Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow У arrow УМАНСЬКИЙ ПОЛК
   

УМАНСЬКИЙ ПОЛК

- адм.-тер. і військ, одиниця Гетьманщини. Утв. влітку 1648 в ході Нац.-визв. війни укр. народу серед. 17 ст. під кер. Б. Хмельницького. Після укладення Зборівського договору 1649 У. п. увійшов до числа 16 полків Гетьм. України, налічував 14 сотень, 2976 козаків. Сотенні міста: Бабани, Бершадь, Бузівка, Буки, Іваньки, Івангород, Кисляк, Кочубеївка, Ладижин, Маньківка, Романівка, Соболівка, Умань і Цибулів. Полковий центр — м. Умань. Розміщуючись на прикордонні, У. п. відіграв значну роль у багатьох подіях Нац.-визв. війни, в молд. походах укр. війська 1650 і 1653. На тер. полку впродовж 1652—53 і 1654—55 велися тяжкі бої, що призвело до значного її спустошення. У 1664—65 козаки У. п. на чолі з полковником І. Ю. Сербиним були учасниками повстання проти польс. влади і гетьмана П. Тетері. В наступні роки тер. полку стала ареною б-би між прихильниками П. Дорошенка і М. Ханенка. 1674 тур. військо захопило Ладижин і Умань, знищило ці міста, частину населення перебило, а решту полонило. Значна частина жителів У. п. переселилася в Лівобережну Україну, найбільше в район ниж. течії р. Оріль. Полковники У. п.: І. Ганжа (1648), Д. Ганжа (1648), Штепа (Штепка, Степка; 1648-49), С. Байбуза (1649), Й. Глух (Глухий; 1649-54, 1655), Грошевський (1653), М. Нехай (1653), С. Органенко (Угриненко; 1654—55, 1657), М. Ханенко (1656-59, 1664-69, 1669-71), І. Лизогуб (Кобизенко, Кондратьев; 1659— 61), М. Булига-Курцевич (1664), С. Туровець (1664), І. Сербии (1665), Г. Білогруд (1666-67, 1671-72, 1674), С. Яворський (1673-74) та ін.

Починаючи з 1684 (часу надання польс. королем певних пільг у заселенні частини земель Правобереж. України), тер. У. п. дещо залюдніла. Історію полку цього періоду досліджено мало. Відомо, що його козаки були учасниками повстання 1702—04 на чолі з С. Палієм, у 1711 підтримали виступ П. Орлика на Правобережжі. Після Прутського мирного договору 1711 ця тер. потрапила під владу Речі Посполитої. З 1712, коли було заборонено козац. устрій в Правобережній Україні, перестав існувати й У. п. Спробу відновити його зробили учасники Коліївщини. В червні 1768 І. Ґонту було проголошено уман. полковником.

Літ.: Крип'якевич І. П. Серби в укр. війську 1650-1660 pp. ЗНТШ (Львів), 1920, т. 129; Gajecky G. The Cossack Administration of the Hetmanate, ч. 2. Harvard, 1978; Історія України: нове бачення, т. 1. К., 1995; Антонович В. Б. Последние времена казачества на правой стороне Днепра.

В кн.: Антонович В. Б. Моя сповідь: Вибр. істор. та публіцистичні твори. К., 1995; Реєстр Війська Запорозького 1649 року. К., 1995; Панашенко В. В. Полк, управління в Україні (середина XVII-XVIII ст.). К., 1997.

Л. А. Сухих.

 

Схожі за змістом слова та фрази