Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow пох-прем arrow ПРАЦЯ
   

ПРАЦЯ

— цілеспрямована діяльність, в якій люди за допомогою засобів праці діють на природу, пристосовуючи її для задоволення своїх потреб. П.— основа існування й розвитку суспільства, повсякчасна природна умова людського життя. Процес П. являє собою органічну єдність трьох моментів: цілеспрямована, доцільна діяльність людини, або сама П.; предмети праці: засоби праці, за допомогою яких людина впливає на предмети П. Впливаючи на природу, людина змінює не лише її, а й саму себе, розвиває свої здібності, що збільшує продуктивну силу праці. її. створила саму людину. Виробляючи матеріальні блага, люди вступають між собою в певні відносини — виробничі відносини, які визначають соціальний характер П. Зміна способів з'єднання робочої сили з засобами виробництва відбувається зі зміною форм власності і зумовлюється панівним способом виробництва. Різноманітні форми, в яких виступає П. в різних сусп.-економіч. формаціях, є показником розвитку сусп. відносин епохи. За первіснообщинного ладу на основі спільної власності на засоби виробн. і результати праці, існувала, хоч і в примітивній формі, спільна колективна П. З виникненням приватної власності і протягом розвитку всіх класово антагоністичних формацій П. людини стає об'єктом експлуатації. Виникають поділ П. на необхідну працю і додаткову працю, протилежність між розумовою та фізичною працею. За капіталізму П. робітників, формально, юридично вільних, але позбавлених засобів до існування, експлуатують капіталісти з метою одержання додаткової вартості, яку вони привласнюють.

В умовах товарного виробництва П. має двоїстий характер. З одного боку, це конкретна праця, що її витрачає виробник у певній, корисній специфічній формі і створює споживну вартість товару; з другого боку, П. виступає як затрата робочої сили взагалі, як продуктивна діяльність людського мозку, м'язової і нервової систем. Це — абстрактна праця, яка створює вартість товару. Доцільну діяльність людини по створенню матеріальних благ наз. живою працею. Під уречевленою працею (минулою) розуміють П., матеріалізовану у виробленій раніше продукції. Двоїстий характер П. відображає суперечність між П. приватною і суспільною. За соціалізму, основаному на сусп. власності на засоби виробн., П. перестає бути об'єктом експлуатації, перетворюється на П. для себе, для свого суспільства. Планомірно організована в загаль-нодерж. масштабі П. має безпосередньо сусп. характер. Продукт, створений П. виробників соціалістичного виробн., є сусп. власністю і при поділі П. на необхідну й додаткову немає підстави для антагонізму. Створений працею продукт йде на задоволення особистих потреб трудящих і їхніх сімей (необхідний продукт) та на задоволення заг. потреб суспільства — розширення виробн., створення суспільних фондів споживання і резервного фонду споживання, на зміцнення оборони країни, утримання держ. апарату та ін. установ невиробничої сфери (додатковий продукт). Таким чином, додатковий продукт за соціалізму також використовують в інтересах всіх трудящих. Отже, вся П. є суспільно корисною. Екон. система соціалізму забезпечує рівне для всіх членів суспільства право на П., на одержання гарантованої роботи і оплати П. відповідно до її кількості й якості (див. Розподілу по праці закон). Осн. формою оплати П. є заробітна плата; органічно поєднуються матеріальне стимулювання праці і моральне стимулювання праці, зростають надходження з фондів матеріального заохочення. Реальне право на П. має на увазі створення для кожного працівника можливості здобути професію і підвищити свою кваліфікацію. П. є основою, яка визначає становище людини в соціалістичному суспільстві та її добробут. На базі сусп. власності на засоби виробн. і усуспільнення виробн. розвивається соціалістична кооперація праці, в процесі якої використовуються досягнення науково-технічного прогресу для підвищення продуктивності праці та поліпшення її умов. За соціалізму рівень розвитку продуктивних сил, сусп, поділ праці, що склався, наявність соціально-екон. відмінностей між різними видами П. зумовлюють соціальні відмінності між видами П.— розумовою і фізичною, індустріальною і сільськогосподарською, управлінською і виконавчою, кваліфікованою і некваліфікованою, механізованою і ручною тощо. Об'єктивно існують ще відмінності не лише між П. робітників, селян, інтелігенції, а й всередині класів і соціальних груп. Ці відмінності й нерівності зумовлюють суперечності, пов'язані з розподілом матеріальних і духовних благ. Здійснюючи контроль над мірою П. і мірою споживання, соціалістична д-ва послідовно усуває суперечності в галузі сусп. організації і оплати П. Оснащення виробн. найпередовішою технікою, раціональна організація його, комплексна механізація і автоматизація виробництва, його хімізація на основі досягнень науково-технічної революції, наукова організація праці сприяють остаточному звільненню людини від важкої фізичної і малокваліфікованої П., поступовому перетворенню її на першу життєву потребу людини.

Літ.: Маркс К. і Енгельс Ф. Твори: т. 4. Маркс К. і Енгельс Ф. Маніфест Комуністичної партії.— Енгельс Ф. Принципи комунізму; т. 6. Маркс К. Наймана праця і капітал; т. 13. Маркс К. До критики політичної економії; т. 19. Маркс К. Критика Готської програми; т. 20.Енгельс Ф. Анти-Дюрінг,— Роль праці в процесі перетворення мавпи в людину; т. 23. Маркс К. Капітал, т. 1; т. 42. Маркс К. Економіко-філософські рукописи 1844 року; т. 46. Маркс К. Економічні рукописи 1857 — 1859 років; Ленін В. І. Повне зібрання творів: т. 17. Аграрне питання в Росії на кінець XIX століття; т. 33; Держава і революція; т. 35. Як організувати змагання?; т. 36. Чергові завдання Радянської влади; т. 39. Великий почин; Програма Комуністичної партії Радянського Союзу. К., 1977; Матеріали XXVI з'їзду КПРС. К., 1981; Матеріали XXVI з'їзду Комуністичної партії України. К., 1981; Чухно А. А., Саяпин И. Г., Лиходей В.Т. Вознаграждение за труд при социализме. К., 1968; Чангли И. И. Труд. Социологические аспекты теории и методологии исследования. М., 1973; Социально-экономические вопросы организации труда. М., 1974; Малашин С. Д. Труд как источник развития общественного производства. Горький, 1975; Совершенствование условий труда на промышленных предприятиях. К., 1979.

В. К. Черняк.

 

Схожі за змістом слова та фрази