Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow орг-ощ arrow ОСНОВНИЙ ЗАКОН «САМОСТІЙНОЇ УКРАЇНИ» СПІЛКИ НАРОДУ УКРАЇНСЬКОГО
   

ОСНОВНИЙ ЗАКОН «САМОСТІЙНОЇ УКРАЇНИ» СПІЛКИ НАРОДУ УКРАЇНСЬКОГО

— проект конституції, укладений від імені Укр. нар. партії і опублікований у вересні 1905. Провідну роль у його підготовці відіграв М. І. Міхновський. Згідно з проектом Україна поділялася на 9 самоврядних земель — Чорноморську Україну, Слобідську Україну, Степову Україну, Лівобережну Україну (або Гетьманщину), Північну Україну, Гайову Україну (або Полісся), Підгірську Україну, Го-рову Україну і Понадморську Україну. Серед прав і свобод українців, гарантованих Федерацією укр. земель, виокремлено: право на громадянство; рівноправність чоловіків і жінок, недоторканність особистості, недопустимість покарання і перебування під вартою без судового вироку понад 24 години; недоторканність житла; свобода совісті, свобода слова, відокремлення церкви від д-ви, а д-ви від церкви; вільне розірвання шлюбу; право на освіту; свобода друку; свобода зібрань, утворення спілок і будь-яких ін. орг-цій; право на звернення до влади з індивід, чи колект. петиціями; таємниця листування; право на рідну мову при визначенні офіційною української; право на звернення до суду та ін. За проектом уся влада в Україні належить укр. народові. Держ. влада поділяється на законодавчу, виконавчу і судову. Першу мав здійснювати двопалатний парламент («дві хати» — Рада представників і Сенат), сформований шляхом заг., прямих і рівних виборів при обов'язковому і таєм. голосуванні. Активне виб. право надавалося гр-нам чол. і жін. статі — членам укр. громади не менше року, які досягли 25-літнього віку; пасивне — гр-нам, які вміють говорити, читати і писати по-українському і молодші 70 років. Депутатів Ради представників передбачалося обирати на 3 роки з розрахунку 1 депутат від 25 тис. населення, сенаторів — на 5 років за двома умовами: щоб їх було вдвічі менше, ніж депутатів Ради, і щоб кожна земля посилала до Сенату рівну кількість обранців, незалежно від кількості населення.

Законод. ініціатива надавалася обом «хатам» або будь-якій групі гр-н чисельністю понад 25 тис. чол. Депутати і сенатори вважалися представниками всього укр. народу, а не громад чи земель. Вони не мали права займати посади у викон. чи суд. органах, були недоторканними. Засідання «хат» збиралися щорічно не менше, як на два місяці, і мали публічний характер. Закони ухвалювалися більшістю голосів за наявності не менше половини депутатів чи сенаторів і при обов'язковому голосуванні кожного артикулу (статті) окремо. Викон. владу мав здійснювати — президент Всеукр. спілки, який обирався усім укр. народом на 6 років з числа гр-н віком понад 35 років і на один строк. Він призначав і усував міністрів, був верхов, головнокомандувачем, оприлюднював і контролював хід виконання законів, мав право дострокового скликання парламенту, амністії, помилування. Міністрами могли бути лише природжені українці. Заборонялось утворення будь-яких надзв. суд. інституцій. Засідання судів мали бути, як правило, відкритими, присуди — вмотивованими і гласними. Встановлювався суд присяжних. Мирові судді й колег, суди першої інстанції мали обиратися місц. радами на З роки, а зем. суди другої інстанції і судді касац. суду — призначатися президентом довічно. Самоуправління на місцях здійснювалося виб. представницькими зем. і громад, радами за власними законами. Вони були виключно виборними. Встановлення усіх податків і зборів покладалося на зем. ради. Силові структури мали складатися з міліції. За проектом, встановлювався держ. прапор (жовто-блакитний) і передбачалося, що столицею буде м. Київ. Цей проект не отримав практ. реалізації. Проект можна віднести до «жорстких» осн. законів: дію його статей не міг зупинити ніхто, питання про зміни порушувалися тільки на засіданні обох палат парламенту, після чого вони вважалися розпущеними. Самі ж зміни вносив уже новий склад парламенту двома третинами голосів.

Літ.: Осн. закон «Самост. України» Спілки народу українського. «Самост. Україна» [Л.], 1905, № 1; Мироненко О. М. Історія Конституції України. К., 1997; Мироненко О. М. Проблема нац. самовизначення у конст. проектах Братства тарасівців. В кн.: Укр. державотворення: невитребуваний потенціал. К., 1997.

О. М. Мироненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази