Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow конс-корон arrow КОНСТИТУЦІЯ ПОЛЬЩІ 1791
   

КОНСТИТУЦІЯ ПОЛЬЩІ 1791

- перша на європ. континенті і друга в світі (після США) новітня писана конституція. Прийнята 3.V 1791 за спрощеною процедурою під назвою «Урядовий закон» надзвичайним сеймом. Проект документа розроблявся за ініціативою шляхтичів-реформаторів, які відносили себе до «патріотичної партії», і за безпосеред. участі поляків-львів'ян з масонської ложі «Цілковитої рівності».

На зміст «Урядового закону» справила вплив Велика французька революція, що відбилося на дем. характері док-та. Складається з 11 статей. Перша з них проголошувала панівною на тер. Польського королівства римо-катол. релігію, але при цьому не заперечувала свободи ін. віросповідань. Друга — підтверджувала шляхет. станові всі свободи, вольності, переваги у приват. та громад, житті, надані «справедливо і законно» всіма королями. Шляхті гарантувалися рівний доступ до держ. посад, рівність у користуванні власністю. Складовою частиною конституції (ст. III) проголошувався закон про права міщан (1791). Селянство визнавалося «джерелом багатств країни», «найчисленнішою частиною населення, найдіяльнішою силою країни» (ст. IV), але д-ва обіцяла йому-лише покровительство в дотриманні раніше укладених угод із землевласниками. У наст. 4 статтях «Урядовий закон» закріплював популярне тоді у США і Франції гасло про народ як єдине джерело будь-якої влади та її поділ на законодавчу, виконавчу і судову. Законод. влада проголошувалася прерогативою «об'єднаних станів» в особі двопалат. сейму (палати послів і палати сенаторів). До виключного відання палати послів належали питання конст., цив., крим. та податк ового зак-ва, грош. обігу, позичок, війни, миру, ратифікації міжнар. договорів, заслуховування звітів уряду та ін. Палата сенаторів, до складу якої входили єпископи, воєводи, каштеляни і міністри під головуванням короля, затверджувала або відхиляла закони, ухвалені палатою послів. У ост. випадку закон повертався на повторний розгляд і проходив більш складну процедуру.

Вищу викон. владу здійснювали король та очолювана ним рада — сторожа законів. Королю заборонялося втручатись у повноваження палат сейму. Польс. трон проголошувався виборним. До сторожі законів входили: примас — глава польс. духівництва; 5 міністрів — поліції, друку, війни, фінансів і закорд. справ; 2 секретарі. На засіданнях сторожі з правом дорадчого голосу могли бути присутніми спадкоємець трону і маршалок сейму. Суд. влада складалася із судів першої інстанції для кожного воєводства, землі і повіту. Судді обиралися відповідними сеймиками. У провінціях створювались апеляційні трибунали. Зберігалися референдарні, задворні, асесорські, реляційні і курляндські суди. Для розгляду справ про злочини проти народу і д-ви сейм обирав спец. суди.

Дев'ята і десята статті присвячені привілеям короля, його сім'ї. Ост. стаття конституції присвячена нар. збройним силам. Тут фіксувалося важливе положення: армія могла використовуватися виключно для боротьби із зовн. ворогами. Вона була в повному підпорядкуванні викон. влади. Але припис для ЗС «охороняти народну конституцію», звичайно, давав можливість використовувати армію для придушення внутр. заколотів. «Урядовий закон» не згадував про укр. землі у складі Речі Посполитої і фактично скасовував польс.-лит. унію.

Конституція мала переглядатися кожні 25 років, але до цього не дійшло. Після чергового поділу Речі Посполитої 1793 остання невдовзі припинила своє існування як незалежна д-ва.

О. М. Мироненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази