Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow тог-тяж arrow ТРИБУН
   

ТРИБУН

(лат. tribunus — глава триби, від tri-bus — плем'я) — 1) У Давньому Римі первісно — особа, що очолювала трибу, згодом — будь-яка посад, особа, насамперед військ, начальник (tribunus militum). У 444—367 до н. е. військові Т. обиралися замість консулів (залежно від обставин у кількості від 3 до 8 чол.) і були наділені повноваженнями останніх (tribuni militum consulari potestate). До числа вищих офіцерів належали: на флоті — tribuni navis, в імп. гвардії — tribuni cohortis. Як правило, вони походили із стану вершників або сенаторів. Tribunus celerum — начальник кінноти — був помічником і заступником царя. Tribunus aerarius — глава триби, що збирав податі, з яких виплачувалася платня солдатам; у 70—46 до н. е. tribuni aerarii були 3-ю суд. декурією та представниками плебеїв.

У 494 до н. е., після першої сецесії, плебсу було дозволено обирати на нар. зборах трибунат — народних, або плебейських, Т. (tribuni plebis): спочатку 2—4, а з 457 до н. е. — 10 чол., що мали особисту недоторканність. Т. обиралися лише з плебеїв терміном на 1 рік, їх гол. обов'язком був захист плебеїв від свавілля патриціїв і консулів. Найдавніші права Т. — право допомоги (jus auxilii) і право скликати нар. збори, «зноситися з плебсом» (jus egendi cum plebe). Потім право допомоги переросло в jus intercessio-nis — право нар. Т. втручатися в дії патриціан. магістратів і сенату та накладати вето на їхні рішення, а з часом — також відхиляти виб. пропозиції та законопроекти. Згодом нар. Т. отримали jus prensionis — право арешту магістрате і jus coercitonis — право застосовувати заходи адм.-поліц. характеру. Значення Т. зросло після 287 до н. е., коли завдяки закону Гортензія (lex Hortensia) вони стали більш впливовими в галузі зак-ва, ніж самі консули. Рішення трибутних коміцій набували сили закону, законод. ініціатива перейшла до Т, вони стали вищими магістратами рим. народу, отримали право скликати сенат. Влада Т. (tribunicia potestas) означала найвищу владу в Римі. Могутній дем. рух був пов'язаний з трибунатом братів Тиберія і Гая Гракхів (див. Гракхів реформи). За часів диктатури Л. Корнелія Сулли трибунат почав занепадати. Закон Корнелія (lex Cornelia) 82 до н. е. майже зовсім його знищив. У 75 до н. е. закон Аврелія (lex Aurelia) дозволив несенаторам бути Т., а колишнім Т. займати магістратури. В 70 до н. е. закон Помпея (lex Pompeia) повною мірою поновив повноваження нар. Т. Гай Юлій Цезар Октавіан Август використав надану йому владу Т., зробивши її довічною. За часів принципату нар. Т. остаточно втратили своє значення.

2) У Франції часів Консульства і Першої імперії — член Трибунату (законод. асамблеї), утвореного згідно з конституцією 22 фримера VIII року Республіки (13.ХІІ 1799). Трибунат затверджував або відхиляв закони, не маючи права вносити поправки, висловлював свої побажання щодо видання нових законів або скасування існуючих. Назви «трибун», «трибунат» запропонував Е. Ж. Сьєйєс, оскільки, так само, як у Давньому Римі нар. Т. здійснювали контроль над законами за допомогою права вето, так і члени Трибунату в своїй асамблеї мали зробити висновки і висловитися щодо законів. До складу Трибунату входило 100 Т., призначуваних на 5 років сенатом з числа гр-н, старших 25 років, занесених до «національного списку». Щороку Трибунат мав оновлюватися на 1/5, при цьому Т. міг бути переобраним невизначену кількість разів. Сенатус-консульт 16 термідора X року Республіки (3.VIII 1802) зменшив кількість Т. до 50, надав право сенату розпускати Трибунат, а сенатус-консульт 19.VIII 1807 скасував його, функції Трибунату перейшли до комісій Законодавчого корпусу.

3) У переносному значенні Т. — громад, діяч, політ, оратор або публіцист, виразник певних ідей, прагнень, принципів.

Літ.: Бодянский П. История нар. трибуната в период сословной борьбы в Риме. «Университ. известия» (Киев), 1884, № 1, 3, 5; 1885, № 2; 1886 № 8; Штерн Э. P. Вопрос о происхождении нар. трибуната в Риме. «Летопись истор.-филол. общества при Новорос. ун-те», 1900, т. 8; Niccolini G. II tribunato della plebe. Milano, 1932; Durand C. L'Exercice de la fonction legislative de 1800 a 1814. Aix, 1955; Бартошек M. Рим. право: Понятия, термины, определения. М., 1989.

Є. О. Харитонов, М. П. Зяблюк.

 

Схожі за змістом слова та фрази