. Що таке "друзі народу" і як вони воюють проти соціал-демократів?; т. 6. Що робити?; т. 17. Марксизм і ревізіонізм; т. 18. Матеріалізм і емпіріокритицизм; т. 23. Історична доля вчення Карла Маркса; т. 26. Карл Маркс; Програма Комуністичної партії Радянського Союзу. К., 1977; Матеріали XXV з'їзду КПРС. К., 1977; Об идеологической работе КПСС. Сборник документов. М., 1977; До 100-річ-чя з дня народження Володимира Ілліча Леніна. Тези ЦК КПРС. К., 1970; Брежнєв Л. І. Ленінським курсом, т. 1—6. К., 1971 — 78; Головаха І. П., Стогній І. П. Про матеріалістичне розуміння історії. К., 1975; Філософсько-соціологічні проблеми сучасної науково-технічної революції. К, 1976; Диалектический и исторический материализм — философская основа коммунистического мировоззрения. К., 1977; Марксистско-ленинская философия. Исторический материализм. М., 1977; Методологические проблемы социального предвидения. К., 1977; Федосеев П. Н. Марксизм в XX веке. М 1977

І. П. Головаха.

 

Схожі за змістом слова та фрази