Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow поп-право об arrow ПРАВА, ЗА ЯКИМИ СУДИТЬСЯ МАЛОРОСІЙСЬКИЙ НАРОД
   

ПРАВА, ЗА ЯКИМИ СУДИТЬСЯ МАЛОРОСІЙСЬКИЙ НАРОД

- визначна пам'ятка права та правової думки України, перший кодекс укр. права, складений 1743 спеціально утвореною комісією. Неоднорідність прав, поля, в якому перебувала Україна після Договору 1654 з Москвою, зумовлювала необхідність кодифікації зак-ва. Передбачалося, що

запорожці судитимуться за «давнішими правами». Це означало, що Лит. статут, який діяв у Правобережній Україні, поширювався і на Лівобережжя; зберігали чинність універсали та ін. правові акти гетьм. влади, елементи звичаєвого права і актів церк. права. В Україні діяли також деякі норми рос. зак-ва. Така строкатість породжувала розбіжності й суперечності в тлумаченні та застосуванні норм права, сприяла зловживанням і тяганині в судах. Чиновники рос. апеляційних інстанцій скаржилися на неможливість вирішувати справи, що надходили з України, через незрозумілу їм мову законод. актів. Навколо цієї проблеми точилася складна б-ба. Наступ рос. сторони на здобуті за Б. Хмельницького права поступово спрямовувався і на суд. сферу. В цар. листі до гетьмана І. Скоропадського від 29.IV (10.У) 1722 містилася, хоча й з посиланням на Б. Хмельницького, а насправді всупереч домовленостям з ним, вимога «бути під російським судом і управлінням, аби тим усьому малоросійському народу всі неправедні суди і даремні утяження було припинено».

Укр. гетьмани наполягали на дотриманні та реалізації домовленостей 1654, на здійсненні кодифікації. Козац. старшина розраховувала за допомогою кодифікації закріпити свої станові привілеї. Згідно з універсалом І. Скоропадського розпочато переклад джерел права «з польського діалекту на наше руське наріччя» (1721). Гетьман Д. Апостол у березні 1728 у «Статейних пунктах (проекті договору новообраного гетьмана з Москвою)» наполягав, щоб українці судилися «за своїми правами, у своїх судах, через обраних народом суддів», а також на кодифікації зак-ва. З цих питань було досягнуто згоди, і указом царя Петра II від 28.УІІІ (8.IX) 1728 передбачалося ті права, за якими судиться малорос, народ, перекласти великорос, мовою, утворивши для цього відповідну Комісію (п. 20). Того самого 1728 Комісія у складі 12 чол. почала працювати. її склад кілька разів змінювався (у 1732, 1736, 1738 і 1741). Разом за всі роки роботи в ній перебувало 43 представники козац. старшини (її т. ч. ген. суддя І. Борозна, ген. обозний Я. Лизогуб, ген. хорунжий М. Ханенко, полковники — лубенський П. Апостол і полтавський В. Кочубей, бунчуковий товариш С. Чуйкевич та ін.), 21 — від духівництва та 6 — від міст. Значна частина їх отримала освіту в Києво-Могилян. академії, а дехто — в європ. ун-тах. Комісія спочатку працювала в м. Глу хові, з 1734 — в м. Прилуках, згодом — в м. Ічні. Очолювали Комісію спочатку І. Борозна, пізніше — Я. Лизогуб. У 1734 указом імп. Анни Іванівни компетенцію Комісії було розширено, їй доручалося також дещо «скоротити та додати на користь малоросійського народу». Кодифікац. комісія завершила роботу в 1743, а 1744 її проект передано в Сенат для розгляду з наст, імператорським затвердженням. Але сенатори зволікали з його розглядом. Тільки через 12 років, у травні 1756, проект було повернено для внесення змін. Після цього знову (в 1756 та 1758) скликалися нові комісії, готувалися пропозиції щодо внесення змін і доповнень, але офіційно «Права» так і не було затверджено.

У структур, відношенні «Права» складаються з 30 розділів, які поділяються на 531 артикул, а ті, своєю чергою, на 1716 пунктів. Текст оснащений поясненнями до цитат, реєстром (переліком розділів і змістом артикулів), а також переліком («порядком») військ, та цив. чинів адміністрації. Передували осн. тексту Інструкція кодифікац. комісії та передмова. Осн. джерелами «Прав» були Лит. статут (681 пункт «Прав» мав посилання на нього, в т. ч. майже третина — з вказівкою про переробку) та збірники магдеб. права (посилання на них у 576 пунктах, у т. ч. в більш як третині — з вказівкою про переробку). Крім того, посилання на Лит. статут та збірники магдеб. пра

Права за якими судиться малоросійський народ - leksika.com.ua

ва разом мали 113 пунктів (в т. ч. третина — з вказівкою про переробку). «Права» передбачали регулювання відносин, що належать до різних галузей права. У сфері цив. права значна кількість норм стосувалася права власності, котре тлумачилося як право передавати, відписувати, обмінювати, закладати майно; розрізнялося право власності та право володіння. У зобов'язальному праві розрізнялися зобов'язання, що виникають з правочинів (купівлі-продажу, позички, обміну, найму, доручення та ін.), і такі, що виникають у разі заподіяння шкоди. Спадкування допускалося за законом (дітям, онукам, правнукам, за їх відсутності — братам і сестрам та ін.). Сімейне право регулювало порядок укладання і припинення шлюбу, права та обов'язки подружжя тощо.

У сфері крим. права наводилася класифікація злочинів (відповідно до існуючих традицій: проти релігії, монархії, життя, особистої недоторканності, майна та ін.) і покарань (проста і кваліфікована смертна кара, ув'язнення, церк. спокути, вигнання, майнові покарання та ін.). При вирішенні питання про відшкодування заподіяної шкоди зберігалися елементи таліону. В багатьох випадках при визначенні покарань враховувалося соціальне становище злочинця і потерпілого. Суд. процес поділявся на розправочний та кримінальний. До першої категорії належали цивільні та незначні крим. справи, що порушувалися за заявою заінтерес. сторони і могли завершуватися примиренням сторін. Крим, справи починалися за заявою потерпілого (в таких випадках переведення здійснювалося за принципами змагально-обвинувального процесу) або ж з ініціативи суду (застосовувалися принципи слідчого, інквізиційного процесу). Передбачався апеляц. порядок перегляду справи.

«Права» відображали досить високий рівень зак-ва і прав, культури в Україні 1-ї пол. 18 ст., мали всі риси, властиві прав, актам феод, доби. Навіть незатверджений кодекс мав значне поширення в Україні, його застосовували в судах, поклали в основу «Зібрання малоросійських прав» (1807; теж не було затверджено). Див. також Малоросійське право.

Вид.: Права, за якими судиться малорос, народ. 1743 р. К., 1997.

Літ.: Яковлів А. Укр. кодекс 1743 року„«Права, по которым судится малороссийский народ». Його історія, джерела та систематичний виклад змісту. Мюнхен, 1949: Месяц В. Д. История кодификации права на Украине в первой пол. XVIII в. К.. 1963; Ткач А. П. Історія кодифікації дорев. права України. К.. 1968.

К. Е. Жолковський

 

Схожі за змістом слова та фрази