Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow комер-коно arrow КОНІ
   

КОНІ

Анатолій Федорович [28.1(9.11) 1844, Петербург — 17.ІХ 1927, Ленінград] — рос. суд. і громад, діяч, правознавець і літератор, доктор крим. права з 1890. Навч. 1861 на матем. ф-ті Петерб. ун-ту, закін. 1865 юрид. ф-т Моск. ун-ту. Перебував на службі у суд.-прокур. відомстві Росії: пом. секретаря Петерб. суд. палати, секретар прокурора Моск. суд. палати, товариш прокурора суд. округу у Харкові і Петербурзі, губ. прокурор у Самарі, прокурор Казан, і Петерб. суд. округів, прокурор і голова Петерб. окружного суду, обер-прокурор крим. касаційного департаменту Сенату. Деякий час працював в апараті м-ва юстиції і понад 25 років був сенатором. Від січня 1907 до жовтня 1917 — член Держ. ради Росії. Після Жовт. революції 1917 займався гол. чин. виклад, і осв. діяльністю. Був професором Петрогр. ун-ту та ряду ін. вищих навч. закладів.

Коні А.Ф. - leksika.com.ua

Читав лекції з крим. судочинства, суд. етики та з питань л-ри, виступав у роб. колективах. Погляди К. склалися під впливом волелюб. ідей 60-х pp. 19 ст. Він не входив до кола рев. інтелігенції, але нерідко перебував в опозиції до самодержавства і відкрито висловлював свою незгоду з каральною політикою цар. уряду. Володів високим оратор, мистецтвом, з позицій об'єктивності підходив до своєї суд. і про-кур. діяльності. Суд К. називав «школою для народу», з якої, крім поваги до закону, повинні виноситися уроки служіння правді і поваги до людської гідності. На думку К., він як суддя впроваджував ідеї справедливості «у земні, людські відносини», а як прокурор був «суддею, який вмів відрізняти злочин від нещастя, навіювання від правдивого показання свідка». К. обстоював принцип повної незалежності суддів і вважав, що їх високе завдання засноване не на тимчас. уявленнях, а «на вічних і незмінних засадах правосуддя». Теор. міркування К. були основою його практ. діяльності. Класич. прикладом став проведений під головуванням К. суд. процес у Петерб. окружному суді по обвинуваченню В. І. Засулич у замаху на вбивство петерб. градоначальника генерала Ф. Ф. Трепова (1878). Присяжні засідателі виправдали В. І. Засулич, а К. підписав виправд. вердикт. За це він опинився у довголітній офіц. опалі, але не відступився від своїх переконань.

К. був також талановитим літератором. Він особисто знав Л. М. Толстого, І. С. Тургенева, Ф. М Достоєвського, І. О. Гончарова, А. П. Чехова, В. Г. Короленка, дружив з І. Ю. Рєпіним, К. С Станіславським, В. І. Немировичем-Данченком, К. І. Чуковським та ін. письменниками, вченими, артистами і журналістами. Про багатьох з них К. залишив свої нариси. Автор книг «Судові промови. 1868—1888» (1888, кілька перевидань), «Нариси і спогади» (1906), «Батьки і діти судової реформи» (1914), праці «Моральні засади в кримінальному праві» (1902) та ін.

Творчі заслуги К. отримали високу оцінку наук, громадськості. 1890 Харків, ун-т присвоїв йому ступінь доктора крим. права без захисту дисертації (honoris causa). К. було обрано по-чес. членом Моск. ун-ту (1892) та почес. членом у галузі юриспруденції (1896) і літератури (1900) Петерб. АН.

Літ.: Полянский Н. Н., Сыромятников Б. Й. На службе праву. М., 1928; Смолярчук В.И. А. Ф. Кони и его окружение. М., 1990.

Ю. С. Шемшученко.

 

Схожі за змістом слова та фрази