Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Л arrow ЛІТОПИС Г. ГРАБЯНКИ
   

ЛІТОПИС Г. ГРАБЯНКИ

(«Действія презельной и от начала поляков крвавшой небывалой брани Богдана Хмельницкого, гетмана Запорожского, с поляки... Року 1710») — пам'ятка укр. істор. та політ.-правової думки 18 ст. Складений Г. I. Грабянкою, одним із старшин Гадяць-кого полку. Прозовий твір з літописними елементами. Викладає події до 1709. У 18 ст. був найпопулярнішим в Україні твором істор. тематики. Оригінал літопису не зберігся. Відомий у понад 50 списках. Здебільшого входив до рукопис, збірників разом із док-тами укр. та зарубіж. походження (переважно з док-тами про відносини Війська Запорізького з Рос. д-вою та міжнар. договорами). Вперше опублікований 1793, повністю — 1854.

Автор літопису виступає як прихильник необмеженої монархії. Монарх є намісником Бога на землі. У поглядах на роль монарха у д-ві автору притаманний антропологізм. З ін. боку, автор визнає невідчужуваність і безумовну цінність прав (власне, станових прав) підданих. На його думку, успіх держ. буд-ва залежить від справедливості, правових основ відносин монарха з підданими. Ін. суб'єктом у відносинах з монархом виступають «землі»—тер. міжстанові корпорації. «Земля» зберігає незмінними свої права навіть у випадку завоювання. У разі порушення монархом прав «земель» останні можуть виявляти різні форми протесту, в т. ч. збройний опір центр, владі, та присягти ін. монархові. Відповідь монарха у таких випадках повинна бути правовою і мати за мету відновлення справедливості. Посередниками у таких конфліктах можуть виступати ін. монархи. Міжнар. політика здійснюється монархами, а союзи між монархом та підданими ін. монарха є протизаконними. Монарх абстрагований від етн., нац. та станової належності, здійснює правосуддя та вирішує конфлікти між підданими, виходячи зі справедливості. Автор неодноразово піддає критиці факти переважання станової демократії у Речі Посполитій над владою короля, вважаючи, що такий стан справ у держ. управлінні сприяє розвиткові анархіч. тенденцій та виявам насильства, порушенню прав гр-н, недотриманню міжнар. договорів. Влада монарха, що є інструментом виконання божественної волі, має, на думку літописця, не обмежуватись, а швидше коригуватися згідно з порадами органів станового представництва.

Літопис розвиває популярну в укр. сусп-ві 17— 18 ст. категорію «вільний народ». Згідно з автором, це народ, що виробив власні держ. структури, зокрема власну систему адміністрації, збереження якої залишається його привілеєм і не має підлягати скасуванню чи зміні з боку монарха навіть у результаті збройного підкорення цього народу. Такі принципи взаємовідносин фіксуються у привілеях монарха. Порушення цих принципів з боку останнього є достатнім для відмови народу (під народом у даному разі слід розуміти тер. міжстанову корпорацію) коритися монархові. Найб. загрозою державотворенню автор вважає зовнішні та громадян, війни. У питаннях укр. державотворення Г. Грабянка займає виразну автономістичну позицію. Він засуджує спроби держав (Речі Посполитої та Росії) обмежити укр. автономію. Права українців як «вільного народу», вважає Г. Грабянка, полягають у цілковитій автономії щодо формування та діяльності адміністрації на чолі з гетьманом, який підпорядковується безпосередньо монархові. Гетьман, що обирається радою старшин, набуває закон, влади лише після його затвердження монархом. Автор не схвалює форми прямої демократії у Війську Запорізькому, що, на його думку, призводять до анархії та насильства, скептично оцінює здатність мас приймати політ, рішення. Він — прихильник фактично необмеженої влади гетьмана та перетворення цієї посади на спадкову. Серед геополіт. ідей у літописі найбільше виокремлена ідея єднання христ. держав проти мусульм. загрози. На думку автора, стратегією Крим, ханства було зіштовхування однієї з одною христ. держав та їх послаблення з метою повного або часткового відновлення Золотої Орди. Літописець саме у боротьбі проти ісламу вбачає гол. зовнішньополіт. ідею козацтва. Осн. причинами переходу українців у рос. підданство автор називає реліг. утиски та неможливість розв'язання соціальної проблеми (визнання прав козац. стану за масами покозачених) у Речі Посполитій.

У літописі подається у вигляді повних текстів, переказу та розлогих цитувань понад 15 док-тів, що стосуються укр. державотворення 1632 — кінця 17 ст. Деякі з них — Зборівський договір 1649,

Літопис Г.Грабянки - leksika.com.ua

Білоцерківський договір 1651, Переяславська угода 1654 у ред. 1659, Галицький договір 1658 (один із ранніх варіантів) та ін. — побудовані на інтерпретації справжніх док-тів та відображають правосвідомість автора. Інші (напр., мат-ли дискусії Б. Хмельницького з Мехмед-Гіреєм IV 1654) є худож. домислом. Задля доведення права українців на збереження авт. сусп.-політ, устрою у Рос. д-ві у літописі обґрунтовується етн. окремішність українців, стародавність козацтва та його державності. Літопис став основою пізніших пам'яток укр. істор. та політ.-правової думки («Розмови Великороси з Малоросією» С. Дівовича, 1762; «Героїчних віршів» Іоанна, 1784; «Історії Русів» та ін.), а також творів франц. і нім. авторів, присвячених Україні, справив значний вплив на розвиток укр. історіографії 19 ст.

Вид.: Літопис гадяц. полковника Гр. Грабянки. К., 1992.

Літ.: Грушевский М. Об укр. историографии XVIII в.: Несколько соображений. «Известия АН СССР. Серия 7. Отделение общественных наук», 1934. № 3; Марченко М. І. Укр. історіографія (з давніх часів до серед. XIX ст.). К., 1959; Апанович Е. Рукопис, светская книга XVIII в. на Украине: Истор. сборники. К., 1983.

О. В. Кресін.

 

Схожі за змістом слова та фрази