Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow аку-асо arrow АРІСТОТЕЛЬ
   

АРІСТОТЕЛЬ

(Стагіріт; 384 до н. е., м. Стагір, Фракія — жовтень 322 до н. е., м. Халкіда, о. Евбея) — давньогрец. мислитель, учений-енциклопедист. У 367—347 до н. е. — слухач, згодом викладач Академії Платона. Був учителем (343—340) Александра Македонського. В 334 (335) до н. е. заснував філософську школу в Лікеї (Афіни). Гол. політ.-правові ідеї виклав у працях «Політика», «Афінська політія», «Риторика», «Етика» та ін. З ім'ям А. пов'язане народження політ, юриспруденції, емпірико-теор. підходу до вивчення політ, і правових проблем. Погляди

Арістотель - leksika.com.ua

мислителя на політ, інститути і процеси великою мірою зумовлені його уявленням про людську природу. Людину він розглядає як «політичну тварину», об'єктивне начало всіх політ, явищ. Звідси і постулат, що д-ва — передусім організація людей, але не всіх, а лише тих, хто може брати участь у зако-нотв., суд. і військ, діяльності, тобто гр-н. Отже, держава, що виникла природним шляхом як найвища форма спілкування, — це «самодостатня для існування сукупність громадян». Зміна розуміння категорії «громадянин» тягне за собою і зміну форми держави, тобто політ, системи, яка втілюється у верх, владі і залежить від кількості правлячих осіб: один — це монархія або тиранія; декілька — аристократія або олігархія; більшість — політія або демократія. Правильні форми д-ви — ті, де правителі дбають про заг. благо (монархія, аристократія і політія), неправильні — де вони керуються особистими інтересами. Ідеальна форма — політія, тобто переплетення демократії та олігархії, де багаті замирюються з бідними шляхом зростання середньої верстви населення, панує закон, усі гр-ни знають один одного, дотримуються принципу рівності за гідністю і мають велику кількість рабів. Ремісники, торгівці і «натовп матросів» громадян, прав не мають.

Для запобігання політ, переворотам принцип рівності за гідністю правителі доповнюють принципом політ, справедливості, тобто відносною кількісною рівністю. Звідси два види справедливості: розподільна (нерівна) за гідністю і зрівняльна, арифметична, яка застосовується у сфері цив.-правових відносин. Політ, справедливість можлива лише у стосунках між вільними і рівними людьми і втілюється у політ, формі владування. Справедливо й те, що «одні люди за своєю природою — вільні, інші — раби», але відносини між паном і рабом, як і сімейні стосунки, перебувають поза політ, сферою. Критерій справедливості для А. — право як норма політичного спілкування індивідів, як відносна рівність за принципом «рівним — рівне, нерівним — нерівне». Право — це виключно політ, інститут, неполіт. права не існує. Воно складається з природного права, адекватного політ, сутності людини, і умовного, встановленого людьми, права (позитивне право). Останнє А. поділяє на писане (закони д-ви) і неписане (звичаєве право). Насильство суперечить ідеї права. Законодавство — це виключно політ, діяльність, невід'ємна частина політ, процесу, а політ, правління — це правління законів, а не людей. Якщо закон — явище політичне, то будь-які політ, інституції повинні мати правовий характер. Політ, якість закону як «урівноваженого розуму» визначається його відповідністю політ, справедливості та ідеї права, а політ, якості «доброї людини», «ґрунтовної сфери» політ, спілкування залежать від інтелект, та етичних (вольових) чеснот, які набу-ваються і збагачуються шляхом політ, виховання та законами, що поєднують авторитет розуму і духовної сили. Всесв.-істор. значення політ, концепції А. полягає у завершенні мислителем старод. політ, теорії як «науки наук», учення про найвище благо людини і д-ви; започаткуванні політ, етики, розумінні політики як високоморальної, інтелект., справедливої діяльності; створенні політ, юриспруденції, обгрунтуванні конституціоналізму, права народу на законод. владу, політ, сутності людини, співвідношення матерії і форми у політ, стосунках; визначенні місця і ролі д-ви, права, всіх верств населення у політ, житті; закладенні концептуальних основ майб. теорій правової держави, поділу влади; значному збагаченні природно-правових доктрин; розробці фундам. методології дослідження політичних процесів тощо. Вчення А. живе у багатьох напрямах сучас. політ, ідеології, як демократичної, так і тоталітарної, у догмах християнства та ісламу. Ідеї мислителя поширювались у Київ. Русі, особливо позначився їх вплив на становлення укр. політико-право-вої думки з кін. 16 ст. Вчення А. викладалося у братських школах, Острозькій колегії, Києво-Могилянській академії та ін. навч. закладах України.

Те.: Поетика. К., 1967; Сочинения, т. 1—4. М., 1975—83. Літ.: Зубов В. П. Аристотель. М., 1963; Мироненко О. М. Проблема прав і свобод людини у давній політ.-правовій думці. К., 1995. О. М. Мироненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази